Сполучені Штати Америки

Республіканці та демократи в 50-ті роки. Консервативна згода

_С

ередина 50-х років для США — це період консервативної згоди. Неоліберали схиля­лися до консерватизму, а консерватори змістилися до цент­ру з позицій "твердого індивідуалізму", що породило ідео­логію та політику консенсусу. При цьому значний вплив на позицію демократів справила обстановка "холодної війни" у світі, а на позицію республіканців —об'єктивна необхідність створення системи державного регулювання. Обидві партії, як Демократична, так і Республіканська, вважали своїм го­ловним завданням оберігати й зміцнювати американську економічну та політичну демократію й американську право­ву державу. Шукати якусь особливу різницю між обома провідними партіями США не слід. їхні позиції, їхні дії про­являлися в конкурсі, змаганні на виборах. Перемагає той, хто здобуває довір'я народу, той, хто в рамках американської демократії запропонує виборцю прийнятнішу й реальну про­граму. Проте і ті, й інші не вдаються, як правило, до пусто­порожніх фраз і обіцянок. Демократія — це справедлива і сувора реальність, і забезпечується вона не менш точним і суворим законом.

У 1959 р. конгрес США відмінив закон Тафта—Хартлі й ухвалив "Закон про звітність та розкриття фактів у трудових колективах", авторами якого були Лендрам і Гріффін. Він передбачав суворіший контроль за діяльністю профспілок. Ще раніше, у 1954 p., прийнято "Закон про контроль над комуністичною діяльністю" Браунелла—Батлера, який вста­новлював ряд обмежень у діяльності комуністів.

Державне втручання в життя профспілок, зокрема забо­рона профспілкової діяльності комуністів, були наслідком не стільки страху американського суспільства перед ко­муністичною диктатурою (підстав для неї у США не було), скільки становленням тієї важливої регулюючої функції дер­жави в соціальній сфері, яка, в цілому, благотворно вплива­ла на все американське суспільство.

343

Р ОЗДІЛ 16

Зміни у структурі найманої праці. Політика американських профспілок

_У

50-ті роки відбулися зміни у структурі пра­цюючих. Чисельність працівників невироб­ничої сфери (включаючи "білі комірці") перевищила кількість зайнятих на виробництві, чому, безперечно, спри­яли автоматизація виробничих процесів та розмах науково-технічного прогресу.

Важливим моментом американської консервативної зго­ди було об'єднання КВП і АФП (1955). Цьому сприяло ніве­лювання різниці в методах роботи та цільових установках обох великих профоб'єднань. Президентом об'єднання АФП-КВП став Джордж Міні, представник профспілки во­допровідників. АФП-КВП — важливий рушій реформізму в США. Більшість державних реформ, спрямованих на підви­щення рівня життя робітників та найбідніших верств насе­лення, були здійснені під тиском цієї профспілкової феде­рації. Категорично відкидаючи ідею класової боротьби як згубну і руйнівну для суспільста, АФП-КВП пропагувала і пропагує ідею класового співробітництва, обстоює єдиний шлях, що веде до добробуту та злагоди. До страйків, як засо­бу захисту інтересів працюючих, американські профспілки вдаються з великою обережністю і рідко, усвідомлюючи, якої шкоди вони завдають виробництву й добробуту сус­пільства. Якщо вони усе ж відбуваються, то мають суто еко­номічний характер.

Зміни у зовнішній політиці в період другого строку президентства Ейзенхауера

_С

ередина і друга половина 50-х років у світі характеризувалися поворотом до мирного співіснування. Смерть диктатора Сталіна породила певні надії. До того ж небезпека ядерного конфлікту, його наслідків усвідомлювалася дедалі глибше. Сам Ейзенхауер доходив висновку, що ядерна війна — це палиця з двома кін-

344