Угорщина

тих, які пропонували комуністи. Партія дрібних сільських господарів, усвідомлюючи, що СКК не допустить створення однопартійного кабінету, висловилась за збереження ко­аліційного управління УНФН. Тому в новому демократич­ному уряді, який очолив колишній реформаторський свяще­ник, центрист від ПДСГ Золтан Тілді, партія-переможниця отримала дев'ять портфелів, комуністи — чотири, соціал-де­мократи — чотири, НСП — один. Ключові міністерські по­сади — внутрішніх справ, транспорту, промисловості, право­суддя — контролювали комуністи, оскільки основна політична партія не бажала конфліктувати з радянським керівництвом СКК, яке підтримувало ліві сили.

Загострення політичної боротьби. Поворот у внутрішній політиці

_К

абінет 3. Тілді розпочинав свою діяльність у важких економічних і політичних умо­вах. В інтересах стабілізації економіки він змушений був ужити непопулярних заходів. Цим скористалися комуністи, які вдалися до своєї улюбленої тактики. Декларуючи себе в ролі захисників народу, вони намагалися розколоти суспільство на ворогуючі табори, щоб в обстановці невпев­неності й погіршення політичної та економічної ситуації ре­алізувати свої владні амбіції.

1 лютого 1946 р. парламент проголосив Угорщину рес­публікою й заснував посаду президента. Ним став 3. Тілді, який поступився кріслом прем'єра Ф. Надю. Закон про рес­публіку гарантував громадянам буржуазно-демократичні свободи й широкі політичні права.

Навесні того ж року, скориставшись напруженою ситу­ацією, що склалася в країні унаслідок інфляції і перебоїв у постачанні населення продуктами харчування, УКП, СДПУ і НСП зважилися на спільний виступ. Вони створили Лівий блок і висунули вимогу націоналізації великих підприємств і шахт, запровадження контролю над банками й проведення "чистки" адміністрації. Прагнучи зберегти коаліцію, керів­ництво ПДСГ поступилося, а уряд розпочав реалізацію цих

₁ з 4-266 385

Р ОЗДІЛ 17

вимог. З 1 серпня 1946 р. запроваджено нову грошову оди­ницю — форинт — і встановлено нову систему оплати праці. Економічна стабілізація, здійснена власними силами, вдала­ся, і найбільшій в регіоні інфляції було покладено край. Од­нак нова система цін ліквідувала й регулюючі функції ринку, і ціни почали формуватися у відриві від світових, що призве­ло до ізоляції угорської економіки від світового господарст­ва. В економіці посилився державний контроль. У грудні уряд прийняв декрет про перехід в державне управління 14 найбільших підприємств важкої промисловості. Наприкінці 1946 р. уже 43 % всіх працюючих було зайнято в державному секторі.

Курс угорських комуністів на тотальну націоналізацію, посилення ролі держави і планової економіки та перехід до соціалізму зустрів опір авторитетної в угорському суспільстві ПДСГ, і в коаліції відбувся розкол. Патову ситуацію на по­чатку 1947 р. "розв'язали" органи внутрішньої безпеки, кон­трольовані УКП. Було штучно сфабриковано "справу" про антиреспубліканський заколот проти угорського суспільства. До слідства було притягнуто й керівників ПДСГ. Генераль­ного секретаря партії Белу Ковача звинувачено в антира-дянській діяльності, заарештовано й заслано до радянських таборів. Почалися переслідування демократично налаштова­них політичних діячів. Керівництво ПДСГ розгубилося. Уп­родовж весни 1947 р. її структура була остаточно розхитана, процес розпаду партії завершила вимушена еміграція одного з її лідерів, прем'єр-міністра Ф. Надя.

З початку 1947 р. єдиним диригентом у політичному житті Угорщини стала КПУ. Напередодні парламентських виборів, призначених на серпень, комуністи ініціювали но­вий виборчий союз (УКП, СДПУ, НСП, ПДСГ). Удавшись до суттєвих порушень чинного законодавства і всіляких зло­вживань, вони здобули 60 % голосів виборців. Однак така коаліція не могла бути довговічною, оскільки представляла надто різні сили. Тяжіння крайніх лівих, комуністів, до то­талітаризму не могло не призвести до внутрішньої боротьби й розпаду цього блоку.

Після перемоги на виборах комуністи, як найбільша пар­ламентська партія, взяли курс на фактичну ліквідацію бага-топартійної парламентської системи і формування одно-

386