Чехословаччина

співробітництво з нацистами була заборонена діяльність Аг­рарної і глінківської Народної партій, а також багатьох про­фашистських організацій і спілок.

У післявоєнній Чехословаччині відбулися значні демо­графічні зміни й міграційні процеси, пов'язані з міжвоєнним періодом та наслідками Другої світової війни. Трагічною сторінкою в історії країни було виселення в 1945—1946 pp. З млн судетських німців, звинувачених у співробітництві з гітлерівським райхом. Уникнули цієї акції тільки антифаши­сти і ті, за кого поручалися чехи. Проте у 1947 р. згідно з ука­зом президента Бенеша і їх виселили в центральні райони Чехословаччини. 1 млн переселенців, що прибули натомість у Судети з різних районів країни, не врятували становище: колись квітуча й економічно стабільна земля занепала. Німцям лише в 1950 р. повернули чеське громадянство, а національною меншиною їх визнано лише в 1968 р. Відтак Чехословаччина стала, загалом, двонаціональною державою, де чехи і словаки становили 95 % населення (12,1 млн).

Еволюція економічних структур

_П

ісля війни Чехословаччина переживала значні економічні труднощі. Матеріальні втрати, завдані країні війною, дорівнювали національному доходові довоєнної Чехословаччини за шість років. Вироб­ництво промислової продукції становило лише половину до­воєнного рівня. Сільське господарство було зруйноване.

19 травня 1945 р. президент Бенеш підписав декрет про за­провадження національного управління майном німецьких та угорських власників, котрі співробітничали з окупантами. 10 тис. промислових підприємств, на яких працювало 1 млн чоловік, стали державною власністю. Так було створено осно­ву майбутньої державної економіки, закладено фундамент під розбудову соціалістичної держави. Ця власність стала плац­дармом ліворадикальних сил для подальшого наступу на при­ватну власність у країні. 24 жовтня урядовим декретом націоналізовано основні галузі промисловості, банки, стра­хові компанії, що фактично підривало засади економічної свободи. Комуністам вдалося провести цей важливий для них

439

Р ОЗДІЛ 19

захід до скликання Тимчасових національних зборів. Вони побоювалися, й очевидно небезпідставно, що це питання мо­же бути надовго заблоковане депутатами від численних і силь­них демократичних партій. До кінця 1946 р. 99 % підприємств енергетики, 77 % хімічної промисловості, 73 % металооброб­ки, залізниці, радіомережа перейшли до рук держави.

Проте значна частина промисловості залишалася у при­ватній власності: поліграфічна, легка тощо. Клас власників у Чехословаччині був численним, сильним і досвідченим, а тому наступ на нього комуністичних сил затягнувся на три­валий час.

Улітку 1945 р. розпочалося поетапне здійснення аграрної реформи. На першому етапі були конфісковані землі німець­ких і угорських власників та осіб, які співробітничали з оку­пантами. Ділянки землі (8 га орної і до 13 га загальної площі) передавалися малоземельним і безземельним селянам за символічну плату. Перерозподіл землі проводили селянські комісії із заінтересованих осіб. Проти такої практики висту­пили націонал-соціалісти й Народна партія. Вони вважали за необхідне збільшити наділи до ЗО га, підвищити плату за землю, засуджували насильницькі методи здійснення зе­мельної реформи. Однак запропонований ними варіант не був підтриманий іншими політичними силами. Перший етап реформи в чеських землях завершився швидко, оскільки йшлося про конфіскацію земель на північному заході країни, звідки виселялися німці. У Словаччині реформа відбувалася повільніше. Фонд землі, що перерозподілялася у краї, був незначним, а малоземельних селян, що її потребу­вали, надто багато. Восени 1945 р. було проведено грошову реформу й запроваджено прогресивне оподаткування.

Вибори до Установчих національних зборів. Політична боротьба в суспільстві

_У

січні 1946 р. Національний фронт прийняв рішення про проведення виборів до Уста­новчих національних зборів. Передвиборча кампанія прохо­дила за умов гострої політичної боротьби. КПЧ узяла курс на революційні соціалістичні перетворення, інші політичні

440