Препарат №62. Дванадцятипала кишка кроля
Зорієнтувати препарат кишковими ворсинками догори. Знайти епітелій ворсинок (1) з келихоподібними клітинами (2), строму ворсинок (3), кишкові крипти (4). Останні розташовані між або під ворсинками. Основу кишкових ворсинок утворює пухка сполучна тканина власного шару слизової оболонки (5). М'язовий шар слизової оболонки (6) розташований під загально-кишковими залозами (або криптами, ліберкюновими залозами). Глибше цього шару у вигляді широкої смуги блідо-рожевого кольору розташований підслизовий шар (7). В його товщі розташовані дуоденальні (брунерові) залози (8), або залози 12-ти палої кишки. Це альвеолярно- трубчасті залози і в підслизовому шарі видно розрізи їх кінцевих відділів, клітини яких мають бліду цитоплазму і базофільні ядра. Іноді трапляються вивідні протоки дуоденальних залоз, що відкриваються на дні крипт (10). М'язова оболонка (11) складається із двох шарів: внутрішнього циркулярного (12) і зовнішнього – поздовжнього (13). Серозна оболонка (14) складається із пухкої сполучної тканини і мезотелію (15).
Препарат №63. Товста кишка собаки
Слизову оболонку кишки вкриває одношаровий призматичний епітелій (1), який складається переважно із келихоподібних клітин (2). Епітелій утворює трубчасті прості загально-кишкові залози (крипти) (3). Власний шар слизової оболонки (4) майже цілком зайнятий цими залозами. М'язовий шар слизової оболонки (5) тонкий, складається із пучків гладеньких м'язових клітин. Далі йде підслизовий шар (6), в якому багато судин (7). Власний шар слизової оболонки іноді містить лімфатичні фолікули (8), із яких лімфоцити мігрують в сполучну тканину і епітелій.
В м'язовій оболонці (9) виділяють два шари: внутрішній (10) і зовнішній (11), які розділені прошарками пухкої сполучної тканини.
Серозна оболонка (12), як і в інших відділах кишечника, складається із пухкої сполучної тканини і мезотелію (13).
Препарат №64. Печінка свині
Для печінки характерна часточкова будова. Особливо добре це можна спостерігати в печінці свині. Часточки відмежовані прошарками сполучної тканини (міжчасточкові перетинки) (1). Часточки мають на зрізі форму неправильних багатокутників. В міжчасточкових перетинках зустрічаються тріади (2), що складаються із міжчасточкової вени (3), міжчасточкової артерії (4) та жовчного протока (5), що розташовані поряд. В центрі часточки потрібно знайти центральну часточкову вену (6). Від центральних вен радіально розходяться печінкові балки (пластинки) (7), що є структурно-функціональною одиницею печінкової часточки. Балки утворені тяжами печінкових клітин – гепатоцитів (8), які мають багатокутову форму, в центрі розташоване ядро. Пластинки анастомозують між собою, утворюючи сітку, яка переплітається з сіткою внутрішньочасточкових синусоїдних капілярів (9). В стінці цих капілярів добре помітні ядра ендотелію (10) та ядра клітин Купфера (11). В центрі балок розташовані жовчні капіляри, які в звичайному мікроскопі побачить неможливо.
Препарат №65. Підшлункова залоза собаки
При малому збільшенні мікроскопа еидно часточки залози різної величини і форми, між якими розташовуються прошарки міжчасточкової сполучної тканини (1), де проходять кровоносні судини (2) і міжчасточкові вивідні протоки (3). При великому збільшенні мікроскопа розглянути паренхіму часточок, яка утворена екзокринними секреторними кінцевими відділами (4). Клітини кінцевих відділів (екзокринні панкреацити) (5) мають пірамідальну форму і в них виділяється дві зони: зовнішня (базальна) (6) і внутрішня (апікальна) (7). Зовнішня зона має базофільне забарвлення; внутрішня містить гранули зимогену червоного кольору. Ядра клітин (8) забарвлені в фіолетовий колір, кулеподібної форми. В просвітах окремих кінцевих відділів можна побачити блідо забарвлені центроацинозні клітини (9). В часточках, між кінцевими відділами, розташовані різної форми і величини групи дрібних клітин, що звуться панкреатичними острівцями (10). Між клітинами багато кровоносних капілярів (11) і тому інколи острівці мають вигляд судин.
Похідні шкіри