Угорщина

доларів прямих іноземних інвестицій, що в перерахунку на душу населення більше, ніж у будь-якій східноєвропейській країні. Найбільш виразним свідченням економічних успіхів Угорщини слід вважати той факт, що 70 відсотків її експор­ту йшло до країн Євросоюзу, а дві третини ВВП створюва­лось приватним сектором. Проте залишається ще чимало проблем, що потребують свого вирішення.

Особливої гостроти набула, зокрема, демографічна про­блема — щорічно населення Угорщини зменшується на 40— 50 тис. чоловік. Це негативно впливає на ринок робочої си­ли, ускладнює реалізацію великих економічних проектів, призупинення яких небажане у зв'язку з майбутнім вступом Угорщини до ЄС. Для вирішення цієї проблеми уряд В. Ор-бана виявив готовність прийняти кілька мільйонів гастар-байтерів із числа 4 млн угорців, що проживали в сусідніх з Угорщиною країнах (половина з них мешкала в Румунії). На порядок денний постало й "циганське питання", для розв'язання якого необхідно було прийняти національну програму. За офіційними даними, у 2002 р. в Угорщині про­живало 600 тис. циган (за деякими даними — 800 тис), а рівень безробіття серед них становив 60 %, тоді як серед угорців — 10 %.

Початок нового століття Угорщина зустріла на хвилі еко­номічного піднесення. У країні зростав життєвий рівень, збільшувалась кількість робочих місць, скорочувались без­робіття та державна заборгованість. Загальний обсяг ВВП у 2002 р. становив 120 млрд доларів. Запорукою економічної стабільності було те, що приватизаційні процеси в країні пе­ребували на завершальній стадії, а співвідношення приват­ного і державного капіталів в угорській економіці становило 80 : 20 відсотків. Прискорення економічного розвитку країни супроводжувалося зростанням довіри до неї з боку за­рубіжних інвесторів.

Другим президентом третьої Угорської Республіки в липні 2000 р. став Ф. Мадл — прихильник подальшої інтег­рації Угорщини в Об'єднану Європу. Партійно-політична структура країни перебувала на завершальній стадії форму­вання. На парламентських виборах у квітні 2002 p., що проходили за мажоритарно-пропорційною системою, як і на

405

Р ОЗДІЛ 17

попередніх, реальна боротьба за депутатські мандати розгор­нулася між правлячою правоцентристською партією В. Ор-бана ФІДЕС і Угорською соціалістичною партією (хоча у ви­борах брали участь кандидати від восьми партій). Перемога цього разу була на боці соціалістів (46 % голосів), які зі своїм партнером — лівоцентристською партією Ліберальний союз вільних демократів (ЛСВД) — сформували новий уряд. Голо­вою державних зборів стала один із лідерів УСП С. Котолін, а кабінет міністрів очолив керівник соціалістів П. Медьєші, якому політичні опоненти закидали його співпрацю з угорською контррозвідкою в роки комуністич­ного режиму. Утім, новий прем'єр-соціаліст виявив себе рішучим прихильником продовження економічних реформ і подальшої інтеграції країни до Європейського Союзу.

Зовнішня політика

_З

утворенням Угорської Республіки (жовтень 1989 р.) було відкрито кордони з країнами Заходу й започатковано процес інтеграції країни до євро­пейських структур. У 1991 р. з території Угорщини було ви­ведено війська СРСР. З першого лютого 1994 р. Угорщина — асоційований член Євросоюзу, причому, офіційний Буда­пешт постійно наполягав на прискоренні переговорного процесу щодо інтеграції до європейських структур. Безпе­речним зовнішньополітичним успіхом країни став її вступ до Північноатлантичного альянсу в березні 1999 р.

У дусі добросусідства розбудовувалися взаємовідносини між Україною і Угорщиною. Розвиткові співробітництва між обома країнами сприяли близькість поглядів стосовно шляхів вирішення багатьох міжнародних та регіональних проблем. Як відомо, в Україні проживає близько 160 тис. етнічних угорців, 5 тис. етнічних українців мешкають в Угорщині. Уже З грудня 1991 p., через два дні після проведення в Україні ре­ферендуму з питання незалежності, між нашими країнами бу­ло встановлено дипломатичні відносини, а 6 грудня Україна і Угорська Республіка уклали договір про добросусідство та співробітництво.

406