Чехословаччина

націоналізацію середніх підприємств, на яких було зайнято більше як 50 працюючих. На підприємствах, що залишались у приватній власності, було лише 5 % зайнятих.

Новий курс у Чехословаччині, як і в інших країнах ЦПСЄ, розпочався посиленням пошуків класових ворогів, репресіями, чистками, політичними процесами. У 1952 р. за­арештовано й страчено генерального секретаря ЦК КПЧ Р. Сланського. Було влаштовано судові процеси над словаць­кими діячами В. Клементисом, Г. Гусаком, Л. Новомеським, репресовано Л. Свободу та інших. їх звинувачували в буржу­азному націоналізмі, антипартійній та антидержавній діяль­ності. Репресій зазнали й деякі діячі культури: письменники, поети, критики. Жертвами політичних процесів, що тривали до середини 50-х років, стали близько 27 тис. чоловік.

Загострення стосунків з верхівкою католицької церкви призвело до прийняття законів, згідно з якими держава бра­ла на себе економічне забезпечення церкви, що фактично означало цілковитий контроль над нею. Католицька церква була позбавлена можливості втручатися у політичні справи.

До кінця 1948 р. загалом була завершена відбудова чехо­словацької економіки. Національний доход наблизився до рівня 1937 р. На 1,5 % збільшився обсяг промислової про­дукції порівняно з довоєнним рівнем. Проте харчова, текс­тильна, деревообробна та інші галузі легкої промисловості перебували ще у стані відбудови. У Словаччині відбувався процес інтенсивної індустріалізації: промислове вироб­ництво вдвічі перевищило довоєнний рівень, переважно за рахунок переміщення сюди заводів і фабрик із чеських при­кордонних районів, звідки виселялися німці. Сільськогоспо­дарська продукція Словаччини становила лише 75 % рівня 1937 р. Зростав державний сектор, де наприкінці 1948 р. було зайнято 46 % працездатного населення й вироблялося 70 % національного доходу республіки. А в 1950 р. частка держав­ного сектора у промисловості досягла 95 %.

Відтак ринкова система, разом з приватною власністю, була зруйнована, економіка стала планово-розподільчою, за­проваджена практика виконання п'ятирічних планів. Основ­на увага приділялася розвиткові важкої промисловості. За період першої п'ятирічки (1949—1953) обсяг виробництва валової продукції збільшився на 93 %. Уведені в дію десятки

445

Р ОЗДІЛ 19

нових металургійних, машинобудівних, хімічних та інших підприємств. Провідною галуззю стало машинобудування. Причини економічних успіхів 50-х років крилися в після­воєнній відбудові, в резервах та ресурсах, які сприяли екс­тенсивному розвиткові, у потоках дешевої сировини, що йшла з Радянського Союзу. Неабияке значення мало й те, що Чехословаччина брала активну участь в індустріалізації слаборозвинутих соціалістичних країн. З'явилися нові галузі виробництва — тракторобудування, приладобудування, суд­нобудування, виробництво автоматичних ліній, комплектно­го устаткування.

Водночас розвиткові сільського господарства не приділя­лося належної уваги, що призвело до диспропорцій у народ­ному господарстві. Наприкінці 1950 р. через дефіцит про­дуктів у країні знову було введено карткову систему. Вихід із становища, що склалося, керівництво країни вбачало у ство­ренні єдиних сільськогосподарських кооперативів (ЄСГК), члени яких зберігали право приватної власності на землю. Значною мірою було використано досвід капіталістичної сільськогосподарської кооперації, що існувала до війни. У своєму розвиткові кооперативи пройшли цілу низку стадій. У кооперативах першого, найнижчого типу, селяни об'єдну­вались лише для спільної роботи в полі. Члени ЄСГК друго­го типу розорювали межі своїх земельних ділянок і створю­вали єдиний орний масив; у кооперативах третього типу се­ляни об'єднували землю та худобу, доходи розподілялися пе­реважно з урахуванням затраченої праці, оплата за земельні ділянки була вже незначною. У кооперативах четвертого ти­пу поставлена мета досягалася повністю — оплата здійсню­валася за працею, приватна власність на землю переставала для селянина відігравати будь-яку роль. У такий спосіб фак­тично здійснювалася націоналізація землі державою. Такти­ка поступового перетворення селянина-власника на сільськогосподарського заробітчанина давала можливість здійснювати колективізацію села без різких соціальних по­трясінь. Хоча без гострих виступів проти ліквідації селяни-на-господаря не обійшлося, особливо в Моравії та Східній Словаччині. На 1960 р. було кооперовано 90 % усіх сільсько­господарських угідь.

446