Румунія

його в Союзній контрольній комісії (СКК) у Румунії як злісного порушника статей угоди про перемир'я. Король Ми-хай змушений був піти на поступки. Сформований Санатес-ку новий уряд на третину складався з представників НДФ.

Боротьба за владу розгорталася за умов політичної та еко­номічної нестабільності, нестатків та інфляції. У багатьох районах комуністи, спираючись на створені ними бойові за­гони (близько 70 тис. чоловік), під виглядом чистки від фа­шистських елементів формували на місцях свої органи вла­ди. Союзник компартії "Фронт землеробів" у масовому по­рядку санкціонував захоплення селянами поміщицьких зе­мель. Створені комуністами фабрично-заводські комітети брали на себе управління заводами та фабриками, власники яких утекли. Особливо активно ці процеси відбувалися у Молдові та Трансильванії.

На початку грудня 1944 р. НДФ вдалося викликати ще од­ну урядову кризу. Спроба генерала Н. Радеску, який форму­вав новий уряд, не допустити до його складу представників НДФ зазнала невдачі. Навіть більше, ситуацію почав диктува­ти НДФ. Щоб тимчасово залучити на свій бік ліве крило "історичних" партій румунської буржуазії та поміщиків, які бачили безперспективність курсу королівського уряду, НДФ у січні 1945 р. вилучив зі своєї програми пункт про націо­налізацію великих банків і картелів. Відтак частина націонал-лібералів (НЛП) та націонал-цараністів (НЦП) пішла на співробітництво з фронтом. Спроби генерала Радеску силови­ми методами відновити контроль над ситуацією у країні вик­ликали опір комуністів, які ініціювали проведення 24 лютого 1945 р. багатотисячної демонстрації протесту в Бухаресті. Війська застосували зброю, внаслідок чого було вбито вісім і поранено кілька десятків демонстрантів. В усіх цих ексцесах радянське керівництво звинуватило румунський уряд.

6 березня король доручив лідерові "Фронту землеробів" Петру Гроза сформувати новий уряд. Міністерства внутріш­ніх справ, юстиції, транспорту, зв'язку та пропаганди очолили комуністи. "Історичні" партії місць в уряді не отри­мали. Після цього почався період, коли були створені всі необхідні передумови для переходу до радянської моделі тоталітаризму.

315

Р ОЗДІЛ 15

Загострення політичної боротьби. Парламентські вибори 1946 р.

_О

дним із перших соціально-економічних проектів, здійснених урядом П. Гроза, було прийняття закону про аграрну реформу. Великі земельні ділянки (більш як 50 га) конфісковувались і за символічну плату передавались на правах приватної власності беззе­мельним і малоземельним селянам. Королівські землі та зразкові ферми конфіскації не підлягали. Землю отримали 913 тис. чоловік. На базі конфіскованої сільгосптехніки створювалися машинопрокатні пункти, що допомагали се­лянам обробляти землю. Діяльність уряду дедалі виразніше набувала класового, ідеологічного характеру.

Усвідомлюючи згубність шляху, на який повертали країну комуністи, король Михай зажадав відставки уряду. Із заявою про непредставницький характер кабінету П. Гроза й необхідність його реорганізації виступило керівництво "істо­ричних" партій. Король, своєю чергою, оголосив страйк, відмовляючись підписувати урядові декрети, які без цього не мали чинності. Михай наполягав на введенні до складу уря­ду представників "історичних" партій. Цього ж вимагали Англія та США, невизнання якими уряду П. Гроза ставило під сумнів можливість укладення майбутнього мирного дого­вору. Зважаючи на складність внутрішньої та зовнішньої си­туації, комуністи та їхні союзники вдалися до маневрування. На початку 1946 р. в уряд було введено по одному представ­никові від "історичних" партій. Це заспокоїло Захід, і в лю­тому 1946 р. Англія та США визнали уряд Гроза.

В умовах загострення політичної боротьби комуністи по­силили ідеологічну обробку населення. На загально­національній конференції (жовтень 1945 р.) КПР на чолі з генсеком Георге Георгіу-Деж висунула привабливі лозунги: індустріалізація, електрифікація, ліквідація неграмотності, зміцнення народно-демократичного ладу тощо.

Лозунгова демагогія широко використовувалась ко­муністами у їхній пропагандистській кампанії напередодні листопадових парламентських виборів 1946 р. Використову­ючи нечіткість й аморфність програм "історичних" партій, внутрішню боротьбу в керівництві націонал-лібералів,

316