Російська Федерація

дій до літа 1995 р. загинуло близько 10 тис. військовослуж-ижців-федералів і чеченських бійців, а також понад 6 тис. мирних жителів.

Події в Будьоновську на Ставропіллі, де чеченські бойо-ники Ш. Басаєва у червні 1995 р. захопили сотні заручників, багато з яких загинули в ході бойової операції, підштовхну­ли російське керівництво до початку політичного діалогу з режимом Дудаєва. Проте це не привело до завершення війни, оскільки політичні цілі превалювали над моральними й матеріальними.

У відповідь на "спецоперації" і "зачистки" федеральних сил, жертвами яких ставали, як правило, мирні жителі, че­ченські загони 6 серпня 1996 р. розпочали штурм Грозного. Після двотижневих запеклих боїв російські війська були роз­биті й чеченські формування повернули собі контроль над столицею республіки. Врятувати ситуацію в Чечні доручили авторитетному в російській армії і суспільстві генералові О. Лебедю, який обіймав посаду секретаря Ради Безпеки. За його ініціативою наприкінці серпня 1996 р. у дагестанському місті Хасав'юрт було укладено угоду про припинення війни.

У січні 1997 р. відбулися вибори глави Чеченської рес­публіки, в ході яких переконливу перемогу здобув Аслан Мас-хадов (Д. Дудаєв загинув 22 квітня 1996 р. унаслідок ракетно­го удару федеральних сил). З Чечні було виведено всі феде­ральні армійські та міліцейські підрозділи. 12 травня 1997 р. у Кремлі підписано договір про мир і принципи взаємо­відносин між РФ і Чеченською республікою, а також блок соціально-економічних угод, згідно з яким Чечні було нада­но цілковитий фінансово-економічний суверенітет.

Повоєнна політична еволюція Чечні у бік ісламського фундаменталізму в його найбільш крайніх проявах (шаріат у судовій системі, введення шаріатського правління), праг­нення генералітету російської армії та ура-патріотів узяти ре­ванш за фактичну поразку в першій чеченській війні 1994— 1996 pp., вторгнення чеченського експедиційного корпусу Ш. Басаєва й Хаттаба в Дагестан у серпні 1999 p., що загро­жувало дестабілізацією обстановки на Північному Кавказі, загострення політичної боротьби перед початком парла­ментських і президентських виборів зумовили рішення Кремля щодо предметного покарання Чечні, як джерела

305

Р ОЗДІЛ 14

тероризму в Росії. В разі успіху федеральних сил у новій воєнній акції проєльцинські політичні сили отримали б до­даткові дивіденди й голоси виборців на майбутніх виборах. Так визріло рішення про початок другої чеченської війни. В ході бойових дій, що розпочалися в середині серпня 1999 p., для боротьби з "тероризмом" були застосовані такі вар­варські методи, як масові бомбардування, ракетні удари й артилерійські обстріли населених пунктів Чечні.

На початковому етапі нової чеченської кампанії феде­ральні війська, майже не зустрічаючи опору, захопили великі населені пункти республіки. Проте російські силові структу­ри не змогли встановити цілковитого контролю над тери­торією бунтівної республіки, включаючи райони з лояльним щодо Москви населенням. Причому, жорстоке ставлення російських вояків до чеченського населення перетворювало його на постійне джерело, потенційний резерв поповнення загонів чеченських повстанців.

Нова хвиля ескалації напруженості в чеченському питанні була викликана серією терористичних актів у Москві, ор­ганізованих чеченськими бойовиками наприкінці 2002 р. Найжахливішим із них було захоплення близько 800 заруч­ників у театральному центрі на Дубровці, в самому центрі російської столиці. Під час операції по звільненню заручників загинуло 129 чоловік, що стало наслідком застосування спец-загонами ФСБ нервово-паралітичного газу. У відповідь на ці теракти російські війська в червні розпочали проведення но­вої "адресної операції" по виявленню військовиків незакон­них озброєних формувань, від якої найчастіше страждали мирні жителі республіки. До кінця 2002 р. у другій чеченській війні, за офіційними даними, загинуло 2,5 тис. російських солдатів і офіцерів, майже 7 тис. дістали поранення.

Першим кроком на шляху припинення війни на Північно­му Кавказі мав стати референдум у Чечні щодо конституції Республіки, обговорення якої розпочалося у грудні 2002 p., відразу після підписання відповідного указу президентом В. Путіним. А втім, війна у бунтівливій республіці триває, й режим Путіна може опинитися вічним заручником цієї драми й ніколи не стати по-справжньому сильною й авторитетною владою. Водночас, чеченські війни поставили питання: куди прямує Росія — до багатонаціональної держави чи "націо­нальної імперії". Від цього вибору залежить її майбутнє.

306