Франція

платив, той і замовляв музику. Так чи інакше, надії ФКП та ВКП(б) на комунізацію Франції у 1947 р. провалилися.

Франція в період урядів "третьої сили"

_З

а ситуації, що склалася після політичної кризи 1947 p., СФЮ висунула ідею "третьої сили", згідно з якою уряди мали формуватися на основі СФЮ, МРП та радикалів. З 1948 по 1951 р. змінилося вісім урядів "третьої сили". Головне завдання, заявляли лідери "третьої сили", не допустити в країні диктатури ані зліва, ані справа.

У 1948 р. Франція була включена в систему допомоги за "планом Маршалла". Всього за період з 1948 по 1952 р. вона отримала 3,2 млрд дол. Водночас Франція пішла на прими­рення з Німеччиною, після чого було зроблено перші кроки в напрямі до західноєвропейської інтеграції. Зокрема, в 1951 р. виникло Європейське об'єднання вугілля і сталі (Франція, ФРН, країни Бенілюксу), учасники якого домовилися про скасування експортних мит на сталь та вугілля, що було пер­шим кроком до Європейського економічного співтовариства (ЄЕС).

Наприкінці 40-х — на початку 50-х років економічна си­туація у Франції значно поліпшилася, зміцнився середній клас — основа демократії. Змінювалися пріоритети, припи­нився процес полівіння французького електорату, що мав місце в перші післявоєнні роки, французьке суспільство ос­таточно стало на шлях свободи та демократії. Водночас по­силилися прояви негативного ставлення до комуністів: їх ви­ганяли з армії, звільняли з державних посад. Наскільки доцільними були такі заходи у Франції? Це питання й досі залишається дискусійним. Безпосередньої загрози фран­цузькій демократії комунізм у цей період не становив, пік його авторитету пройшов, та й французький менталітет не приймає диктатури як такої — надто вже сильними були у Франції демократичні традиції. Французи відвернулися навіть від свого кумира де Голля, "рятівника нації", коли

415

Розділ 18

досить необ'єктивно запідозрили його у схильності до дикта­тури. ФКП за умов економічної стабілізації, зростання се­реднього класу швидко втрачала своїх прихильників. її чи­сельність різко скоротилася.

У 1951 р. лідери "третьої сили" провели в парламенті за­кон про мажоритарну систему виборів. Відповідно до цього закону обраним вважався той кандидат у депутати, який на­брав 50 % плюс один голос. Якщо такого не виявлялося, призначався другий тур виборів, до якого допускалися всі ті, хто набрав не менше 12,5 % голосів виборців. У другому турі обраним вважався той, хто набрав відносну більшість го­лосів. Мажоритарна система непогано зарекомендувала себе у країнах з розвинутою демократією. Вона відкриває можли­вості для об'єднання у другому турі різних демократичних сил проти крайніх лівих і крайніх правих.

Зовнішня політика

в першій половині 50-х років

_М

етою зовнішньої політики Франції в першій половині 50-х років було поси­лення її ролі в європейських справах, зміцнення дружби та співробітництва з усіма демократичними країнами і збере­ження в будь-якій формі колоніальної імперії. Франція бра­ла найактивнішу участь у створенні західноєвропейської інтеграції, а французькі лідери стали також ініціаторами військової інтеграції. Саме від Франції виходила ідея ство­рення європейської армії, запропонована в 1950 р. прем'єр-міністром Рене Плевеном. Французький прем'єр-міністр Піне підписав у 1952 р. договір про Європейське оборонне співтовариство ("європейська армія"). Однак у Франції його розцінили як загрозу національному суверенітетові, втрати контролю над власними збройними силами. До того ж над­то свіжими були враження від німецької навали у 1914 й, особливо, в 1940 pp. ЗО серпня 1954 р. Національні збори Франції проголосували проти створення європейської армії. Активна участь Франції у справі об'єднання антико­муністичних сил і створення антирадянських військово-

416