Країни Балтії

господарства (з 19 до 6,4 %) й промисловості (з 38 до 24 %) у виробництві ВВП і поступового збільшення сфери послуг за рахунок розвитку туризму, транспорту та фінансових по­слуг. Замість машинобудування, металообробки й елек­троніки, провідну роль в естонській промисловості почали відігравати переробка сільгосппродукції, сланцевидобувна, хімічна й деревообробна промисловість.

Естонія домоглася найбільших успіхів серед пострадянсь­ких країн щодо залучення зарубіжних інвесторів, найбільши­ми з яких були Фінляндія, Швеція, США й Росія. За десять років незалежності іноземні інвестори вклали в її економіку понад 3,5 млрд доларів. Важливо й те, що більшу частину прибутків іноземні підприємці залишали в Естонії, вкладаю­чи їх в оновлення й розвиток технологій. Тож за ступенем відкритості економіка Естонії посідала наприкінці 2002 р. четверте місце у світі. Водночас естонські національні компанії знаходили на Заході стабільні ринки збуту, а тому виникла проблема відпливу капіталів з країни.

У 2002 р. індекс економічного розвитку Естонії, згідно оцінок експертів ООН, був найвищим серед країн Балтії, що дало можливість республіці вперше увійти до списку 53 висо-корозвинених країн світу. За рівнем ВВП (13 млрд дол.) республіка випередила своїх балтійських сусідів. Водночас високим залишався і рівень безробіття — 12,5 %. 25 % естонського населення користувалися інтернетом, що, за ви­нятком Словенії, значно більше, аніж в інших постсоціа-лістичних країнах і навіть деяких державах Євросоюзу.

Одним із чинників економічного піднесення Естонії є політична стабільність, що базується на традиціях часів пер­шої Естонської Республіки та досвіді правових інститутів західноєвропейських країн. Зокрема, основний закон визна­чає жорсткі рамки прийняття бюджету, дотримуючись яких парламент не має права ухвалити дефіцитний бюджет. Утім, серйозною внутрішньополітичною проблемою залишається відсутність статусу громадянства у значної частини російсько­мовного населення.

Помітну роль у житті країни відіграють найбільші політичні партії: Демократичне об'єднання Ваба Есті (Вільна Естонія), Соціал-демократична партія, Селянська партія, Естонський земельний союз, Естонська народна

71

Розділ з

партія. Саме ці політичні сили формують депутатський склад рийгикогу та склад естонських урядів. Зокрема, у березні 2002 р. було сформовано коаліційний кабінет С. Калааса. У вересні цього ж року у другому турі президентських виборів главою держави обрано 72-річного А. Рюйтеля, колишнього голову Верховної Ради Естонської РСР, якого європейська преса назвала найдалекогляднішим політичним лідером країни.

Зовнішня політика

_З

овнішня політика Естонії базується на тісному співробітництві з країнами Сканди­навії і Фінляндією, всебічній інтеграції у європейські струк­тури. У 2004 р. республіка стане повноправним членом НАТО. Членство країни в міжнародних інституціях має ста­ти вагомим елементом міжнародної системи безпеки в регіоні Балтики.

Дипломатичні відносини між Естонією і Україною були встановлені у січні 1992 р. Того ж року, під час офіційного візиту до Таллінна президента України Л. Кравчука, між обо­ма країнами було підписано базовий Договір про дружбу й співробітництво. Сьогодні договірно-правова база двосто­ронніх відносин налічує близько 50 угод, у тому числі до­говір про вільну торгівлю. Традиційними стали зустрічі глав держав і урядів двох країн. Так, у жовтні 2002 р. відбувся офіційний візит в Україну президента Естонії А. Рюйтеля, в ході якого підписано договір про екологічне співробітництво між нашими країнами.

Україна входить у десятку найбільших зовнішньоторго­вельних партнерів Естонії. Ця республіка є найбільш приваб­ливою для України в інвестиційному відношенні серед країн Балтії. Водночас в Україні налічується 66 підприємств, у ста­тутних фондах яких присутній естонський капітал. Товаро­оборот між обома країнами постійно зростає. Сьогодні в Естонії мешкає досить велика українська громада — 40 тис. осіб, а в Україні проживає 4 тис. естонців, що відкриває мож­ливості для розвитку співробітництва в гуманітарній сфері.

Розділ

₄