Сполучені Штати Америки

Зовнішня політика США у другій половині 90-х років

_Н

а засіданні Генеральної Асамблеї (X )І І 27 М ресня 1993 р. Б. Клінтон циклам ОСНОВНІ положення стратегії США на 90-ті роки. Президент ЧІТКО пиділив чотири пункти: 1) зміцнювати співтовариство країн і ринковою економікою; 2) підтримувати і зміцнювати ноні де­мократії та суспільства з ринковою економікою там, де ДЛЯ цього є можливості; 3) боротися з агресією і підтримувати лібералізацію країн, ворожих демократії; 4) надавати підтрим ку розвиткові демократії і ринкової економіки в регіонах, ЩО викликають найбільшу тривогу. Фактично, це була заявка па використання американського потенціалу для становлений нового світового порядку.

У липні 1994 р. концепція зовнішньої політики була ви кладена в новому документі, що дістав назву "Стратегія національної безпеки участі і розширення". Концепція вра ховувала насамперед глобальні національні інтереси США. її автори стверджували, зокрема, що "активна міжнародна діяльність необхідна для відкриття закордонних ринків і за безпечення нових робочих місць для Америки". У лютому

1995. р. з'явився новий документ під назвою "Стратегія втяг-нення в міжнародні справи і поширення демократії у світі". Остаточно зовнішньополітична доктрина адміністрації Клінтона була сформульована в період передвиборчої кампанії

1996. р. Автори доктрини виходили з того, що після 1991 р. у світі немає держави, яка могла б серйозно загрожувати США. Проте Сполучені Штати не можуть відмовитися від свого нинішнього лідерства у світі, яке потрібне їм для утверджен­ня нового світового порядку у стилі "пакс американа" і недо­пущення появи якогось регіонального гегемона, спроможно­го контролювати район, де у США та їх союзників є власні інтереси. Доктрина виходила з того, що світ як стан без війн і конфліктів є загальною неподільною категорією. А тому глобальний мир є найважливішим пріоритетом США. Звідси в ранг законності зводилася необхідність використапи-і військової сили для врегулювання проблем і конфліктів Оскільки можливості США як лідера обмежені, вони мають здійснювати тактику вибіркової участі, як-от: контролі, за

373

Р ОЗДІЛ 16

непоширенням ядерної зброї у таких країнах, як Іран, Ірак, Північна Корея, збереження впливу США в Європі та Південно-Східній Азії, особливий контроль за районом Перської затоки тощо. Із потенційних — регіональних кон­фліктів у Європі, що можуть зачепити інтереси великих дер­жав, небезпеку, на думку адміністрації США, становить лише конфлікт між Росією і Україною.

Таким чином, виразно окреслилося основне завдання адміністрації Клінтона — взяти під свій контроль основні процеси світового розвитку на рубежі XXI ст., протидіяти не­бажаним для Вашингтона змінам балансу сил на міжнародній арені на всіх рівнях — глобальному і регіональному. Про це свідчить, зокрема, активна участь США у боснійському та косовському конфліктах. Спровокувати негативні процеси, вважали американські лідери, може існуючий розрив у рівнях соціально-економічного розвитку індустріальних країн і країн, що розвиваються, який досяг таких масштабів, що сприймається обома сторонами як фундаментальна загроза стабільності на планеті. Рецептом запобігання розвитку такої ситуації має стати підтримка стратегії економічного процвітання у світі, збереження природи, забезпечення на­лежних умов життя. Уже в 1993 р. для здійснення цих завдань була створена президентська Рада з питань стабільного розвит­ку. Звідси пильна увага до пострадянського простору. Виходя­чи із принципу, що демократії між собою не воюють, США прагнули всіляко сприяти становленню і розвитку демократії та ринкової економіки на всьому пострадянському просторі. Особливо делікатною була позиція США щодо Росії. З одно­го боку, США, надаючи кредити і проводячи обережну політику стосовно колишніх національних окраїн, а тепер незалежних держав, прагнули не допустити ізоляції Росії від Заходу. А з іншого, — в разі необхідності, були готові до де­монстрації сили, як своєрідного попередження Росії не вда­ватися до силових дій щодо країн Співдружності. Відповідь Росії на таку двозначну позицію США не забарилася. Опри­люднена на початку 2000 р. нова воєнна доктрина Росії роз­глядала США як імовірного противника № 1. В документі та­кож наголошувалося, що Росія залишає за собою право у ви­падку агресії використати ядерну зброю. Як бачимо, звичка покладатися на силу глибоко вкоренилася у свідомості

374