Сполучені Штати Америки

років 39 % домашніх господарств США покривали частину необхідних їм послуг за рахунок цього джерела. Близько 80 % сімей здійснювали ту чи іншу форму самостійної виробничої діяльності. В 1987 р. у цій галузі вироблялося близько 50 % 15НП. Важливим показником появи і поширення "нефор­мальної економіки" є споживання електроенергії. Амери­канська сім'я на рубежі 80—90-х років споживала електро­енергії у вісім разів більше, аніж радянська.

Держава заохочувала розвиток "неформальної еко­номіки", стимулювала низькі податки, створювала для мало­го бізнесу консультаційні служби. Для засновників сімейних і групових підприємств організовувалися курси, друкувалися посібники, здійснювалося інформаційне обслуговування. Скарбниця позбавилася частини податків? Не біда. Зате звільнилася від обов'язків утримувати на державний кошт дедалі більшу кількість людей.

Відходили у минуле заводи з багатотисячними колектива­ми, їх місце займали товарно-виробничі системи, де в ролі базового виступало середнє за масштабами підприємство, навколо якого формувалася мережа дрібних і найдрібніших постачальників вузлів, деталей і т. ін. Конкуренція при цьо­му не усувалася, навпаки, ставала ще інтенсивнішою. Субпідрядників вибирали на конкурсній основі. Індуст­ріальні кустарі стали невід'ємною частиною продуктивних сил суспільства. Характерними рисами малої індустрії ("не­формальної економіки") були життєвість, гнучкість, якість. Мала індустрія надзвичайно чутлива до потреб ринку, легко переключається на виробництво нової продукції.

Процес мав важливе соціальне значення. У США на малих підприємствах (кількість зайнятих від 1 до 20 чол.) за 80-ті ро­ки було створено 88 % усіх робочих місць. Мала індустрія до­бре пристосовувалася до запитів дрібносерійного вироб­ництва. Адже в США 75 % номенклатури промислової про­дукції виробляється партіями по 50 штук. І це забезпечує, насамперед, дрібне виробництво.

Великі компанії, звільняючи працівників, надавали їм технічну та адміністративну допомогу для ведення са­мостійного бізнесу.

Праця не за наймом стала характерною прикметою су­часних виробничих відносин на Заході. У США самих лише

359

Р ОЗДІЛ 16

сімейних підприємств налічується понад 14 млн, а в цілому підприємств малої індустрії більш як ЗО млн. Відбувалася, таким чином, депролетаризація, реальним наслідком якої було зростання добробуту людей. У 1989 р. частка ВНП, що виділялася на відтворення робочої сили, становила 60,3 %. Суспільство США називають суспільством 2/3. Ці 2/3 спроможні самі купляти устаткування. Адже воно мініком-плексне і щороку дешевшає, характеризується високою ос­нащеністю електронними системами.

Індивідуальна праця сприяла економічній самореаліза-ції — відновленню колишнього патріархального господарст­ва, але на основі процесів індустріалізації, інтелектуалізації та індивідуалізації праці.

За нових умов значних метаморфоз зазнав також великий бізнес, і насамперед у соціальному плані. Відбувався стрімкий процес розпорошення власності, її дроблення. У 1987 р. в США налічувалося 47 млн акціонерів, тобто кожен третій дорослий американець — власник-акціонер. Відбува­лася, таким чином, деперсоніфікація власності. Наприклад, ,на заводах Форда працювало 750 тис. робітників, а капітал належав 1 млн акціонерів. Ніхто з них не володів не тільки так званим пакетом акцій, а й навіть одним відсотком капіталу.

Характерною ознакою нового стану власності був також викуп підприємств інженерно-адміністративним персона­лом дрібних та середніх високотехнологічних фірм. Так, у 1986—1987 pp. у США було викуплено 5388 фірм. Сьогодні у США налічується більш як 10 тис. колективних підприємств. Саморегуляція капіталістичного суспільства заперечує роз­хоже марксистське твердження про експлуатацію людини людиною. Причому це не поодинокий акт, а процес, пов'язаний з фундаментальними елементами продуктивних сил, що сформувалися протягом останніх десятиріч на ос­нові зростаючої революції науково-технічного прогресу там, де для цього відкриті всі дороги, де економічна свобода — основа реалізації людських здібностей.

Наступною ознакою було зростання наукомісткості ви­робництва. Питома вага інженерів та менеджерів у загальній кількості зайнятих збільшилася в США з 17,7 % (1950) до 30 % (1985). Виходячи з цього, вчені-економісти прогнозували,

360