Російська Федерація

економічної стабілізації і підвищення керованості народним господарством. На середину 1992 р. вдалося майже повністю ліквідувати бюджетний дефіцит і здійснити девальвацію руб­ля. Інфляція знизилася до мінімального рівня. Водночас бу­ла ліквідована система централізованого розподілу ресурсів. Незважаючи на падіння виробництва й зниження життєвого рівня переважної частини населення, у країні нормалізував­ся споживчий ринок, створилися умови для початку струк­турної перебудови в економіці.

У жовтні 1992 р. була розпочата чекова (ваучерна) прива­тизація, яка помітно прискорилася протягом другого року ре­форм. Наприкінці 1993 р. малою приватизацією було охопле­но майже 70 % підприємств торгівлі, громадського харчуван­ня та побутового обслуговування. Трансформувалася й дер­жавна форма власності на виробництві: восени 1993 р. у при­ватній і змішаній формах власності перебувало понад 1/3 ве­ликих і середніх підприємств, переважно легкої і харчової промисловості, а також промисловості будівельних ма­теріалів, що випускали близько 40 % продукції. Проте засил­ля старої компартійної номенклатури в органах влади пере­творювало процес реструктуризації власності на криміналь­ну "прихватизацію" й тим самим позбавляло його еко­номічного ефекту. Загалом, на початку 1994 р. в недержавно­му секторі економіки було зайнято майже 40 % працюючих. У 1993 р. були утворені нові інституційні структури — інвес­тиційні фонди й корпорації, почав розвиватися фондовий ринок, проведено грошову реформу, що мала конфіска-ційний характер і була покликана сформувати суто російсь­кий фінансовий простір.

Підсумки економічних реформ 1992—1993 pp. виявились суперечливими. З одного боку, почали формуватися ринкові відносини й відбувалася структурна перебудова в економіці, а з іншого — загал важко сприймав нововведення, зростала соціальна напруженість у суспільстві, розвалювались цілі га­лузі промисловості (передусім у воєнно-промисловому ком­плексі), нищівного удару зазнала бюджетна сфера (наука, культура, освіта, медицина та ін.), збільшувалося майнове розшарування. Падіння виробництва й економічний спад першого етапу реформ були зумовлені незрілістю російської демократії та номенклатурною приватизацією, неготовністю

297

Р ОЗДІЛ 14

загалу до нормальних ринкових відносин і низькою культу­рою підприємництва, розривом економічних зв'язків з ко­лишніми радянськими республіками, компенсувати які своїм виходом на світовий ринок Росія не змогла, послаб­ленням позицій реформаторів в уряді тощо. Усе це зрештою викликало шалений опір реформі з боку прокомуністично налаштованого парламенту, регіональних і галузевих струк­тур. Невдачі ринкових перетворень посилювались конфрон­тацією між органами виконавчої і законодавчої влади. Після вереснево-жовтневих подій і прийняття конституції 1993 р. було здійснено коректування курсу соціально-економічних перетворень — створення ринкової економіки й будівництво громадянського суспільства почали проводитись поетапно і поступово.

Найважливішими завданнями у розвитку соціально-еко­номічної сфери Росії середини і другої половини 90-х років залишалися боротьба з падінням промислового виробництва й ростом цін, підтримання прожиткового мінімуму, вирівню­вання доходів різних соціальних груп, зменшення бюджетно­го дефіциту, вирішення проблем зі сплатою податків та ви­платою зарплат бюджетникам. Однак непослідовність і поло­винчастість реформ уряду В. Чорномирдіна, який намагався поєднувати зміцнення ролі держави з розвитком ринкових відносин, завадили виведенню російської економіки на нові рубежі. Фінансова катастрофа 11 жовтня 1994 р. ("чорний вівторок"), коли сталося різке падіння курсу рубля, призвели до втрати можливостей фінансової стабілізації. Непередбачу-ваність інфляції змінилася хронічною невиплатою зарплат, пенсій, посиленням соціальної напруженості в країні. Унаслідок низької платоспроможності потенціального спо­живача й конкуренції з боку якісніших імпортних товарів тривав процес падіння виробництва. Так, у 1994 р. обсяг про­мислового виробництва порівняно з попереднім роком ско­ротився на 12 % і становив менше половини рівня 1989 р. Найбільших втрат криза завдала галузям обробної промисло­вості, дещо менших — паливно-енергетичному комплексу. Промислове виробництво в Росії набувало дедалі більш ок­реслену сировинну й енергетичну орієнтацію. Лише в серпні 1997 р. було прийнято закон "Про приватизацію державного майна".

298