Угорщина

"оновленський рух" у Польщі й висунути свої анти-сталінські, демократичні вимоги. Це, насамперед, виведення радянських військ з країни відповідно до рішень мирного договору 1947 p., скликання з'їзду УПТ й переобрання ЦК партії, проведення відкритого судового процесу над Ракоші, Фаркашем та ін., повернення І. Надя на посаду глави уряду, продовження реформ, вільні вибори до парламенту на бага-топартійній основі, гарантування свободи слова і друку. Се­ред політичних вимог були й такі, як відновлення національ­ного герба і свята революції 1848 р. — 15 березня. Еко­номічні вимоги студентства стосувалися перегляду планів розвитку країни з урахуванням її природних умов, ліквідації норм виробітку в промисловості, права на страйки, скасу­вання державних поставок і підтримки дрібного виробника в сільському господарстві. У загальному плані ці вимоги відбивали цілі революції, що наближалася.

Мирна демонстрація студентства біля пам'ятника Ш. Пе-тефі в Будапешті надвечір 23 жовтня переросла в народне по­встання. Влада сама спровокувала такий розвиток подій, віддавши наказ загонам органів безпеки відкрити вогонь по демонстрантах. На бік обурених народних мас перейшли кур­санти військових училищ, солдати й міліціонери. Налякане керівництво країни звернулося за допомогою до Москви і майже автоматично її отримало, що дало можливість повстан­цям оголосити виступ національно-визвольною боротьбою.

Уночі хід подій прискорився. І. Надя повернули до партійного керівництва, а вранці 24 жовтня знову призначи­ли прем'єр-міністром. Проте зупинити події, що мали явно антикомуністичний і антирадянський характер, було вже не­можливо. Імре Надь виступив за вирішення проблеми мир­ними засобами, обіцяючи "широку демократизацію угорсь­кого суспільного життя й будівництва соціалізму". Тимчасом криваві події наростали.

29 жовтня на площі перед парламентом знову зібрався де-сятитисячний натовп мирних людей, вимагаючи усунення Е. Гере. Розпочалося братання мас з радянськими танкіста­ми й офіцерами, викликаними для охорони будівлі парла­менту. І тоді з дахів навколишніх будинків пролунали смер­тоносні постріли по мирних демонстрантах. Унаслідок цієї кривавої акції загинуло 820 ні в чому не повинних людей.

393

Р ОЗДІЛ 17

Масовий розстріл маніфестантів у столиці й звістка про подібні криваві безчинства у провінції призвели до перелому в розвитку подій. Відтепер не лише партійне керівництво на чолі з Гере, а й органи безпеки стали об'єктами народного гніву. Змінилося ставлення й до радянських військ, які підтримали збройні акції спецслужб. Сама поява цих військ на вулицях Будапешта багатьма сприймалася як наруга над суверенітетом й національною незалежністю країни. Вияви­лась зневіра у можливість реформ. Народне повстання пере­росло в революційну боротьбу, в яку включились молодь і робітники, органи міліції й солдати угорської армії, "люди вулиці". На місцях розпочалося створення революційних ор­ганів влади: на підприємствах виникали робітничі, в устано­вах — революційні, а у військах — солдатські ради.

З метою розв'язання кризи до Будапешта прибули Міко-ян і Суслов. Вони переконали Е. Гере, який скомпрометував себе, піти у відставку. Разом з ним пішли й інші його при­хильники. УПТ очолив Янош Кадар. Проте криза довіри настільки швидко розхитала цю майже 800-тисячну партію, що вона за лічені дні перестала існувати.

Усунення Е. Гере стало перемогою реформаторських сил, відкрило можливості для мирних демократичних перетворень. Це підтверджувала й розпочата І. Надем реорганізація уряду на багатопартійній коаліційній основі. Уряд офіційно став на сторону повсталого народу, оголосив про припинення вогню, про визнання революційних органів влади на місцях, по­обіцяв вивести радянські війська із Будапешта, здійснити широку амністію, відновити національний герб і свято 15 бе­резня, розпустити органи держбезпеки. Усі ці заходи й політичний курс І. Надя дістали схвалення кремлівських емісарів Мікояна й Суслова, що перебували в країні.

ЗО жовтня розпочалося виведення радянських військ із столиці. Москва виступила із заявою про повагу до суве­ренітету соціалістичних країн. З відновленням багато-партійної системи і політичного плюралізму колишню УПТ реорганізовано в Угорську соціалістичну робітничу партію (УСРП). Життя поступово поверталося в нормальне русло.

Остаточній стабілізації становища, а заразом і спробам демократичної перебудови країни на соціалістичній основі, завадили зовнішні фактори. Доля угорської революції вирі-

394