Угорщина

мала достатніх природних ресурсів, на країну заліза й сталі, призвели до розладу економіки, погіршення соціального становища трудящих, голоду й дефіциту най необхіднішого. Ракоші намагався вирішити проблему шляхом адмініс­трування. Жорсткі економічні й поліцейські заходи супровод­жувалися дріб'язковою регламентацією й тотальним контро­лем за всім населенням з боку органів держбезпеки. До сере­дини 50-х років через ракошистські табори пройшла кожна третя угорська родина. Це, природно, викликало не лише жах, а й обурення, призвело до зростання загальнонародно­го невдоволення.

Реформаторські потуги Імре Надя

_П

ісля смерті Сталіна, коли кремлівські кер­маничі вдалися до поміркованішої внут­рішньої та зовнішньої політики, намагаючись шляхом обе­режної реформації, ліквідації найбільш одіозних структур сталінізму зберегти саму систему, гострої критики зазнав і ракошистський режим. Липневий 1953 р. пленум ЦК УПТ за пропозицією радянських лідерів понизив генерального сек­ретаря Ракоші у званні (він став першим секретарем), вивів зі складу політбюро М. Фаркаша та Й. Реваї, а на посаду прем'єр-міністра запропонував Імре Надя. Ця кандидатура була схвалена парламентом.

Уряд І. Надя розпочав реформи й деяку лібералізацію ре­жиму. Розпочато реабілітацію незаконно засуджених, ліквідо­вано табори для інтернованих, відмінено поліцейські суди. Дещо сповільнилися темпи колективізації селянства, власті скасували його заборгованість з держпоставок, було скороче­но капіталовкладення у важку промисловість. Усе це в підсум­ку привело до поліпшення матеріального становища населен­ня й морального клімату в країні. З метою пом'якшення партійної диктатури І. Надь відновив Народний фронт, за до­помогою якого намагався реалізувати деякі завдання щодо де­мократизації політичного ладу. Усі ці позитивні заходи хоча й здійснювалися в рамках партійної держави й не зачіпали її підвалин, усе ж завоювали симпатію і довіру народу й зареко­мендували І. Надя як реформатора.

391

Р ОЗДІЛ 17

Реформаторські заміри прем'єра викликали різкий спро­тив ортодоксів-ракошистів. Група Ракоші—Гере та інші дог­матично налаштовані керівники навесні 1955 р. усунули І. Надя з посади голови уряду, а потім позбавили всіх партійних посад і навіть виключили із лав УПТ. Одіозні ліде­ри режиму повернули собі повноту влади. Вони почали галь­мувати перегляд справ і реабілітацію безвинно засуджених. З'ясувалася, однак, причетність самого Ракоші до політич­ного вбивства Л.Райка. Усі ці обставини розбурхали гро­мадськість, викликали невдоволення в лавах самої УПТ. Творча інтелігенція виступала за продовження курсу, запо­чаткованого І. Надем.

XX з'їзд КПРС засвідчив цілковитий провал політики ра-кошизму, а події в Польщі сприяли активізації антитоталітар-них сил. Улітку 1956 р. до Будапешта прибув А. Мікоян з місією відновлення спокою в Угорщині. Партійний пленум, що відбувся 18 липня 1956 p., усунув М. Ракоші з посади керівника партії (за станом здоров'я). Першим секретарем ЦК УПТ пленум обрав Е. Гере. До складу партійного керівництва увійшли також звільнені з ув'язнення Я. Кадар, Д. Каллаї та ін. Утім, оновлене партійно-державне керівництво виявилось неспроможним відвернути кризу, що насувалась. І. Надя не повернули, до керівництва УПТ, а про Е. Гере угорська гро­мадськість знала, що він так само як і Ракоші винен у багатьох злочинах.

На початку жовтня 1956 р. в Будапешті відбулося урочи­сте перепоховання останків Л. Райка, яке перетворилось на мирну демонстрацію протесту проти сталінізму й ненавис­них органів безпеки.

Народне повстання

й перервана революція 1956 р.

_У

ранці 23 жовтня 1956 p., коли провідні партійно-державні керівники на чолі з Ге­ре повернулися з офіційної поїздки до Югославії, вони за­стали в країні зовсім нову ситуацію. Студентська молодь го­тувалася вийти на масову демонстрацію, щоб підтримати

392