Румунія

пик сягнув 9,2 %. При цьому було змінено саму концепцію економічних перетворень. Румунські реформатори керува­лися не стільки рекомендаціями західних експертів, скільки практичним досвідом щодо подолання кризових ситуацій у країнах з розвинутими ринковими системами. Процес при­ватизації дещо загальмувався. Лібералізація перестала бути самоціллю, а роль держави в економіці незмірно зросла.

Поліпшення макроекономічних показників в економіці супроводжувалося позитивними структурними зрушеннями, а темпи зростання промислового виробництва були вищими за валові показники по економіці в цілому. У самій промис­ловості випереджаючими темпами характеризувалися її обробні галузі, а серед останніх швидше розвивалися наукомісткі виробництва. Динаміці макроекономічних показ­ників відповідала й активність надходження іноземних інвес­тицій в різні сфери румунської економіки. Лише у 1993— 1994 pp. у країну надійшло 1,3 млрд доларів іноземних інве­стицій. Найкращим свідченням фінансової стабілізації був гой факт, що населення повірило в ефективність реформ і масово обмінювало свої доларові заощадження на націо­нальну валюту, яку, своєю чергою, на вигідних умовах вкла­дало в банки. Заощадження населення стали важливим до­датковим джерелом інвестицій.

Характер реформ кабінету Н. Векерою цілком вписував­ся в рамки неокейнсіанських концепцій, проте з наближен­ням парламентських і президентських виборів 1996 р. права опозиція звинуватила його в прихильності до комуністичних методів правління, а країни ЄС, посилаючись на нібито не­демократичну еволюцію румунського суспільства, істотно зменшили обсяги допомоги.

Курс на переміни і збагачення (1996—2000 pp.)

_В

осени 1996 р. у Румунії відбулася справжня зміна режиму. Після семи років правління мосткомуністів вибори до палати депутатів і сенату виграла коаліція правих партій (християнські демократи, націонал-ніберали, соціал-демократи, Партія етнічних угорців Ру­мунії). На виборах президента перемогу здобув Е. Констан-

327

Р ОЗДІЛ 15

тинеску, професор і колишній ректор Бухарестського університету. Його обрання главою держави означало оста­точне відновлення парламентської демократії і вселяло надії на проведення радикальних ринкових реформ.

Права коаліція на чолі з Е. Константинеску взяла курс на прискорення реформ, повторно вдавшись до методу "шоко­вої терапії". Надмірна лібералізація викликала макроеко-номічну дестабілізацію і новий спад економіки, що тривав наступні шість років. Так, у 1999 р. обсяг промислового виробництва знизився на 8,4 %, інвестиції — на 12,8 %, а інфляція протягом року сягнула 50,4 %. Для сільського господарства, за свідченням румунських експертів, 1999 р. був найгіршим за всю історію країни. За найсприятливіших умов Румунія змогла б досягти своїх показників рівня економічного розвитку кінця 80-х років не раніше як через 10—12 років.

Прискорення процесу приватизації також не мало реаль­ного економічного обгрунтування. Хоча в 2001 р. частка не­державного сектора в національному доході наблизилася до 60 %, це не привело до адекватних якісних зрушень. Перед­бачалося, що об'єкти, які приватизуються, функціонуючи в ринковому режимі, істотно поліпшать свої показники госпо­дарювання й підвищать конкурентоспроможність продукції. У дійсності ефективність виробництва в державному секторі продовжувала залишатися значно вищою. Очікувалося та­кож, що внаслідок приватизації в Румунії утвориться се­редній клас, який становитиме основу всього процесу еко­номічного розвитку. Насправді ж відбулася поляризація суспільства, що стала основним потенційним дестабілізую­чим чинником. Крім того, прискорення приватизації не забезпечило очікувані надходження до бюджету. Зокрема, румунська держава втратила близько мільярда доларів, про­давши третину акцій румунської компанії Ромтелеком, зі збитками було приватизовано торговельний флот і багато інших об'єктів. А ті кошти, які все ж надходили від роздер­жавлення, здебільшого спрямовувалися на підтримку прива­тизованих підприємств.

Румунія виділялася серед країн Центральної та Східної Європи найвищим рівнем оподаткування (85 найменувань податків). Високі податки позбавляли підприємства інвес­тиційних ресурсів, а низький рівень бюджетних надходжень

328