Сполучені Штати Америки

спад, Ніксон у 1971 р. оприлюднив програму нової еко­номічної політики. її основними пунктами були стабілізація цін та зарплати і сприяння бізнесу за рахунок зменшення ви­трат на соціальні потреби. У цьому проявився неоконсерва-тизм республіканців. Однак серйозних успіхів досягнуто не було. Зокрема, провалилася спроба зупинити інфляцію за допомогою заморожування цін. А тому в квітні 1974 р. уряд відмінив контроль за цінами та зарплатою і надав податкові пільги підприємцям.

На тлі внутрішніх труднощів адміністрація Ніксона за­вдяки новим підходам досягла значних успіхів у зовнішній політиці. Зовнішньополітична доктрина Ніксона—Кіссін-джера (Генрі Кіссінджер — державний секретар США в адмі­ністрації Ніксона) виходила з того, що внаслідок ядерного паритету, котрий встановився між СРСР і США, період кон­фронтації двох систем має поступитися місцем періодові пе­реговорів. Уже в 1969 р. між США і СРСР розпочалися пере­говори про обмеження стратегічних ядерних озброєнь, а в першій половині 70-х років було підписано цілу низку відповідних угод. Серед них Договір про обмеження систем протиракетної оборони, Угода про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСО-1), а також Основи взаємо­відносин між СРСР і США і торговельна угода 1972 р. Міжнародний аспект угод торкався проблем європейської без­пеки, Близького Сходу, роззброєння, зміцнення ООН і т. ін. У 1973 р. США вийшли з в'єтнамської війни. Остаточно аме­риканські війська покинули В'єтнам 1975 р.

Міжнародні успіхи принесли дивіденди республіканцям. На президентських виборах 1972 р. знову переміг Р. Ніксон, проте 9 серпня 1974 р. під загрозою імпічменту, викликаною "уотергейтською справою", він змушений був залишити президентську посаду. Виявилося, що агентура Білого дому та Федеральне бюро розслідувань (ФБР), не без відома Ніксона, встановили підслуховуючу апаратуру в штаб-квар­тирі демократів, що розміщувалася в готелі "Уотергейт". Президентом став віце-президент Джеральд Форд. Уперше за всю історію США прийнято закон про фінансування пре­зидентських виборів.

70-ті роки були не кращим періодом у післявоєнній історії США. У 1973—1975 pp. мала місце досить відчутна

12 «<» 353

Р ОЗДІЛ 16

економічна криза, виявилась гостра нестача енергетичних ресурсів. Випуск промислової продукції скоротився на 9,3 %. У країні 13 млн чоловік стали повністю або частково без­робітними, прокотилася хвиля страйків. Адміністрація Фор­да розробила і почала здійснювати програму оздоровлення економіки, що передбачала збільшення виробництва про­дуктів, активізацію житлового будівництва, подолання енер­гетичних труднощів.

Дали про себе знати також труднощі політичного харак­теру. Виплила на поверхню причетність ЦРУ та ФБР до дер­жавних переворотів у країнах "третього світу", до замаху на життя їхніх політичних лідерів.

У період президентства Форда закінчилася відлига в аме-рикано-радянських стосунках, чого й слід було чекати. По­тепління у відносинах двох наддержав спиралося на слабку, хистку основу, на тимчасовий паритет військової сили, що відбивало своєрідну рівновагу сил та високий рівень небез­пеки для обох сторін. Базових змін, необхідних для налагод­ження стабільних стосунків, не відбулося. Стратегічні цілі сторін залишалися незмінними. Атому пом'якшення напру­женості на довготривалу перспективу не могло відбутися. Дії СРСР, пов'язані з розміщенням та націленням ракет серед­нього радіусу дії СС-20 на Західну Європу, призвели до нового витка гонки озброєнь.

Друга половина 70-х років:

поступове подолання депресії виробництва,

нова зовнішньополітична доктрина

_У

період правління адміністрації президента-демократа Джеймса Картера (1976—1980) намітився поступовий вихід економіки з кризового стану. Однак темпи зростання були повільними. В економічній програмі Картера пріоритет надавався розвиткові енергети­ки, оскільки криза 1973—1975 pp. була насамперед палив­ною. Тому уряд країни особливу увагу приділив заходам, спрямованим на економію енергоресурсів, створення резервів нафти, збільшення видобутку вугілля, розвиток

354