Чехословаччина

У березні 1953 р. помер президент республіки К. Гот-вальд. Новим главою держави Національні збори обрали А. Запотоцького, а першим секретарем ЦК КПЧ став А. Но-вотний. Помітний вплив на політичну атмосферу в Чехосло-ваччині справили рішення XX з'їзду КПРС, який засудив культ особи Й. Сталіна.

Труднощі економіки.

Визрівання суспільно-політичної кризи

кінця 60-х років

_У

липні 1960 р. Національні збори респуб­ліки прийняли нову конституцію, в якій було закріплено курс КПЧ "на перехід до комунізму". Чехо­словаччина характеризувалась як соціалістична держава, відповідно, змінювалася її назва: Чехословацька Соціа­лістична Республіка (ЧССР). В Основному законі наголошу­валася керівна роль Комуністичної партії, прихильність союзові з СРСР та іншими соціалістичними країнами. Чехо­словаччина проголошувалася державою двох рівноправних народів — чехів і словаків, хоча конституція закріплю­вала обмеження повноважень словацьких органів влади й управління.

Проте реальна дійсність не відповідала декларованим партійно-державним керівництвом "успіхам". Початок 60-х років ознаменувався зменшенням обсягу національного дохо­ду, що зумовлювалося вичерпанням можливостей екстенсив­ного розвитку й внутрішніх резервів, слабкостями державної планової економіки. Почалося різке відставання від тих демо­кратичних країн Заходу, з якими ще донедавна Чехословаччи­на йшла нога в ногу. Країна стала втрачати своє обличчя на світовому ринкові, її продукція виявилася неякісною і надто дорогою. Постала проблема прискорення господарського роз­витку. З цією метою в середині 60-х років почала здійснюва­тися економічна реформа, що передбачала часткове введення ринкових відносин за умов збереження центральних органів управління, розширення прав підприємств, стимулювання ініціативи робітників, удосконалення механізму господарю-

447

Р ОЗДІЛ 19

вання тощо. Проте незабаром виявилося, що нововведення суперечать командно-адміністративним методам управ­ління, інтересам бюрократичної номенклатури. Неосталі-ністське керівництво А. Новотного почало всілякими засо­бами гальмувати здійснення реформи, щоб запобігти послабленню ролі і впливу КПЧ у процесі розпочатих демо­кратичних перетворень.

За таких умов почав формуватися табір опозиції, яку очо­лили комуністи-реформатори, що займали ключові позиції в партії та державі: О. Дубчек (із січня 1968 р. перший секре­тар ЦК КПЧ), Й. Смрковський (голова Національних зборів), О. Чернік (голова Ради міністрів), директор інститу­ту економіки О. Шік та інші політичні й громадські діячі. На січневому (1968) пленумі ЦК КПЧ реформатори, які щиро вірили, що в Чехословаччині можна збудувати "соціалізм з людським обличчям", взяли гору над ортодоксами на чолі з А. Новотним. Почався період, який увійшов в історію під назвою "празька весна".

"Празька весна" —

невдала спроба реформування

_І

деї празьких реформаторів були викладені у "Програмі дій", прийнятій на квітневому пленумі ЦК КПЧ. Щоб зупинити деградацію виробництва, було вирішено рухатися до ринку та демократії, відмовитися від командно-адміністративних методів керівництва країною. Звільнена від цензури, чехословацька преса в численних публікаціях почала розвивати ці ідеї. Один із теоретиків "ринкового соціалізму" О. Шік так сформулював поставлені завдання: "Наші підприємства мають відчути якнай­сильніший тиск внутрішнього та світового ринку. Моно­польне становище підприємств треба змінити конкуренцією внутрішньою чи з допомогою зовнішньої торгівлі". Водно­час обґрунтовувалася необхідність відкриття тисяч дрібних підприємств, планувалася передача середніх підприємств у приватну власність. Такі заходи пропагувалися як вимоги "демократичного соціалізму", "чехословацької моделі соціалізму". "Низи" і "верхи" вірили, що це й буде той самий

448