_{БАСКЕТБОЛ}

Фізична підготовка баскетболістів заснована на застосуванні різноманітних засобів, спрямованих на розвиток швидкості, сили, витривалості, спритності, гнучкості, а також на формування рухо­вих здібностей, специфічних для баскетболістів. Відповідно до цьо­го фізична підготовка підрозділяється на загальну та спеціальну

Загальна фізична підготовка передбачає гармонійний розви­ток тіла підлітків, зміцнення опорно-рухового апарату, удоскона­лення функцій внутрішніх органів і систем, поліпшення коорди­нації рухів і загальне підвищення рівня розвитку рухових якостей. Як основні засоби тут застосовуються вправи з різних видів спор­ту, що мають загальний вплив на організм учнів.

До них відносяться загальнорозвиваючі вправи (акробатичні, ходь­ба на лижах, футбол, ручний м'яч, плавання, легка атлетика тощо).

Спеціальна фізична підготовка сприяє розвитку й удоскона­ленню специфічних якостей баскетболістів і рухових здібностей за допомогою вправ, що за характером нервово-м'язових напруг подібні навичкам основних ігрових дій. До них відносяться імі­таційні вправи та вправи, що підводять до удосконалення швид­кості ривка, стрибучості й висоти підскоку, швидкості пересуван­ня спиною та боком уперед, швидкості зміни напрямку, швидкості й темпу пересувань, швидкості реакції тощо.

Загальна і спеціальна фізична підготовка тісно взаємопов'я­зані.

ЗРАЗКОВІ КОМПЛЕКСИ ВПРАВ ЗАГАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ШВИДКОСТІ

Ступінь розвитку швидкості визначає здатність баскетболіс­та виконувати рухи з максимальною швидкістю. Для розвитку цієї якості використовуються вправи, що складаються з гранич­но швидких рухів:

1. Різні рухи руками — згинання й розгинання, відведення й приведення, махові рухи ногами й обертання.

2. Піднімання на носки й опускання на всю стопу, згинання й розгинання ніг стоячи, сидячи та лежачи (на підлозі, на гім­настичній лаві), присідання й стрибки на одній і двох ногах, швидка (стрибком) зміна ніг з положення випаду правої чи лівої вперед.

3. Вправи з короткою скакалкою на місці на кількість стрибків за визначений час і в русі з урахуванням швидкості подолан­ня відрізка та кількості стрибків, стрибки в полусиді й сиді, стрибки зі зміною ніг при швидкому обертанні скакалки, стрибки з подвійним обертанням скакалки.

4. Перекиди вперед — назад роздільно, а також у поєднаннях — уперед та назад і те саме у комбінованих естафетах.

5. Біг, високо піднімаючи стегна, дрібний біг, біг стрибками, біг з максимальною частотою кроків на місці, що чергуються зі звичайним бігом на окремих відрізках.

6. Біг на місці в упорі, стоячи, з максимальною частотою кроків.

7. Імітація бігових вправ.

8. Біг частими кроками на коротких відрізках — до 10—15 м.

9. Біг із граничною швидкістю на відрізку 30—40 м, що перехо­дить у біг по інерції.

10. Біг по похилій доріжці вниз (по схилу гори), стрибки на місці на одній і двох ногах (гранично часті й невисокі).

11. Стрибки в довжину та у висоту з місця на результат, потрій­ний стрибок з місця і з розбігу (на результат).

12. Стрибки на одній і обох ногах через гімнастичні лави і набив­ні м'ячі з місця та в русі, які виконуються у виді змагання на кількість стрибків за визначений час.

13. Прискорення з повторним пробіганням від 10 до ЗО й 40 м з максимальною швидкістю.

14. Біг на 30—60 м (на результат) з низького та високого стартів.

15. Біг наперегони, комбіновані естафети, що вимагають швидкої зміни характеру дій (ривок, оббігання часто розташованих пе­решкод і відразу стрибок угору тощо).

16. Вправи з малими м'ячами: підкидання та ловіння, влу­чення м'ячем у ціль, розташовану на невеликій відстані (до 10—15 м), влучення м'ячем у ціль, що рухається — усі вправи при обумовленій кількості спроб за визначений час.

4

5

17. Рухливі ігри типу «Салки», «Російська гілка», «Наздожени бігучого», «Хто швидше», «День і ніч», «Вудка» та ін. Вправи на швидкість включаються в кожен урок. Дозування їх визначається завданнями уроку і здатністю учнів виконувати вправи з максимальною і граничною швидкістю. Як тільки швид­кість руху знижується, потрібно переходити до інших вправ.

Вправи для розвитку сили

Від рівня розвитку цієї рухової якості залежить ступінь про­яву швидкості, витривалості та спритності.

Розвитку сили сприяють вправи, що впливають на всю рухо­ву мускулатуру.

Умовно їх можна розділити на наступні групи:

Вправи з подолання власної ваги

1. Згинання й розгинання рук в упорі, стоячи (руки на стіні, гім­настичній стінці), а також в упорі, лежачи на підлозі, гімнас­тичній лаві. Виконувати граничну кількість разів. Те саме, ус­кладнюючи з одночасним підніманням ноги.

2. Присідання на обох ногах і на одній нозі, друга пряма вперед («пістолет»), гранична кількість разів.

3. Присівши на нижній рейці гімнастичної стінки, триматися ру­ками за рейку на рівні грудей і випрямляти ноги в упор, зіг­нувши, і в упор, стоячи.

4. З вису хватом зверху на гімнастичній стінці піднімання ніг угору до торкання рейки.

5. Стоячи, зігнувшись, узятися за рейку витягнутими вгору ру­ками й піднімати ноги до вису, прогнувшись.

6. Стоячи обличчям до гімнастичної стінки на відстані кроку, по черзі наступаючи на рейку правою та лівою ногою, переходи­ти в змішаний вис, хват руками вище; виконується з нароста­ючим темпом по черзі.

7. Лежачи на спині ногами до стінки, закріпивши носки на ниж­ній рейці, переходити в положення сидячи й повільно опуска­тися у вихідне положення.

8. У висі на кільцях або поперечині піднімати зігнуті й прямі ноги.

9. Підтягування з вису на кільцях і поперечині.

10. Переходити з вису в упор на кільцях і перекладині (хлопці), і повільно опускатися з упора у вис.

11. Лазіння по канату за допомогою ніг (дівчата) і без допомоги ніг (хлопці).

12. Опорні стрибки через коня, козла.

Вправи з партнером

1. Стоячи у випаді правої (лівої) руки вперед, з'єднавши кисті рук, поперемінно згинати і розгинати руки при протидії партнера.

2. Стоячи в потилицю один одному, ноги нарізно, руки в різні боки, нахили праворуч і ліворуч; стоячий позаду намагається вдержати руки партнера у вихідному положенні.

3. З того ж вихідного положення при протидії партнера опускан­ня рук із положення руки в боки та піднімання рук у різні боки з основної стійки, кисті стиснуті в кулаки й повернуті назовні.

4. Сидячи на підлозі один за одним, попереду сидячий — ноги нарізно, руки за голову, лікті вперед, позаду сидячий — зігнув­ши ноги, сидить за спиною партнера і силою розводить його лікті в боки. Те саме, але зводити лікті вперед з в. п. (вихід­ного положення), лікті в боки.

5. Партнери розташовуються один за одним, спереду стоячий в присиді, що стоїть позаду, руками упирається в плечі това­риша, який встає при протидії партнера.

6. Перший лягає на спину, руки за голову, другий сідає облич­чям до партнера і тримає його за гомілкостопні суглоби. Пер­ший повільно сідає й опускається в в. п.

7. Перший лежить на спині, другий тримає витягнуті вгору ру­ки першого, котрий повільно піднімає й опускає ноги, а також виконує ними колові рухи.

8. Стоячи спиною один до одного і взявшись угорі за руки, по черзі нахиляючись уперед, піднімати партнера на спину.

9. «Ходьба» на руках за допомогою партнера, що підтримує за нога.

10. Перенесення партнера, що сидить на спині, кроком, бігом, а також стрибками, галопом (по черзі правою і лівою ногою вперед).

11. Елементи вільної боротьби.

12. Ігри «Бій півнів», «Чехарда» та ін.

6

7

Вправи з набивними м'ячами вагою від 2 до 5 кг (у залежності від віку)

1. В. п. стоячи, м'яч у витягнутих вгору руках, повільні нахили праворуч, ліворуч, уперед та назад.

2. Стоячи на колінах, м'яч перед грудьми, повільні нахили назад.

3. Сидячи ноги нарізно, м'яч угорі, нахилитися вперед, поклас­ти м'яч на підлогу, лягти, сісти і, узявши м'яч у руки, лягти й покласти його за голову.

4. Сидячи на гімнастичній лаві, ноги закріплені, повільно нахи­литися назад, руки з м'ячем угору, і повернутися у в. п.

5. Лежачи, м'яч затиснути ступнями: повільно піднімаючи ноги, перекласти м'яч за голову й назад праворуч, ліворуч.

6. Стоячи, м'яч затиснути ступнями, підстрибнути, підкинути м'яч угору й піймати його; те саме, перекинувши м'яч парт­неру, що стоїть навпроти.

Вправи з гантелями

1. Стоячи, одночасно й поперемінно згинати руки, піднімаючи лікті в боки; одночасно і поперемінно згинати руки до пліч і випрямляти.

2. Стоячи або сидячи, гантелі за голову, прогнутися, повільно випрямити руки вгору, перевести вперед і опустити їх униз.

3. Стоячи, ноги нарізно, поперемінно нахилятися вправо і вліво, од­ночасно згинаючи руку, яка протилежна боку нахилу («насос»).

4. Стоячи, ноги нарізно, нахилитися вліво, згинаючи ліву ногу і піднімаючи праву руку вгору, ліву за спину, те саме в інший бік, згинаючи праву ногу і піднімаючи ліву руку вгору, праву за спину.

5. Сидячи на підлозі, руки через перед угору, лягти, руки вперед до носків, сісти.

Вправи з гирями (для юнаків старшого віку)

1. Згинати й розгинати опущені вниз руки.

2. Повільно витискати гирі однією та двома руками вгору, ціл­ком випрямляючи руки.

3. Ноги нарізно, тримати гирю двома руками й розмахувати нею в сторони, потім уперед та назад між ногами.

4. Присісти й узяти двома руками гирю, що знаходиться нижче рівня опори ніг, встати й знову присісти.

Вправи зі штангою (для юнаків старшого віку)

1. Піднімання й опускання штанги ривком до рівня грудей.

2. Ноги нарізно, штанга на плечах — повороти тулуба праворуч і ліворуч; нахили вперед.

3. Вирвати штангу вгору на розпрямлені руки.

4. Штовхнути штангу, незначно згинаючи ноги.

5. Підніматися на носки зі штангою на плечах.

6. Пружні погойдування у випаді зі штангою на плечах.

7. Ходьба випадами, штанга на плечах.

8. Швидко присісти й повільно встати, потім повільно присісти й швидко встати, штанга на плечах.

9. Підскоки на місці, штанга на плечах.

При використанні в заняттях з юними баскетболістами вправ для розвитку сили важливо диференціювати вправи з обліком їх впливу на ті чи інші м'язові групи і застосовувати ті з них, що впливають на більш слабкі м'язові групи. Силові напруги мають бути як переборного характеру, так і характеру що уступає. Си­лові вправи потрібно чергувати з вправами на розслаблення і нав­чати умінню розслаблюватися в такій самій мірі, як і здатності напружуватися.

Описані вправи варто виконувати як у помірному, так і у швидкому темпі.

Короткочасні зусилля мають бути посильними по наванта­женню і не викликати в учнів тривалого натужування.

Рекомендується застосовувати штату, рівну 20 — 50% ваги учнів. Виконувати вправи зі штангою можна серіями, по 4 — 5 по­вторень у кожній серії. Силові рухи варто чергувати з вправами на швидкість.

У залежності від періодів підготовки обсяг та інтенсивність навантаження силового характеру варто змінювати.

Вправи для розвитку витривалості

Витривалість досягається не стільки впливом спеціальних вправ, скільки використанням усього комплексу засобів, що готу­ють організм до перенесення тривалих тренувальних навантажень.

Щоб розвинути витривалість, потрібно поступово підвищува­ти загальне навантаження на заняттях: включати в них більше активних дій, поступово збільшувати тривалість вправ, викону­ваних з великою інтенсивністю, а також використовувати рухи,

8

9

які виконуються з відносно невисокою інтенсивністю, але більш тривалий час.

Зразкові вправи

1. Біг від 300 до 800 м (для різних вікових груп) у максималь­ному й середньому темпі.

2. Повторне пробігання відрізків дистанції, підтримуючи задану швидкість.

3. Піші туристські походи.

4. Кроси.

5. Лижні прогулянки на пересіченій місцевості з пологими підйомами.

6. Плавання на дальність не обмежуючи часу, але зберігаючи рівномірний ритм рухів рук і ніг.

Вправи для розвитку гнучкості

Вправи, що сприяють розвитку рухливості в суглобах, потріб­но включати в кожне заняття.

1. Стоячи на одній нозі, вільні махи іншою ногою вперед і назад з великою амплітудою при фіксованому положенні тулуба.

2. Вільним маховим рухом уперед торкнутися носком м'яча, підвішеного на визначеній висоті.

3. Стоячи ноги нарізно, нахил уперед, намагаючись доторкнути­ся долонями підлоги якнайдалі спереду, потім позаду (між ногами).

4. Стоячи ноги нарізно, почергові нахили до правої і лівої ноги; у момент нахилу взятися руками за гомілкостоповий суглоб і притягнути тулуб до ноги. Те саме у положенні сидячи на підлозі.

5. Нахили праворуч і ліворуч, стоячи ноги разом і нарізно, і кру­гові рухи тулубом.

6. Стоячи на гімнастичній лаві, нахил уперед, намагаючись торк­нутися підлоги долонями.

7. Пружні погойдування у випаді правою або лівою ногою впе­ред; те саме у випадах, у сторони.

8. «Напівшпагат» і «шпагат».

9. Стоячи на одній нозі і зачепивши носком іншої ноги за сере­дину короткої скакалки (ручки в руках), прогнутися і, збері­гаючи рівновагу, підтягнути ногу вище.

10. Ціпок униз; зберігаючи рівновагу на одній нозі, по черзі «пе­реступити» через нього однією, а потім іншою ногою, не змі­нюючи хвата; прогинаючись, перевести ціпок вгору в в. п.

11. Стоячи спиною до гімнастичної стінки, узятися руками за рейку на рівні голови, п'ятами упертися в нижню рейку та прогинатися в грудній і поперечній областях.

12. Стоячи спиною до гімнастичної стінки на відстані кроку, узя­тися за рейку на рівні голови і, поступово переставляючи ру­ки й прогинаючись, перейти в «міст».

13. «Міст» з положення лежачи на спині (за допомогою партнера і самостійно).

14. Лежачи на животі, руками взятися за гомілковостопні сугло­би, прогнутися.

15. Лежачи на животі, зачепити носками ніг за коротку скакалку (ручки в руках) і підтягти носки ніг якнайближче до голови.

16. Стійка на руках з опорою ногами об стіну, переставляючи ступні, опуститися в «міст» за допомогою партнера. Вправи на гнучкість потрібно включати в заняття серіями, пов­ торкаючи їх по 4—6 разів; амплітуду рухів поступово збільшувати.

Вправи для розвитку спритності

Спритність — це здатність у найкоротший відрізок часу ви­конувати найбільшу кількість рухових завдань. Вона дозволяє швидко пристосовуватися до зовнішніх умов, що змінюються.

Ця якість розвивається різноманітними фізичними вправами, виконуваними як у звичних, так і в незвичних умовах.

Основні засоби для розвитку спритності баскетболістів:

1. Різноманітні акробатичні вправи.

2. Стрибки з пружинного містка, що ускладнюються рухами рук, поворотами, угрупуванням.

3. Стрибки на батуті з додатковими рухами рук, угрупуванням тощо.

4. Стрибки у воду з трампліна з різних вишок з додатковими ру­хами у фазі польоту.

5. Подолання смуги перешкод.

6. Комбіновані естафети.

7. Ігри в ручний м'яч, хокей, футбол.

Потрібно включати в урок не більш однієї—двох вправ для роз­витку спритності, тому що вони вимагають значних нервових напруг.

10

11

ЗРАЗКОВІ КОМПЛЕКСИ ВПРАВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

ІМІТАЦІЙНІ ВПРАВИ

До цієї групи входять вправи, за своєю структурою подібні до основних прийомів техніки. Тому своєчасне і правильне їхнє за­стосування значно прискорює становлення навичок техніки гри.

Зразкові вправи

1. Імітація різноманітних способів ловіння та передач м'яча. На­приклад: ловіння м'яча над головою й передача його з відско­ком від підлоги; ловіння м'яча ліворуч і передача праворуч тощо. Те саме, стискаючи й розтискаючи кисті.

2. Крокування з набивним м'ячем у руках, випрямляючи їх упе­ред при кожному кроці; те саме, але швидко покласти м'яч на підлогу, позаду стоячої ноги.

3. Стискання кистю малого м'яча (гумового, тенісного); те саме, одночасно згинаючи й розгинаючи руки; те саме в в. п. одна нога попереду, невелике згинання колін у момент згинання рук і випрямлення ніг одночасно з розгинанням рук.

4. Фінти «на передачу», «на кидок» з наступним швидким згинанням рук і підтягуванням набивного м'яча до грудей; те са­ме, але швидко покласти м'яч на підлогу (перед собою, до пра­вої, до лівої ноги).

5. Стоячи парами впівоберта один до одного, з місця поштовхом обох ніг підстрибнути вгору й у найвищій точці з'єднати до­ лоні найближчих одна до одної рук.

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ШВИДКОСТІ ДІЙ

Баскетболіст має здатність виявляти максимально швидкі дії. Якість цих дій залежить від індивідуальних здібностей: швидкості рухової реакції, уміння розвивати максимальний темп рухів і гра­ничну швидкість бігу на невеликих відрізках дистанції.

Зразкові вправи 1. Біг на місці з максимальною частотою кроків з наступним ривком уперед.

2. Стартові ривки на 8—10 м, стоячи у в. п. спиною і боком у на­прямку бігу, а також у звичайній стійці баскетболіста, викону­вані за зоровими сигналами.

3. Квач з роздільного старту (у 1 — 1,5 м один перед одним). За­вдання: наздогнати й осилити партнера, що біжить попереду.

4. Зміна напрямку при ходьбі та бігу за не очікувано поданим сигналом.

5. Біг по діагоналі. Викладач зненацька йде на зближення з учнем, що біжить, який повинний вчасно змінити напрямок свого бігу.

6. Прискорення під час бігу. Починається за зоровим сигналом, поданим через неоднакові інтервали.

7. Біг з одночасною зміною напрямку й прискоренням.

8. Біг різними способами: обличчям, боком, спиною вперед за неочікувано поданим сигналом викладача.

9. Біг по прямій у колоні (дистанція між гравцями не менш 1,5 м). За сигналом викладача гравці повертаються на 180° і намагаються наздогнати партнера, що біжить попереду. За наступним сигналом знову виконується поворот на 180° та ін.; те саме з оббіганням стійок.

10. Стоячи парами обличчям один до одного на відстані 1 — 1,5 м у положенні випаду, учні тримають долонею витягнутої руки стоячий на підлозі гімнастичний ціпок. За сигналом вони по­винні помінятися місцями, відпустивши свій і піймавши ці­пок партнера до того, як він упаде на землю.

11. Стрибки в довжину з місця. Виконувати швидко, один за одним.

12. Учні стоять обличчям один до одного в баскетбольній стій­ці. Між ними, на відстані 1,5 м від кожного, лежить м'яч. За сигналом викладача кожен намагається першим опанувати м'ячем.

13. Учні стають обличчям один до одного на відстані 1 — 1,5 м. В одного з них у руках м'яч; задача цього гравця, крокую­чи в будь-якому напрямку, покласти м'яч на підлогу так, щоб партнер не встиг у цей момент торкнутися його рукою.

14. Естафети з бігом по прямій, а також зі зміною напрямку (об­біганням стійок).

15. Пробігання відрізків у 30—50, 60 і 100 м за годину.

16. Рухливі ігри типу «День і ніч», «Горобці та ворони», «Салки без м'яча», «Салки з м'ячем» тощо.

12

13

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ СТРИБУЧОСТІ

Основу цих вправ складають рухи швидкісно-силового харак­теру, за допомогою яких розвивається здатність швидко мобілізу­вати нервово-м'язові зусилля для успішних дій баскетболіста.

Найбільш характерні наступні вправи:

1. З місця стрибки на лаву поштовхом двома ногами; те саме з розбігу поштовхом однією ногою; те саме, приземлюючись на поштовхову ногу.

2. Стрибки поштовхом обома ногами з місця і поштовхом од­нією ногою з короткого розбігу, дістаючи однією й двома ру­ками м'ячі, підвішені на похилій рамі.

3. Стрибки на місці на одній і на двох ногах, імітуючи передачу м'яча однією й двома руками зверху.

4. Перестрибування через гімнастичні лави, мотузку, набивні м'ячі поштовхом однією ногою, приземлюючись на неї ж; те саме поштовхом обома ногами.

5. Стрибки вгору з поворотом у безопорній фазі на 180°.

6. Стрибки на одній і обох ногах вгору й униз по сходинках.

7. Стрибки на місці поштовхом однією ногою, підтягування її до грудей; те саме обома ногами.

8. Стрибки кроками, виконані в змаганні на швидкість; подолан­ня визначеної відстані найменшою кількістю кроків; те саме, але стрибками на правій чи лівій нозі.

9. Рухливі ігри: «Салки стрибками», «Вудка», естафети зі стриб­ками.

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ОРІЄНТУВАННЯ

До цієї групи входить багато вправ, у яких швидка зміна дій під час ходьби, бігу, стрибків обумовлена зміною за неочікуваним сигналом (команда, ситуація тощо). Наприклад: учні повторюють рухи викладача, що біжить поруч із колоною, змінюють характер бігу в залежності від заздалегідь обумовлених, але зненацька по­даних сигналів.

Зразкові вправи

1. Потрапити тенісним м'ячем у вертикальну мішень після пере­киду вперед (враховувати точність улучень).

2. Потрапити волейбольним м'ячем у мету після перекиду впе­ред та назад, виконаних у швидкому темпі. Те саме, але потрапити м'ячем у ціль, що рухається (враховувати точність ви­конання).

3. Вправи на батуті з поворотами й додатковими рухами руками та ногами, а також зі зміною положення тіла під час польоту.

4. Розбіг (5—6 м), перекид уперед (на гімнастичному маті) і швидкий вибір напрямку бігу в залежності від сигналу, по­даного викладачем; те саме з наступною передачею м'яча в за­значеному викладачем напрямку.

5. Учні шикуються в дві колони. Перед ними за 2—3 м спиною до них стоїть той, що водить. Перші з колон починають біг. У момент, коли той, що водить, побачить їх, він повинний швидко наздогнати й осадити одного з тих, що біжать. Те са­ме виконується з двома, що водять, які мають салити тільки «свого» гравця (у майці визначеного кольору або за іншими обумовленими прикметами).

6. Комбіновані вправи: оббігання стійок, стрибок через коня з ручками, перекид, біг, стрибок із пружинного містка (на мат), стрибок через планку й підлазіння під козла. Проводить­ся у виді змагання на кращу суму часу, набрану всіма учасни­ками команди.

7. На майданчику ставляться стійки або інші предмети для об­бігання. Учні поділяються на дві команди, і визначається, хто з них «убігаючий», а хто «наздоганяючий». Інші розташову­ються в 1 —1,5 м позаду перших. За командою обоє біжать між стійками. Завдання того, що доганяє, зберігаючи той же напрямок, що й убігаючий, наздогнати й торкнутися його до того, як він закінчить вправу.

8. Естафета: оббігши стійки, виконати перекиди вперед і назад і бігти в зворотному напрямку.

9. Естафета: ведучи м'яч, обвести стійки, покласти м'яч, викона­ти перекид або переворот боком і, повертаючись назад, вести м'яч по черзі правою і лівою рукою.

10. Естафета: вести м'яч, покласти його, виконати два перекиди, перекласти набивний м'яч з одного кола в інше (ближче впе­ред), бігти в зворотному напрямку, ведучи м'яч, і передати йо­го партнеру.

11. «Салки». Усі вільно пересуваються по майданчику. Той, що водить, прагне осадити кого-небудь із гравців. У цей момент хто-небудь із гравців має пробігти між салкою й партнером,

14

15

що знаходиться в небезпеці. Той, що водить, не має права са­лити «відсікаючого». Осалений стає тим, що водить. Приведені вправи для загальної і спеціальної фізичної під­готовки варто пропонувати учням в різних сполученнях. Підбір засобів здійснюється відповідно до завдання навчання в кожній навчальній групі.

ОЦІНКА РІВНЯ ЗАГАЛЬНОЇ ТА СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ БАСКЕТБОЛІСТІВ

Викладачу треба періодично контролювати порушення в роз­витку рухових якостей і спеціальних здібностей учнів. Для цього застосовуються контрольні вправи, що дозволяють визначити рі­вень їхнього розвитку.

Контрольні вправи застосовуються:

• для оцінки швидкості: біг на ЗО м з високого старту;

• для оцінки сили: підтягування на перекладині або згинання та розгинання рук в упорі лежачи;

• для оцінки витривалості: для дівчаток і хлопчиків біг на відстані визначений за віком умовами орієнтовного та обов'язкового комплексного тестування.

Рівень розвитку швидкісно-силових якостей визначається ре­зультатами виконання стрибка в довжину з місця.

Контрольні вправи виконують усі учні не менше 2 разів на рік у зазначеній вище програмі. Зрушення, показані учнями при ви­конанні контрольних вправ, мають служити орієнтирами, за яки­ми вик^идрч визначає ефективність засобів загальної і спеціаль­ної фізичної підготовки, що використані на заняттях.

поліпшення результатів виконання контрольних вправ, що спостерігається протягом ряду років, буде свідчити про гарну різ­нобічну загальну фізичну підготовку учнів.

Координацію рухів окремі учні не засвоюють, для них можна рекомендувати такі вправи:

1. На місці вдарити м'ячем у майданчик й одночасно зробити крок лівою ногою.

2. Те саме, наступаючи на ліву ногу, відштовхнутися від майдан­чика для широкого кроку і піймати м'яч, приземляючись на праву ногу — виконати передачу.

3. Вести м'яч на місці, потім із кроком лівої ноги уперед від­штовхнутися від майданчика, піймати м'яч із кроком правою вперед і передати його. 1 Передати м'яч після ведення в русі.

Треба навчати передачам в різних напрямках. Наприклад, іра­нець біжить уперед, ловить м'яч ліворуч, а передає вперед; чи ло-нигь м'яч, який летить назустріч, а передає вбік: або ловить м'яч праворуч, а передає ліворуч, продовжуючи рух уперед.

Зразкові вправи для навчання передачам у русі: І. Побудова — у зустрічних колонах, один у стороні. Виконання: 1-й учень з місця передає м'яч 3-му і відразу вибігає вперед, ловить м'яч від 3-го у русі і передає його 2-му, що ловить м'яч на місці. Потім те саме виконує 2-й. Учень 1-й, продовжуючи рух, стає в колону 2 (Рис. 1).

Рис. 1

Побудова така сама. Виконання: 1-й учень ловить м'яч у русі з передачі з місця від 2-го, не зупиняючись, передає його 3-му, а сам переходить у кінець колони 2. 2-й учень після передачі з місця перебігає в колону 1. 3-й учень передає м'яч наступ­ному з колони 2, і вправа продовжується (Рис. 2).

Рис. 2

3. Побудова — у колонах парами. Виконання: 1-й передає м'яч 2-му, що вибігає. 2-й ловить м'яч, веде його і переходить у бік 1-го, просуваючись, як показано (Рис. 3). 1-й після передачі

16

17

пропускає ведучого і теж перебігає в інший бік. Коли партнери приймуть положення, яке займали на початку вправи, 2-й пе­редає м'яч 1-му. Вправа продовжується до кінця майданчика.

Методичні вказівки: передачу можна виконувати в русі, після зу­пинки, після повороту на місці.

НАВЧАННЯ КИДКАМ

У початковій школі доцільно вивчати кидки від грудей двома руками та від плеча однією рукою.

Кожен спосіб кидка необхідно розучувати паралельно з од­нойменною передачею. Схожість рухів значно полегшує процес навчання.

На початку вивчення будь-якого способу варто навчити учнів контролювати свої рухи. Так, при кидку від грудей обома руками (Рис. 4) треба стежити за одночасністю рухів рук і ніг та за пра­вильним виносом м'яча вгору — вперед, а не вперед, як це часто роблять початківці.

Рис. 4 При кидках від плеча однією рукою необхідно уточнювати вихідне положення м'яча і кисті. Особливу уваїу звернути на ви­нос руки для випуску м'яча: руку виносити не збоку, а по серед­ній лінії обличчя, мовби проводячи тильною стороною кисті по носі знизу вгору (Рис. 5).

Рис. 5

Вправами, що підводять до кидків, служать однойменні пе­редачі. Для цього треба змінювати точку випуску м'яча, додаючи польоту необхідну крутість. Коли учень навчиться цьому, варто 11'і йтися кидкам у кошик.

Тут усе ще необхідно акцентувати увагу на правильних рухах, і і'ільки тоді, коли в цьому не буде сумнівів, можна переключати s'ltary на результат кидка, тобто влучення в ціль.

Щоб полегшити влучення в мету, необхідно використовува-111 якнайбільше критеріїв для оцінки правильності рухів. Значно полегшують задачу учня додаткові орієнтири (щит та ін.), якими іреба широко користуватися.

У підготовчій групі вивчаються наступні ігрові прийоми і кидком:

• кидок з місця після ловіння на місці;

• кидок з місця після повороту;

• кидок з місця після ловіння із зупинкою;

• кидок у русі (після ловіння і після ведення).

Перші три кидки виконуються з дистанції 4—5 м. Під час вив­чення техніки рухів треба повідомляти учням основні відомості про прицілювання, про використання щита, про значення кру-і ості траєкторії й інших факторів. При кидку після ловіння з пе­редачі на місці можливі помилки: опускання м'яча при замаху, розведення ліктів. При кидках з місця після зупинки, як правило, итрачається рівновага. Це заважає переходу у вихідне положен­ня для кидка. Треба навчити тих, що займаються, після зупинки швидко приймати положення «стійки». Найбільш розповсюдже­на помилка — передчасне випрямлення ніг, у той час як перехід під зупинки до стійки треба виконувати на зігнутих ногах.

18

19

При навчанні кидкам у русі важливо звернути увагу дітей на ширину кроку в момент лову: він повинний бути широким, а на­ступний крок коротким. Це дозволить виконати стрибок верти­кально. Треба також стежити за виносом руки. При розучуванні бувають помилки: розмахування м'ячем поперек руху при виносі м'яча у вихідне положення; порушення ритму кроків підскаку­ванням при ловінні (ця помилка зустрічається в учнів, що пога­но володіють технікою ловіння). Виправляють помилки за допо­могою вправ, що підводять. Наприклад, викладач стає на шляху проходження учня до кільця, на відстані трьох—чотирьох кроків від нього. Учень вибігає, знімає м'яч з руки викладача і виконує кидок, поєднуючи його з правильним ритмом кроків. Поступово, коли учень звикне правильно виконувати рухи, м'яч з руки злег­ка підкидається вертикально, а потім і назустріч учню. Напрямок, з якого ловиться м'яч, також має значення. Спочатку кидки вико­нуються із зустрічних передач, потім із передач збоку.

Для навчання кидкам застосовують наступні вправи: 1. Побудова — у колону на середині бічної лінії. Виконання: 1-й учень біжить до кошика й одержує м'яч від 2-го учня. У русі виконує кидок, сам ловить м'яч після кидка, потім передає його 3-му.

Рис. 6

2. Побудова — така сама. Виконання: 1-й учень біжить до кошика і, одержавши м'яч від 2-го, виконує кидок із близької відстані. 1-й ловить м'яч після кидка і передає його 2-му. 2-й учень пе­редає м'яч 3-му, що виконує вправу, як і 1-й. Зміна місць по­казана на рис. 6.

Побудова — у колонах біля бічних ліній, попередньо розра­хувавшись на перший^другий (Рис. 7). Виконання: 1-й учень виконує кидок у русі з близької відстані. 2-й учень, що стоїть у потилицю 1-му, вибігає і ловить м'яч після кид­ка, а потім передає його 1 -му. Так виконують вправи всі пари. Методичні вказівки: початківець одержує передачу від викла­дача або веде м'яч. Після виконання вправи пари переходять у колону до іншого кільця, попередньо помінявшись номера­ми. Якщо учнів непарна кількість, то розраховуватися не тре­ба, зміна буде проходити природно.

Рис. 8

Побудова — у двох колонах на середині бокових ліній; обидві колони стоять обличчям до того самого щита. Виконання: 1-й учень вибігає, як зазначено на рис. 8, ловить м'яч з переда­чі і виконує кидок у русі. 4-й учень вибігає майже одночасно з ним і ловить м'яч після кидка. Потім 4-й передає м'яч 2-му. Після виконання вправ учні переходять в іншу колону

20

Навчання веденню. У підготовчих групах вивчається веден­ня зі звичайним відскоком (Рис. 9). Необхідно виховати в ді­тей почуття ритму, уміння координувати рух бігу з перемінними поштовхами рукою по м'ячу. Рухи варто виконувати невимуше­но, щоб м'яч не перешкоджав бігу. Вивчати ведення треба відразу в русі. У випадку, якщо з'являться помилки, варто звернути увагу учнів на потрібні деталі.

Рис. 9

Найбільш розповсюджена помилка — «ляпання» по м'ячу за­мість активних поштовхів. Воно виникає в результаті ударів по м'ячу розслабленою кистю.

Помилки не буде, якщо учень, накладаючи кисть на м'яч, буде прагнути стикатися з ним можливо більшою поверхнею, а потім активно штовхати вниз, намагаючись проводжати м'яч як мож­на довше.

У підготовчих групах важливо навчити баскетболістів керу­вати відскоком м'яча в різних напрямках, для чого варто засто­совувати вправи:

1. Вести м'яч на місці, накладаючи кисть то зверху — праворуч, то ліворуч, відповідним чином повертаючи кисть.

2. Вести м'яч на місці поперемінно правою і лівою рукою, накла­даючи праву кисть праворуч, а ліву — ліворуч.

3. Вести м'яч навколо себе поперемінно правою і лівою рукою, не сходячи з місця.

При веденні м'яч, що вдаряється перед учнем, часто заважає швидкості просування. М'яч треба вести так, щоб він ударявся трохи збоку від тулуба по напрямку розгорнутого носка одно­йменної ноги.

Складніше всього навчитися вести м'яч «без зорового конт­ролю». Цілком досягти цього в підготовчих групах не вдається, однак до цього треба прагнути. Важливо, щоб учень при веденні і периферичним зором бачив якомога більшу частину майданчика. Цьому часто заважає помилка: ведення виконується на випрям­лених ногах з нахилом тулуба вперед. Вимога викладача «бігти і п'яти» дозволяє виправити «посадку».

Учню підготовчої групи треба вміти вести м'яч, змінюючи на­прямок і обводячи перешкоди. У вправах треба звернути увагу на те, щоб при зміні напрямку ведення учень більше згинав но­ги, а тулуб нахиляв у бік передбачуваного руху. М'яч у цьому випадку треба зустрічати, накладаючи кисть з боку, протилежно­го напрямку руху: при русі ліворуч — кисть накладати праворуч, і навпаки.

При зближенні з перешкодою (чи супротивником) м'яч варто нести рукою, розташованою далі від супротивника, а невеликим нахилом і поворотом тулуба вкривати його від можливого напа­ду (Рис. 10).

Рис. 10 Вивчаючи техніку ведення, варто освоїти ігрові дії:

• ведення з місця після ловіння на місці;

• ведення після ловіння із зупинкою;

• ведення після повороту на місці;

• ведення після ловіння м'яча в русі. Рекомендується виконувати вправи:

Побудова — у дві розімкнуті шеренги на бічних лініях (Рис. 11). Виконання: 1-й учень веде м'яч до 2-го, той до 3-го тощо.

22

23

6-й учень веде м'яч у бік колони, що стоїть в потилицю 1-му. Після ведення учень залишається там, де закінчив ведення.

Рис. 11

2. Побудова - група розподіляється по шість осіб, що стоять у розімкнутому строю по всій довжині майданчика (Рис. 12). Виконання: 1-й учень веде м'яч до 2-го і, передавши йому м'яч, залишається на його місці. 2-й веде м'яч до 3-го і виконує те саме. Останнім повертається на місце 1-й учень. Методичні вказівки: вправа продовжується, доки всі учні не

повернуться на попередні місця.

Рис. 12

3. Побудова — у колонах біля лицьової лінії. Поруч із кожною колоною по три м'ячі. На майданчику зазначені орієнтири. Ви­конання: 1-й учень бере м'яч і веде його до будь-якого орієн­тиру, де і залишає його, а сам повертається за другим м'ячем і виконує з ним те саме. Так він «розводить» усі три м'ячі. Наступний учень у такому самому порядку повертає м'ячі на вихідне положення.

4. Побудова — у колонах біля лицьової лінії. У кожній колоні учні шикуються по одному за номерами. Поруч із колоною м'яч. Виконання: викладач називає номер, гравець під цим но­мером вибігає, бере м'яч і веде його до протилежної лицьової лінії і назад.

Методичні вказівки: вправа проводиться змагальним методом; за кожного учня, що повернувся першим, команда одержує очко.

24

ТЕХНІКА НАПАДУ

У підготовчих групах мають бути виховані навички з виконан-ііі наступних прийомів: переміщення в стійці захисника з вистав­ці і иям уперед ноги і при рівнобічному розташуванні стоп; вири-п.иііія м'яча ривком на себе і з поворотом тулуба.

Навчання переміщенням

Захисник користується для переміщень тими ж способами, що й нападаючий. Під час виконання захисних функцій йому до­мі ідиться часто користуватися приставними кроками в різних на­прямках, і особливо спиною вперед. Стійка захисника має свої особливості. Існує два її різновиди: стійка з виставлянням однієї і ніг уперед (Рис. 13) і стійка з рівнобічним положенням стоп.

Рис. 13 Пояснивши стійки захисника і застосування їх у різних си­туаціях гри, необхідно тренуватися в пересуваннях у тій та ін­шій стійці. Це варто проводити в русі по колу, виконуючи вправи в парах.

Для навчання переміщенням захисника в стійці можна засто­совувати усі вправи, приведені в розділі переміщень нападаючого. 1 Необхідно тільки давати відповідні завдання. Прикладом можуть служити вправи:

1. «Салки в спину». Група розраховується по 3—4 особи. У кож­ній групі є один гравець, що водить. Усі вільно переміщаються по майданчику. Той, що водить, прагне осалити кого-небудь зі своєї групи. Салити можна тільки у спину. Методичні вказівки: рекомендувати учням пересуватися спи­ною чи вперед приставними кроками.

2. Побудова — парами біля лицьової лінії: один захисник, інший на­падаючий. Виконання: задача нападаючого — перебігти до проти­лежної лицьової лінії, застосовуючи фінти і змінюючи напрямок

25

бігу. Захисник, пересуваючись в стійці, не повинен пропустити його. Якщо нападаючий обжене захисника, то останньому не­обхідно швидко розвернутися і наздоганяти нападаючого.