Сполучені Штати Америки

Існує також програма розподілу продуктів харчування в індіанських резерваціях. У 1994 р. її учасниками були 113 тис. індіанців. Кожен із них отримував щомісяця продуктовий Набір вагою від 22 до 34 кг (консерви, м'ясо, рибні продук­ти, овочі, фрукти і соки, сухі боби, арахісове масло, молоко, масло, сир і т. ін.).

Згідно з програмою надзвичайної продуктової допомоги у 1987 р. малозабезпеченим було роздано 450 тис. т продоволь­ства на суму 846 млн дол.

Президентські вибори-2000. Повернення республіканців до влади

_Г

оловною подією 2000 р. для США стала президентська кампанія. її головними діючими особами були претенденти на найвищу посаду: представник Демократичної партії — віце-президент Аль­берт Гор і представник Республіканської партії — губернатор штату Техас Джордж У. Буш-молодший. У своїх програмних заявах обидва кандидати наголошували, що у визначенні зовнішньополітичного курсу вони керуватимуться націо-нально-державними інтересами США. І Гор, і Буш виступа­ли проти ізоляціонізму. На їхню думку, США, як і раніше, мають брати участь у світових справах. Обидва підтримували ідею зміцнення національної оборони. Водночас Буш у ви­кладі своєї зовнішньополітичної програми був кон­кретнішим. У своєму виступі в Каліфорнії у листопаді 1999 р. пін зауважив, що американська зовнішня політика не повин­на зводитися до врегулювання криз, що "у неї мають бути неликі спрямовуючі цілі": діяти спільно "з нашими сильни­ми демократичними союзниками в Європі й Азії", "захища­ти американські інтереси в зоні Перської затоки" і "домага­тися миру на Близькому Сході, що забезпечило б безпеку Ізраїлю", "зупинити зловісне поширення зброї масового піищення і засобів її доставки". Буш заявив, що він не поділяє позиції прихильників стратегічного зближення з Китаєм. Називаючи Китай суперником, він закликав не за­бувати про обіцянку США захищати Тайвань, критикував

371

Р ОЗДІЛ 16

китайське керівництво за порушення прав людини. Буш ка­тегорично наполягав на необхідності розгортання національної програми ПРО (протиракетної оборони), стверджував, що США мають вийти із договору 1972 р. по ПРО, якщо Росія заперечуватиме проти здійснення амери­канської програми. Що ж до самої Росії, то позиція Буша бу­ла однозначною: сприяти розвиткові російської демократії.

У внутрішньополітичній програмі обох кандидатів важ­ливе місце відводилося питанням скорочення податків, га­рантії системи соціального забезпечення, поліпшення ме­дичного обслуговування соціально незахищених категорій населення, реформування шкільної освіти тощо. Обидва кандидати торкалися одних і тих же важливих проблем і про­понували свої рецепти їх вирішення. При цьому Буш акцен­тував увагу на захисті приватної власності і розвитку приват­ного сектора, а Гор обстоював необхідність державного регу­лювання. Програми обох претендентів на президентську посаду були настільки виваженими і добре аргументованими в плані їх можливого втілення в життя, що американське суспільство у своїх симпатіях до кандидатів розділилося порівно. Внаслідок такої ситуації 7 листопада 2000 р. на пре­зидентських виборах обидва кандидати отримали майже однакову підтримку виборчого електорату, і американці цілих три тижні не мали достовірних даних, хто ж усе-таки переміг: Буш чи Гор? Американські громадяни раптом усвідомили, що їхня виборча система далека від доскона­лості. Лише 27 листопада 2000 р. після неодноразових підра­хунків і перерахунків виборчих бюлетенів держсекретар шта­ту Флорида, де виявилася найбільша неясність щодо пере­можця в боротьбі за президентське крісло, Кетрін Гарріс проголосила республіканця Джорджа Буша-молодшого 43-м президентом Сполучених Штатів Америки. Буш випередив свого конкурента Альберта Гора лише на 537 голосів і, таким чином, отримав всі 25 голосів вибірників штату.

372