Висновок до розділу іі

Найбільш негативно на роботу оператора може впливати порушена групо динаміка. Проте, я гадаю, що групову динаміку породжують три елементи:

• Групова згуртованість;

• Групова сумісність;

• Соціально-психологічний клімат у групі.

Таким чином всі інші соціально-психологічні проблеми випливають саме з цих трьох явищ, тому в першу чергу слід звернути увагу саме на їх поліпшення.

В залежності від напрямку операторської команди треба підбирати різні методики. Так, наприклад, неможна авіадиспетчерам занадто сильно піднімати довіру до колег, оскільки це може стати базою для фатальної помилки.

Слід постійно слідити за операторською командою і слідкувати за найменшими змінами.

Це потрібно для того, щоб вчасно помітити зміни і зрозуміти чи вони позитивні, чи негативні. В разі, якщо вони негативні, треба встигнути прийняти необхідні міри, щоб уникнути неприємних наслідків.

Психолог частково несе відповідальність за всі помилки оператора, адже задача психолога спостерігати та перевіряти не тільки працездатність окремих операторів, а й всієї команди, та її динаміки.

Висновок

У ході виконання курсової роботи ми змогли виконати усі поставлені задачі:

1. Групова робота має свої особливості. Перш за все вона ефективна там, де потрібно швидко знайти правильне рішення щодо проблеми, яка виникла в організації. Тому велике значення має спроможність команди виявити можливі альтернативи, вибрати кращу, дійти згоди щодо способу її реалізації тощо.

Теоретики управління приділили багато уваги визначенню ідеальної кількості членів команди. Ними встановлено, що оптимальною для управління і міжособистісного спілкування в процесі діяльності є група, котра налічує сім плюс – мінус дві особи. Такий колектив є найменш конфліктним і найбільш оперативним.

Група має складатися з несхожих людей з різними позиціями, ідеями, способами мислення тощо. Така група зможе працювати ефективніше, висунути і розглянути більше альтернатив, а значить, приймати обґрунтованіші рішення.

Прийняті групою норми суттєво впливають на поведінку окремої особи і на те, в якому напрямку буде працювати група: на досягнення цілей організації або на протилежне. Норми підказують членам команди, яка поведінка і яка робота очікується від них. Тільки дотримання норм дозволяє окремій особі розраховувати на причетність до команди, її визнання і підтримку.

Критичним фактором, який визначає ефективність роботи команди, є поведінка кожного з її членів. Вона має сприяти соціальній взаємодії і досягненню цілей команди. Не кожна людина здатна до групової роботи. Є цілковиті індивідуалісти, котрі в команді, в кращому випадку, працюватимуть нижче середнього, а в гіршому – стануть причиною її руйнування.

2. Завдяки роботі Д. Мейстера, у вітчизняній літературі поширилося визначення Клауса і Глазера, які, порівнюючи операторську команду з групою, підкреслюють і посилюють звичайні характеристики групи:

1) Операторська команда відрізняється відносно жорсткою структурою, організацією і мережею комунікацій;

2) Суворо визначеними обов'язками;

3) Діяльність операторської команди припускає добре налагоджену співпрацю окремих фахівців, функції яких перекриваються дуже незначно;

4) Команда чітко знає свої завдання і добре володіє обладнанням.

Мейстер критикує таке визначення і вважає більш корисним замість визначення команди дати перелік структурних і ситуаційних змінних, що характеризують саму команду і її труд. Згідно Мейстера, до структурних характеристиках команди відносяться:

1) Чисельність;

2) Тип організації;

3) Склад;

4) Спосіб комунікації;

5) Діяльність.

Крім структурних характеристик команди Мейстер вважає за необхідне привести ситуаційні характеристики - описати середовище, в якому команда виконує свої завдання. До ситуаційних характеристик відносяться:

1) Мета роботи;

2) Критерії ефективності;

3) Обсяг і тип навчання;

4) Зворотна зв'язок.

3. Щоб робота операторської команди була найбільш продуктивна та зменшити кількість операторських помилок, які залежать від соціально-психологічних факторів та чинників, потрібно покращити три чинники:

• Групова згуртованість;

• Групова сумісність;

• Соціально-психологічний клімат у групі.

У деяких випадках допоможуть психологічні тренінги, наприклад, на згуртованість. У ході цих тренінгів учасники (оператори) повинні навчитися довіряти один-одному і зрозуміти, що у колективі до них прислухаються і поважають їх.

Проте слід пам’ятати, що тренінги треба підбирати під кожну команду операторів різні. Так, наприклад, у команді авіадиспетчерів треба пам’ятати, що якщо вони почнуть занадто сильно довіряти один-одному, то може статися біда, оскільки вони можуть розслабитись, надіючись, що хтось інший допоможе їм, коли знадобиться. І таким чином авіадиспетчер буде працювати не досить продуктивно, що в майбутньому може призвести до катастрофічних наслідків.

Для покращення групової сумісності я б радив спочатку застосувати методики, які б допомогли виявити людей у групі, які найгірше прижилися в колективі. І працювати, на мою думку, треба саме з цими людьми.

Соціально-психологічний клімат у групі створюється безпосередньо самою групою, проте, якщо у групі є однозначний лідер, то і психологічний клімат в більшій мірі буде залежати саме від нього.

У виявлені лідера групи нам допоможе соціометрія. Якщо клімат у колективі напружений, неприємний, негативний тощо, то в першу чергу слід спробувати попрацювати із неформальним лідером цієї групи (якщо такий існує). Змінивши настрій лідера на потрібний нам, ми зможемо спостерігати, як і соціально-психологічний клімат в групі почне змінюватися.