Республіка Білорусь

мав опозиційний БНФ, який організував багатотисячні мітинги й акції протесту в столиці під антипрезидентськими й антиросійськими лозунгами. Зрештою, у ході голосування переважна більшість його учасників (понад 70 %), особливо в провінції, висловилася за підтримку президентського варіан­ту Основного закону. Хоча Захід відмовився визнати легітим-ність результатів білоруського референдуму, опозиція вияви­лась не готовою до продовження боротьби.

Так О. Лукашенко нав'язав Білорусі власну редакцію конституції, яка суттєво підвищувала роль і функції глави держави. Президент наділявся повноваженнями самостійно проводити референдуми, призначати чергові та позачергові вибори до парламенту й т. ін. Відчувши достатню силу, біло­руський президент зробив кілька ефектних політичних кроків: оголосив про підвищення пенсій і мінімальних зар­плат. Нарешті, на третій день після референдуму з території країни були достроково вивезені останні російські стра­тегічні ракети, здатні нести ядерні боєголовки. На цьому тлі замість розігнаної Верховної Ради сформовано нижню пала­ту Національних зборів — Палату представників. До її скла­ду не ввійшли колишній спікер парламенту С. Шарецький та інші відомі політики від опозиції, які не визнали результатів референдуму й відмовились працювати в новому законодав­чому органі. До верхньої палати — Ради республіки — увійшли представники кожної з областей і міста Мінська, а також вісім осіб, призначених безпосередньо президентом.

Узурпувавши державну владу й фактично підпорядкував­ши собі парламент, суди та наділені широкими повноважен­нями каральні органи (МВС і КДБ), О. Лукашенко значно обмежив права та свободи громадян. Нормою суспільного життя в Білорусі стало обмеження свободи слова. Теле- та радіокомпанії висвітлювали виключно позицію й діяльність президента Лукашенка, водночас поливаючи брудом його опонентів. Останні мали можливість звертатися до населен­ня на шпальтах власних напівпідпільних газет, кількість яких дедалі зменшувалась. Адміністрація президента запро­вадила політичну цензуру не лише державних, а й приватних ЗМІ, безпосередньо втручалась у роботу журналістів. Неба­жані видання постійно закривалися, тому справді незалежні білоруські газети зазвичай видавались за кордоном.

75

і

Розділ 4

Офіційний Мінськ здійснював політику денаціоналізації білорусів, виховував їх у дусі меншовартості стосовно росіян, панслов'янства й ворожості до євроатлантичної цивілізації. Сили, що виступали за незалежність Білорусі, її тісну культур­ну та політичну інтеграцію до розвиненого світу, переслідува­лися. Тих, кого не вдавалося змусити замовкнути методами стеження та залякування, просто "втрачали". Так пропали безвісти екс-міністр внутрішніх справ Ю. Захаренко, генсек Вищого господарського суду Білорусі В. Гончар, бізнесмен А. Красовський. Багато хто опинився за фатами: перебували у в'язниці колишній прем'єр М. Чигир, колишній міністр сільського господарства В. Леонов та інші діячі. Тож політич­на система Республіки Білорусь набула рис, притаманних (з незначними варіаціями) колишнім та сучасним тоталітарним режимам.

Нестабільність і нерівномірність соціально-економічного розвитку

_Н

а початку 90-х років Білорусь мала сприят­ливі стартові умови для розвитку в авто­номному житті й переходу до ринку: високоліквідні маши­нобудівні підприємства, що випускали автомобілі, трактори та іншу продукцію, текстильну й харчову промисловість, розвинуте сільське господарство. Проте керівництво рес­публіки, не маючи чіткого уявлення про шляхи й методи трансформації національної економіки, не використало ці фактори. До середини 90-х років в економіці країни відбу­вався глибокий спад: зменшувався обсяг виробництва ВВП, рівень внутрішніх інвестицій, зростала кількість збиткових підприємств в усіх сферах народного господарства, знижу­вався рівень виробництва у промисловості й аграрному сек­торі, скорочувались бюджетні асигнування. На промислових підприємствах широко практикувався неповний робочий тиждень й адміністративні відпустки, зростало безробіття. Встановлення контролю над зовнішньоекономічними зв'яз­ками супроводжувалось різким зниженням обсягів експорту та імпорту, відбувався розпад традиційних виробничо-техно-

76