Угорщина

гальним страйком. Угорці продовжували вважати законним уряд І. Надя. Сам же Надь разом з іншими комуністами-ре-форматорами з уряду 4 листопада знайшов притулок у по­сольстві Югославії в Будапешті. У країні виникло своєрідне двовладдя. Це, з одного боку, нав'язаний країні уряд Кадара, що спирався на радянські збройні сили, а з іншого — рево­люційні органи влади на місцях, тобто різні ради, що визна­вали уряд І. Надя. Серед них найбільший вплив мала Робітнича Рада великого Будапешта. Не маючи власної соціальної бази й опори в суспільстві, кадарівське керів­ництво було змушене рахуватися з органами народного представницва, як і з різними демократичними партіями, аж до початку 1957 р.

З метою легітимації своєї влади Кадар спочатку намагав­ся привернути на свій бік окремих комуністів з колишнього уряду й навіть самого І.Надя, пропонуючи їм участь у ново­му уряді, проте дістав відмову. Вони, як і інші політичні си­ли, вважали Кадара ставлеником Москви, який зрадив рево­люцію. Лише завдяки підтримці югославських політиків Ка­дар домігся офіційної відставки уряду І. Надя. Натомість екс-прем'єру і всім членам колишнього кабінету, їхнім сім'ям обіцяно вільне повернення додому, офіційно гаранто­вано свободу й особисту недоторканність. Однак І. Надь і його товариші були перехоплені органами КДБ і невдовзі ра­зом із сім'ями депортовані до Румунії. Органами нової влади спільно з радянськими військовими проведено арешти керівників робітничих рад усіх рівнів, а у 1957 р. урядовим указом вони були позбавлені всіх прав. Суспільство по-своєму зреагувало на дії тоталітарного режиму. До кінця 1956 р. країну залишило понад 170 тис. угорців.

У 1957—1965 pp., усупереч обіцянкам Кадара амністувати учасників народного повстання 1956 p., було проведено різні "чистки" й таємні арешти. До середини грудня 1961 р. більш як 300 чоловік було засуджено до смертної кари, а понад 16 тис. — до різних строків тюремного ув'язнення. У 1958 р. проти І. Надя і його товаришів за участю КДБ сфабрикова­но "судовий процес", що пройшов за зачиненими дверима. Усі вони були страчені, що викликало хвилю обурення в Угорщині (улітку 1989 р. Верховний суд Угорщини повністю виправдав І. Надя та його сподвижників, тоді ж відбулося урочисте перепоховання їхніх останків).

397

Р ОЗДІЛ 17

За цих умов становлення нового режиму відбувалося з ве­ликими труднощами. Він не міг будуватися на самому лише насиллі й присутності радянських військ у країні. Тому Ка-дар взяв на озброєння лозунг, запозичений з Біблії: "Хто не проти нас, той з нами". Проте опорою його режиму на по­чатковому етапі були ультраліві сили — колишні партійні керівники, які на місцях, навіть не чекаючи вказівок зверху, відновлювали комуністичний режим тоталітаризму. Голов­ною ж політичною опорою Кадара у партійній державі, що відновлювалася, стала УСРП. її чисельність уже в 1957 р. становила 345 тис.

Щоб досягти примирення з угорським суспільством, Я. Кадар пішов на суттєві поступки й компроміси. Здійсне­но заходи для поліпшення умов життя народу, реалізовано значну частину вимог жовтневого повстання й революції. Цей курс призвів до консолідації, а пізніше й визнання ре­жиму Я. Кадара, який увійшов в історію Угорщини як "лібе­ральний комунізм". Лібералізм номенклатури виявився у пе­регляді методів будівництва соціалізму. Були скасовані обов'язкові поставки сільгосппродукції селянами та обов'яз­кове страхування селян-одноосібників. Держава запровадила пенсії для членів кооперативів. Останні, крім заробітку, по­чали отримувати земельну ренту, розмір якої залежав від ве­личини наділу переданого у власність кооперативу. У 1961 р. 93 % сільськогосподарських угідь належали колективному секторові. Ліберальними методами було досягнуто те, що не вдалося силовими. Новий курс сприяв також піднесенню в економічній сфері.

Угорщина першою з соціалістичних країн у 1967 р. роз­почала лібералізацію однопартійної політичної системи. З'явилася можливість висувати на одне депутатське місце кількох кандидатів. У цьому плані угорська партійна держа­ва в наступні роки вигідно відрізнялась від сусідніх автори­тарних країн. З 1968 р. в Угорщині почала здійснюватися економічна реформа. її основним змістом була обережна де­централізація з використанням економічних чинників. Змінювалися методи планування та управління, розшири­лась самостійність підприємств. Детальне планування їхньої діяльності зверху припинилося. Підприємства дістали більшу самостійність, а в трудящих з'явився матеріальний

398