Сполучені Штати Америки

США — класична країна двопартійної системи. Однак обидві політичні партії — Демократична і Республікан­ська, — з погляду організаційної структури, мало схожі на своїх європейських побратимів. Вони не мають членства в загальному розумінні. Ніхто не платить членських внесків, відсутні членські квитки. Єдине, чим займаються партії, — це вироблення виборчої програми і організація передвибор­ної кампанії.

США — федеративна держава. Кожен з 50-ти штатів має свої конституцію і законодавчі органи (легіслатури). Вико­навча влада належить губернаторові. Він забезпечує вико­нання законів і здійснює контроль за діяльністю адміністра­тивного апарату.

Розділ

₁₇

Угорщина

Н априкінці Другої світової війни

_У

захопленому радянськими військами місті Дебрецені 2 грудня 1944 р. згідно з попе­редньою домовленістю між кремлівськими лідерами і пред­ставниками угорських військових та політичних кіл створено коаліційний Угорський національний фронт незалежності (УНФН). До нього ввійшли Партія дрібних сільських госпо­дарів (ПДСГ), Угорська комуністична партія (УКП), Соціал-демократична партія Угорщини (СДПУ), Національна се­лянська партія (НСП), інші партії буржуазно-демократично­го спрямування, а також профспілки. Партії УНФН виборо­ли більшість мандатів у тимчасовому парламенті в ході ви­борів, що відбулися на контрольованих Червоною Армією територіях. Так було започатковано формування нової демо­кратичної системи в Угорщині.

Новий парламент, що зібрався в Дебрецені, 22 грудня 1944 р. сформував національний уряд, склад якого цілком збігався зі списком, попередньо узгодженим зі Сталіним і Молотовим у Москві. Виконавчий орган очолив Бела Міклош — командувач 1-ої угорської армії, який разом зі своїм штабом перейшов на бік Червоної Армії. 28 грудня уряд Міклоша оголосив війну Німеччині, а 20 січня 1945 р. підпи­сав угоду про перемир'я з Об'єднаними націями. Угорщина зобов'язалася відновити кордони 1937 p., а до укладення мирного договору на її території діяла Союзна контрольна комісія (СКК), наділена необмеженими правами, яка прак­тично повністю перебувала під радянським контролем. Угорські органи влади змушені були виконувати всі розпоря­дження комісії.

382

Угорщина

3. метою демократизації країни й демонтажу фашистсь­ких структур уряд прийняв рішення про розпуск військової організації та поліції угорських фашистів, а також ко­ролівської жандармерії та поліції. їхнє майно підлягало конфіскації. Одним із перших важливих заходів уряду на­весні 1945 р. стала аграрна реформа, внаслідок якої землі фа­шистських керівників та військових злочинців конфіскову-валися, а великі й середні маєтки викуповувалися. 58 % цих земель були розподілені серед 642 тис. безземельних і мало­земельних селян, які отримали наділи до 3 га. Паралельно з аграрною реформою розпочалося відновлення зруйнованого війною народного господарства.

4. квітня 1945 р. завершилися бої на території Угорщини і вся країна була окупована радянськими військами. Ставлен­ня угорського населення до окупантів було неоднозначним. Угорщина вважалася найбільш надійним союзником гітлерівської Німеччини, а частина її армії продовжувала бойові дії проти радянських військ до самого кінця війни. Утім, війна завдала країні величезних збитків і руйнувань. Було знищено або вивезено за її межі близько 40 % націо­нального багатства. Сотні тисяч угорців утекли на Захід. Масштаби людських утрат вражають. У самій країні та за її межами загинули 1,5 млн чоловік, а кількість військовополо­нених разом із вивезеним із країни цивільним населенням сягала 900 тис.

Альтернативи повоєнного розвитку

_П

ісля війни в Угорщині склалися необхідні внутрішні передумови для становлення де­мократичного суспільства: структури, що мали фашистський характер, було демонтовано, існували значна економічна ба­за та багатопартійна система, яка функціонувала ще в період режиму Хорті. Навіть радянське керівництво, пов'язуючи варіант такого розвитку зі станом стосунків СРСР з ко­лишніми союзниками з антигітлерівської коаліції, схилялося до думки, що в Угорщині можлива буржуазна демократія. Водночас кремлівські лідери, яких із січня 1945 р. репрезен-

383

Р ОЗДІЛ 17

тував у країні колишній функціонер Комінтерну Матяш Ра-коші, плекали альтернативу її комунізації. Новий генсек компартії кожен свій крок погоджував з кураторами із ЦК ВКП(б). Зокрема, влітку 1945 р. він направив до Москви листа такого змісту: "Нам було б дуже важливо почути Ваші думки та поради. Маю признатися: ми тут дещо розгублені не знаючи абсолютно нічого про те, чи правильна наша політика і чи не треба в ній дещо змінити. Ми оцінюємо це як ознаку довір'я, але все-таки краще було б знати Вашу думку". В інтересах Москви та своїх власних владних амбіцій Ракоші вів складні інтриги, демагогією та обманом завойовував симпатії угорців, підриваючи авторитет конку­руючих партій, які виникли або зміцнилися на першій хвилі демократії. Це був чи не єдиний шлях для угорської ком­партії, яка навесні—влітку 1945 р. була слабкою та нечислен­ною, неспроможною кинути серйозний виклик іншим партіям.

Напередодні парламентських виборів, призначених на листопад 1945 p., в Угорщині посилилась політична бороть­ба. Блок буржуазно-демократичних партій на чолі з ПДСГ вимагав збереження приватної власності та підприємниц­тва — основ ринкової економіки і політичної демократії, за­кликав своїх прихильників до орієнтації на Захід. Блок лівих на чолі з УКП висунув завдання націоналізації вугільних шахт та електростанцій, посилення боротьби зі спекуляцією та інфляцією, наповнення державного бюджету за рахунок обкладення податком капіталістів, збільшення виробництва продовольчих товарів, проведення чистки державного апара­ту від реакційних, а точніше, неугодних комуністам еле­ментів. Більшість пропозицій комуністів були звичайною ло­зунговою демагогією. Втілення їх у життя вело в перспективі до погіршення економічної ситуації та соціального станови­ща населення.

Листопадові вибори до Національних зборів, проведені на основі загального й таємного голосування, були вільними. Вони показали, що рядові угорці підтримують програму бло­ку ПДСГ, який дістав абсолютну більшість голосів (57 %). Комуністи здобули 17 %, а соціал-демократи — 17,4 % го­лосів. Результати голосування свідчили про широку підтрим­ку демократичної альтернативи. Маси прагнули змін, але не

384