Угорщина

ними змінами: на прохання Чехословаччини їй додатково передано 43 тис. кв. км угорської території. Відтак чехосло­вацькі кордони навпроти Братислави пролягли уздовж пра­ного берега Дунаю. У мирному договорі, укладеному 10 лю­того 1947 р. в Парижі, не йшлося про захист прав і свобод національних меншин, деякі його статті виявилися для угорців ще важчими, аніж після Тріанону. Була відхилена та­кож пропозиція США про економічну допомогу республіці у вигляді скорочення суми репарацій з 300 до 200 млн доларів. У вересні 1947 р. в Угорщині припинила свою діяльність СКК і країна теоретично відновила свій суверенітет. Однак па території республіки залишилися підрозділи Червоної Армії, що мотивувалося необхідністю підтримання транс­портного сполучення з радянською окупаційною зоною в Австрії. Така ситуація через радянсько-американське проти­стояння законсервувалася на довгі роки. Після створення у 1955 р. ОВД і вступу до неї Угорщини присутність радянсь­ких військ була поставлена на договірну основу. Вона стала визначальним чинником як зовнішньої політики, так і внутрішнього життя країни.

Становлення однопартійної тоталітарної держави

_У

лютому 1949 р. за ініціативою комуністів створено Народний фронт незалежності (НФН). До нього увійшли лише ті політичні партії, які виз­навали провідну роль УПТ, виступали за побудову соціалізму й зобов'язувалися виконувати всі рішення Цент­ральної Ради фронту на чолі з М. Ракоші. У подальшому політичне суперництво втратило сенс, а вибори стали фор­мальними, оскільки механізм захисту політичних прав громадян був відсутнім. Політичне керівництво фактично цілковито підпорядковувалося ракошистським лідерам УПТ. Парламентські мандати заздалегідь розподілялись, вибори відбувалися за "єдиним списком". Окремі партії чи політики більше не мали можливості виборювати місця в парламенті. Угорський парламентаризм перебував у стані агонії.

389

Р ОЗДІЛ 17

Після травневих 1949 р. виборів до парламенту, що пройш­ли за новою схемою й принесли перемогу спискові кандидатів НФН, фронт припинив своє існування. Водночас було зліквідовано або деформовано системи економічного й соціального захисту населення. У 1949 р. парламент прийняв новий основний закон Угорської Народної Республіки, яка проголошувалася "державою робітників і трудових селян". Замість посади президента (3. Тідді ще в липні 1948 р. взято під домашній арешт) було запроваджено колегіальний орган — Верховну Раду. Фактично ж державне керівництво перейшло під цілковитий контроль вищих керманичів УПТ — М. Ра-коші, Е. Гере, М. Фаркаша та Й. Реваї.

У країні посилилися репресії, ініційовані комуністами ще в 1948 р. Після знищення демократичної опозиції розпоча­лися масові переслідування, фальсифіковані судові процеси, інтернування, виселення, експропріація власності й позбав­лення прав. їх жертвами були священики, селяни, колишні соціал-демократи й навіть комуністи, які залишалися в підпіллі в роки війни. Найбільш гучним показовим проце­сом була справа Ласло Райка — колишнього секретаря ком­партії в підпіллі, а потім міністра внутрішніх справ Угорщи­ни. Його оголосили югославським шпигуном, заарештували в 1949 р. й розстріляли разом з 19 іншими соратниками. На­ступного року були страчені колишні лідери соціал-демократів — А. Сакашич і Д. Марошан. У катівнях побував ще один секретар УПТ — Янош Кадар. Загалом у період ракошизму (1949—1956) у країні зазнали репресій більш як 100 тис. чоловік. Відтак, до 1949 р. в Угорщині в основному завершено формування тоталітарної комуністичної системи.

У 1950 р. було ліквідовано традиційне для Угорщини місцеве самоврядування й запроваджено систему Рад. Гене­ральний секретар партії М. Ракоші обійняв також посаду прем'єр-міністра. У ході завершального етапу націоналізації всі підприємства, на яких було задіяно більш як 10 праців­ників, перейшли у власність держави. Насильницька колек­тивізація на селі вдарила не лише по заможних селянах, а й середняках, більшість із яких розорилися. Доходи від сільського господарства й легкої промисловості направляли­ся на форсований розвиток важкої індустрії та озброєння. Марнославні плани Ракоші перетворити Угорщину, яка не

390