В ділянці вставної смужки:
С — сарколема; М — мітохондрії; Мф — міофіламенти: 1-зона ущільнення на плазмолемі; 2-закінчення міофіламентів на плазмолемі; 2 — вставна смужка.
Атипові, провідні кардіоміоцити формують провідну систему сер-ця (рис. 68). У різних видів тварин вони мають різну будову й, осо-бливо, у тварин із сповільненим пульсом. Ці клітини грушоподібної, видовженої форми, з великою кількістю анастомозів. Ядра містять незначну кількість гетерохроматину, добре виражене ядерце, локалізу-ються у центрі клітини. Саркоплазма містить велику кількість гліко-
12-8-305
177
В.П. Новак, Ю.П. Бичков, М.Ю. Пилипенко Цитологія, гістологія, ембріологія
гену і небагато саркосом (мітохондрій), свідчить про інтенсивний про-цес гліколізу та низький рівень окислювальних процесів. Саркоплаз-матичний ретикулум має незначну кількість рибосом, слаборозвинену систему Т-трубочок, мало міофібрил. Останні займають периферійну частину клітини і не мають певної орієнтації, через що недостатньо ви-являється поперечна смугастість. Серед провідних, атипових серцевих міоцитів за морфологічними та функціональними особливостями ви-діляють три типи клітин.
1- ядро; 2- цитоплазма; 3 — міофібрили; 4- саркоплазма; 5- робочі кардіомі-оцити.
Перший тип - пейсмекерні клітини (Р-клітини) — це водії ритму серця. Вони мають нестабільний біопотенціал спокою і здатні у спо-кої деполяризуватися з частотою 70 разів за 1 хв, тобто ці клітини генерують імпульси до скорочення. Вони знаходяться в центральній частині синусно-передсердного вузла, мають багатокутну форму, діа-метр 8-10 мкм. і невелику кількість міофібрил. Саркоплазматична сітка розвинена слабо, 2-система відсутня, є багато піноцитозних пу-хирців та кавеол.
Клітини другого типу - це перехідні клітини, котрі передають збу-дження від Р-клітин до пучка скоротливих елементів міокарду. Вони локалізуються на периферії синусно-передсердного вузла і утворюють
178
Розділ 3
Загальна гістологія
більшу частину передсердно-шлункового вузла. Ці клітини мають ви-тягнуту форму з більшою кількістю міофібрил ніж у Р-клітин.
Клітини третього типу - це клітини пучка провідної систєми (во-локон Пуркіне) вони передають збудження від перехідних клітин до скоротливих міоцитів шлуночків. Мають діаметр до 15 мкм., невелику кількість міофібрил, значну кількість глікогену та ензими анаеробного гліколізу.
3.5 Нервова тканина
Це високодиференційована спеціалізована тканина, яка формує ін-тегруючу систему організму — нервову. її структури здатні сприймати подразнення, трансформувати його в нервовий імпульс, швидко переда-вати, зберігати інформацію та синтезувати біологічно активні речовини. Завдяки цьому нервова система регулює взаємозв'язок органів і систем організму та адаптацію його до екологічних умов середовища.
Нервова тканина складається із двоякого роду органічно зв'язаних клітинних елементів: нервових клітин (нейронів, нейроцитів), здатних приходити в стан нервового збудження та проводити нервовий імпульс і нейроглію (від гр. пеигоп -нерв, §1іа — клей), забезпечуючи опорну, трофічну, розмежувальну, секреторну та захисну функції.
Гістогенез нервової тканини. Нервова тканина розвивається із нервової пластинки, яка є потовщенням ектодерми (рис. 69 А, Б, В). Нервова пластинка послідовно диференціюється у нервовий жолобок і нервову трубку яка, замикаючись, відокремлюється від шкірної ек-тодерми. В наступні періоди ембріогенезу із нервової трубки утворю-ється головний та спинний мозок. Частина клітин нервової пластинки залишається поза нервовою трубкою і утворює нервовий гребінь або гангліозну пластинку Клітини гребеня мігрують у латеральному та вентральному напрямках і дають такі похідні, як ядра черепних нервів, нейрони спинальних та симпатичних гангліїв, лемоцити, меланоцити шкіри, клітини АРІШ-системи. Клітини нервової трубки — нейро-епітеліальні або вентрикулярні розміщуються у кілька рядів, їх апі-кальний полюс спрямований у порожнину нервової трубки, а базаль-ний — контактує із субпіальною мембраною. Здатність цих клітин до розмноження зменшується у процесі ембріогенезу і після народження втрачається зовсім. *й ^^-УІ&\Я
12'
179
В.П. Новак, Ю.П. Бичков, М.Ю. Пилипенко Цитологія, гістологія, ембріологія
■0*
Рис. 69. Стадії ембріогенезу нервової трубки зародка:
А — стадія нервової пластинки; Б — стадія нервового жолоба; В — замикання нервової трубки та відокремлення її і гангліозної пластинки від ектодерми; 1-ектодермальний нервовий жолобок; 2-нервові валики; 3-шкіряна ектодер-ма; 4-хорда; 5-мезодерма; 6- гангліозна пластинка; 7- нервова трубка; 8- ме-зенхіма.
Морфологічно подібні нейроепітеліальні, вентрикулярні клітини шляхом диференціації перетворюються у різні типи клітин нервової тканини. Частина із них дає початок нейронам, інша —! гліальним клі-тинам (епендимоцитам, астроцитам, олігодендроцитам).