Навчання вириванню

Виривання — один з активних прийомів захисту. Необхідно виховувати учнів так, щоб у всіх випадках вони прагнули заво­лодіти м'ячем цілком. Техніка прийому не складна. Насамперед треба пояснити учню, у який момент варто зближатися із суп­ротивником для виривання. При захопленні м'яча учень має прагнути сильнішу руку розташувати знизу. Виривати м'яч тре­ба коротким різким рухом. Цьому треба спеціально тренуватися, застосовуючи приблизно наступні вправи:

1. Побудова — парами, обличчям один до одного. Виконання: обидва партнери зближаються й захоплюють м'яч двома ру­ками. Потім кожен із них намагається вирвати м'яч в іншого.

2. Побудова — парами, обличчям до стіни, на відстані 1 — 1,5 м від неї. Один — нападаючий, інший — захисник. Виконання: нападаючий виконує передачу в стіну, ловить м'яч і потім ви­конує поворот. Захисник має захопити м'яч під час повороту і вирвати його.

Методичні вказівки: для полегшення задачі захисника напря­мок повороту можна спочатку обумовити.

НАВЧАННЯ ТАКТИЦІ ГРИ

Тактика нападу Індивідуальні дії

Ефективність індивідуальної тактичної дії визначається тим, наскільки вчасно і раціонально гравець застосував той чи інший прийом ігрової дії в даній ситуації.

У підготовчій групі вивчаються наступні індивідуальні дії:

• вибір місця для одержання м'яча (вихід на вільне місце й уміння звільнитися від опіки супротивника);

• вибір способу дії і моменту для застосування вивчених пе­ресувань, передач, ведення й кидків;

• уміння вибрати та вчасно застосувати ігрові дії, що склада­ються з вивчених прийомів техніки.

Індивідуальні тактичні дії учні освоюють у процесі вивчення основних технічних прийомів. Технічні прийоми треба проводи-і и її таких умовах, у яких гравець повинний одночасно вибирати момент для початку дії та визначати напрямок передачі або ведення в залежності від розташування партнера, супротивника того й іншого одночасно.

У ході вивчення основних ігрових дій потрібно створюва­ні обставини, характерні для ігрових ситуацій, і привчати уч­нів вибирати прийоми в залежності від ситуації. Значною мірою мишу сприяють методичні прийоми, у яких учням треба зосе­реджувати увагу на окремих компонентах ситуації при виконан­ні будь-яких дій. Наприклад, учням пропонується запам'ятати послідовність застосування окремих технічних прийомів і ігрових дій, що складаються з них; запам'ятати напрямок пересувань і можливі варіанти його зміни після того, як виконаний техніч­ний прийом або дія; осмислити можливі варіанти дій партне­ра й визначити в залежності від цього спрямованість і характер своїх дій тощо.

При навчанні індивідуальним діям потрібно дотримуватися такої послідовності: спочатку вивчити окремі технічні прийоми гри за умов, які сприяють розвитку орієнтування й швидкості ре­акції. Потім навчити ігровим діям в обставинах, що відповідають визначеним ігровим ситуаціям, і, нарешті, ігровим діям в умовах і групової взаємодії, що ускладнюється. Ця взаємодія повинна під­нести учнів до засвоєння гри в нападі та захисті.

Впроваджуються зазначені задачі в такий спосіб: у кожній вправі по вивченню техніки підбирається посильне для учнів тактичне завдання. Воно мусить не затрудняти освоєння техніч­ного прийому, а допомогти осмислити його і гнучко застосувати в умовах, що змінюються. У ході виконання вправ учні змінюють дії в залежності від сигналу викладача (переважно зорового); на­прямку польоту м'яча; характеру й напрямку дій партнера; спосо­бу пасивної чи активної протидії умовного супротивника.

Тактичні задачі, що виникають перед гравцем без м'яча, за­вжди зв'язані з вибором найбільш зручної позиції для оволодін­ня м'ячем, або для розвитку атаки, або для її завершення. Із цією метою застосовується вихід на вільне місце, що допомагає вчасно «відірватися» від захисника, одержати м'яч від партнера або від­вернути увагу захисника від партнера, що володіє м'ячем.

26

Перш ніж вийти на вільне місце, гравець мусить оцінити роз­ташування партнерів і їхніх захисників, визначити напрямок сво­го виходу з урахуванням розташування захисника, що його опі­кує, і вибрати момент, щоб зробити ривок, змінити швидкість бігу, змінити напрямок бігу, зробити фінт на ривок в одну сторо­ну і відхід в іншу.

ігрові дії, що використовуються при навчанні індивідуаль­ній тактиці з м'ячем, дуже різноманітні. У залежності від обста­вин гравець може або передати м'яч, або обійти захисника і, ве­дучи м'яч, пройти з ним до щита, або кинути м'яч у кошик тощо. Спрямованість індивідуальних дій гравець визначає самостійно в залежності від конкретної обстановки. Варіанти ігрових дій змі­нюються за рахунок послідовності прийомів, а також способів їх­нього виконання. Так, наприклад, дію, що складається з лову, ве­дення й передачі, можна виконати в наступних варіантах:

• лов на бігу, ведення, передача м'яча двома руками від грудей;

• лов м'яча на місці, ведення зі зміною напрямку (праворуч, ліворуч), передача м'яча однією рукою (ліворуч, уперед, праворуч, назад, від плеча, знизу тощо);

• лов м'яча на бігу, ведення м'яча зі зміною напрямку (пра­воруч, ліворуч) і висоти відскоку (низьке ведення), пере­дача м'яча однією рукою від плеча, обома зверху, однією в стрибку та ін.

Будь-який із цих варіантів гравець застосовує і змінює в за­лежності від конкретної протидії, з якою він зіштовхується.

Нижче приведені зразкові вправи, що сприяють освоєнню ін­дивідуальних тактичних дій на початковому етапі навчання.

Зразкові вправи в пересуваннях:

1. Побудова — шеренгами по 5—6 осіб, обличчям до викладача, у положенні високого старту. Виконання: по руху руки викла­дача вбік виконується ривок у зазначеному ним напрямку. Варіанти: коли викладач опускає обидві руки вниз — ривок не робити; при русі правої руки праворуч — ривок виконати в протилежну сторону (ліворуч) тощо.

Методичні вказівки: сигнали подаються зненацька, швидко, з різними по тривалості паузами після попередньої команди.

2. Побудова — парами в потилицю один одному, не ближче, ніж

на відстані 1 м. Виконання: передуючий учень виконує ривки,

зупинки, пересування в різних напрямках. Партнер, що стоїть позаду, повторює всі дії і, вибравши для себе момент, вибігає вперед, стаючи в цій вправі тим, що водить. Майданчик для пересувань може бути обмежений.

Варіанти:

а) якщо до визначеного місця гравець, що біжить позаду, не вирветься вперед, він залишається знову в тій самій ролі;

б) якщо тільки гравець, що знаходився позаду, вирвався впе­ред, партнеру треба його осалити та ін.

Вправи на вивчення ловіння й передачі м'яча: Побудова — колонами в 7—8 м від стіни, на якій на рівні гру­дей крейдою намальований квадрат 40x40 див. У 3 м від сті­ни проводиться лінія, на ній спиною до стіни й обличчям до колони стає один з учнів. Радіус його пересувань праворуч і ліворуч обмежений 3-метровим коридором. Виконання: гра­вець, що стоїть в колоні першим, передає м'яч гравцю, що зна­ходиться в коридорі. Одержавши м'яч, гравець мусить відразу повернутися й потрапити м'ячем у квадрат. Варіанти: те саме, але гравець, що передає м'яч, застосовує фінт на передачу, щоб виконати її в несподіваний для парт­нера момент.

Методичні вказівки: можна накреслити на стіні два, три квад­рати і позначити їх цифрами. Гравець, що передає м'яч, одно­часно називає номер квадрата, у який партнер зобов'язаний направити м'яч.

Рис. 14

Побудова — групами по 6 осіб, як показано на рис. 14. На кож­ну групу по 2 м'ячі.

28

29

Виконання: 1-й, 2-й і 3-й гравці передають м'яч між собою у різні боки; те саме роблять 4-й, 5-й і 6-й гравці. Варіанти:

а) 3-й гравець передає м'яч 6-му, а 4-й — 1-му гравцю. Гравці після передачі перебігають у напрямку передачі;

б) гравець, що передав м'яч, мусить перебігти на протилеж­ний бік перед гравцем, що виконує чергову передачу. Ця вправа виконується одним м'ячем.

Методичні вказівки: у варіанті «а» учні кожної трійки мають правильно вибрати момент для передачі, щоб вона не збіглася за часом з передачею м'яча іншою трійкою. У другому варіанті вве­дення додаткових умов підвищує контроль за діями гравця, зму­шує осмислювати ситуацію, перш ніж вибрати момент для своїх дій.

При побудові учнів чотирикутником треба враховувати ха­рактер дій гравця, що випливають за передачею. Наприклад:

а) передача м'яча відбувається в строго обумовленому на­прямку — праворуч чи ліворуч. Зміна місця в напрямку передачі відбувається відразу ж після її виконання. Те са­ме, але зміна місця в цьому напрямку відбувається в мо­мент, коли партнер піймав м'яч;

б) м'яч передається в цьому ж напрямку, але гравець міняєть­ ся місцем з партнером, що стоїть поруч в розташованій ко­ лоні (Рис. 15);

в) м'яч передається так само, а гравці міняються місцями по діагоналі, і навпаки: м'яч передається по діагоналі, а міс­ цями міняються сусідні гравці;

г) м'яч передається в довільно обраному напрямку (праворуч або ліворуч, по діагоналі) і в залежності від цього гравці міняють­ ся місцями, як зазначено вище.

Методичні вказівки: головна увага приділяється осмисленому і своєчасному вибору моменту, напрямку передачі м'яча та наступних дій.

При вивченні й удосконалюванні ведення м'яча вводяться умови, що визначають напрямок руху гравця з м'ячем, зміну висоти його відскоку, а також початок або закінчення ведення. На­приклад:

1. Побудова — зустрічними колонами. Виконання: гравець веде м'яч до учня, що стоїть навпроти в колоні, а партнер, що стоїть і) ній першим, рухом руки показує напрямок свого виходу, тобто напрямок, у якому партнер має передати йому м'яч. Варіанти:

а) партнер вибігає в довільно обраному ним напрямку без попереднього показу. Гравець, що веде м'яч, має сам його визначити і точно віддати м'яч;

б) якщо партнер із протилежної колони не виходить назус­тріч, то варто вести м'яч до встановленого місця, зупини­тися, виконати поворот і повернути м'яч у свою колону. Якщо партнер вибігає назустріч ведучому,— передати йо­му м'яч і перейти в колону, що стоїть навпроти;

в) учень веде м'яч до колони, що стоїть навпроти, довільно змінюючи напрямок свого пересування.

Гравець, що стоїть навпроти, також самостійно обирає напря­мок свого виходу і вибирає позицію, найбільш зручну для одер­жання м'яча.

3. Побудова — зустрічними колонами. Виконання: учні ве­дуть м'яч і діють по заздалегідь обумовленому сигналу викладача. Наприклад, по одному сигналу учень зупи­няється і передає м'яч у протилежну колону, сам прямує в напрямку передачі. По іншому сигналу він передає м'яч у свою колону.

Методичні вказівки: краще користуватися зоровими сигнала­ми й змінювати їхнє значення навіть в одній вправі. Наприклад, по змаху руки вгору гравець зупиняється й передає м'яч. Якщо руху руки не спостерігається, він продовжує вести м'яч. Потім по змаху руки вгору в цій же вправі він не веде м'яч, а по змаху вниз — зупиняється тощо.

При навчанні кидкам у кошик введення визначених умов і прияє вибору місця для кидка, способу його виконання, а також

своєчасного включення в боротьбу за м'яч, одо відскочив. У даному випадку дуже корисні різні вправи 1x1.

У процесі навчання окремі технічні прийоми з'єднуються в ігрові дії і вирішуються більш складні індивідуальні тактичні задачі.

Ігрові дії можна ускладнювати, змінюючи їх закінчення. Так, 1-й гравець веде м'яч, як зазначено на рис. 16. Він може або зупи­нитися й передати м'яч після повороту, або зупинитися та вико­нати кидок з місця. У залежності від цього 2-й гравець або вибігає йому назустріч, або прямує до щита й ловить м'яч після кидка,

Рис. 16

У підготовчих групах вивчаються індивідуальні дії без м'яча з метою звільнення від супротивника і виходу на вільне місце, а також із застосуванням фінту «на ведення»: фінт «на ведення» з наступною передачею м'яча в будь-якому напрямку — фінт «на ведення» з наступним веденням м'яча у бік фінту й у протилеж­ному напрямку — фінт «на ведення» з наступним поворотом і ве­денням м'яча в іншому напрямку.

При навчанні фінтам потрібно звертати увагу учнів на те_: щоб відволікаючі дії вони виконували з такою самою ампліту­дою й у такому самому темпі, як цього вимагає дійсне виконан­ня прийому.

Закріпленню вивчених індивідуальних дій сприяє проведення різних вправ 1x1 змагальним методом.

ТЕХНІЧНА і ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА. ПОЧАТКОВЕ НАВЧАННЯ ТЕХНІЦІ ГРИ

У підготовчих групах починається навчання дітей техніці бас­им болу. Правильно організоване навчання має винятково велике ні,імення для всієї майбутньої спортивної підготовки баскетболіста. Недоліки в технічній підготовці кваліфікованих спортсменів найчастіше є наслідком неправильного початкового навчання.

У підготовчих групах необхідно:

• прищепити дітям правильні навички виконання всіх основ­них прийомів гри;

• виховати навички виконання ігрових дій, що складаються з цих прийомів;

• навчити дітей застосовувати вивчені прийоми та ігрові дії в найпростіших умовах гри.

У підготовчих групах вивчаються тільки основні способи ви­конання прийомів, а на їхній основі надалі формуються навички им конання даного прийому всіма іншими способами.

Ігрові дії, досліджувані в підготовчих групах, прості й елементарні. До них мають входити два, рідко три прийоми. Наприклад, зупинка після лову, чи кидок у русі після ведення, чи кидок з міс­ця після повороту тощо.

Треба уникати однобічного завчання прийому. Прийом має виконуватися правою і лівою рукою, правою і лівою ногою, праворуч і ліворуч.

Багато уваги варто приділяти вправам, що підводять. Основ­ні вправи якомога більше часу треба виконувати в спрощених умовах, так як гальмові реакції в дітей цього віку розвинуті не­достатньо. При розучуванні будь-якого прийому спочатку увага звертається на оволодіння його загальної структури, а не тонких диференційованих рухів. М'язова система дітей до цього ще не го­това: добре розвинуті великі м'язи і слабко — дрібні. Однак це не означає, що припустиму «приблизно» правильне виконання. Тре­ба домагатися чіткості виконання досліджуваних рухів.

Той самий прийом до серії уроків рекомендується виконувати в різних побудовах: колонах, колах, шеренгах. В одному уро­ці тривале виконання вправи в однакових умовах стомлює дітей. Побудови треба змінювати, але не безсистемно. Кількість нових побудов в одному уроці має бути зведена до мінімуму. Не можна

32 33

давати вправи зі складними формами перебудувань для рішення одночасно чи послідовно декількох задач. Діти не можуть концен­трувати увагу відразу на комплексі задач і тому якість страждає. Основним методом навчання в цьому віці служить метод по­казу і його різновиди, доступні віку. Метод показу треба вміло доповнювати іншими методами. Необхідно широко використову­вати рухливі ігри.