Висновок

Державне регулювання — це форма цілеспрямованого впливу держави на економіку з метою забезпечення і підтримки її функціонування в заданому режимі, зміни і розвитку економічних відносин і взаємозв'язків. Державне регулювання має свої функції, інструменти й органи.

Основні функції державного регулювання полягають у наступному:

1. Підтримка пропорційності виробництва і споживання, антициклічне регулювання.

2. Підтримка і розвиток конкуренції, антимонопольні заходи.

3. Перерозподіл і вирівнювання доходів, соціальний захист малозабезпечених шарів суспільства.

До інструментів, чи методам, державного регулювання відносяться:

• податково-бюджетна система (фіскальна);

• цінове регулювання;

• кредитно-грошове регулювання;

• зовнішньоекономічне регулювання (мита, ліцензії, квоти).

Вплив держави на економіку складається в двох моментах. По-перше, держава координує економіку, дає рекомендації виробникам (в умовах соціалізму здійснювалася тверде командно-адміністративне планування). По-друге, держава є власником промислових, сільськогосподарських і торгових підприємств, частка яких дуже велика. Це так називаний державний сектор економіки. Здійснюючи безпосереднє керування цими підприємствами, держава робить тим самим вплив на всю економіку країни в цілому.

Ще однією задачею держави є необхідність дотримання пропорцій у розвитку інфраструктури народного господарства й основних промислових галузей. Неодмінною умовою функціонування ринку є наявність конкуренції.

У системі мір, прийнятих державою для забезпечення і розвитку конкуренції, особлива увага приділяється антимонопольному законодавству, суть якого зводиться до недопущення:

• злиттів, що звужують конкуренцію;

• штучних бар'єрів для виходу на ринок нових фірм;

• хижацької конкуренції.

Однієї з основних задач держави є соціальний захист своїх громадян і в першу чергу - найбільш незахищених шарів суспільства: старих, дітей, самотніх матерів, інвалідів і т.д. У Конституції України закріплене право громадян на матеріальне забезпечення в старості, у випадку хвороби, повної чи часткової втрати працездатності, утрати годувальника, а також безробіття з незалежних від них обставин. Це право забезпечується державним соціальним страхуванням. У загальній системі соціального захисту величезну роль грає обов'язкове державне пенсійне забезпечення. По державному пенсійному забезпеченню виплачуються трудові і соціальні пенсії.

Що стосується інструментів державного регулювання економіки, те найбільш важливим з них є податково-бюджетна політика.

Застосування методів і способів оподатковування, визначення видів, ставок і порядку сплати податків складають податкову політику держави, що є одним з найголовніших важелів державного регулювання економіки.

Мобілізація фінансових ресурсів у розпорядження держави і напрямок їх на фінансування загальнодержавних нестатків забезпечується загальнодержавними фінансами. До загальнодержавних фінансів відносяться: бюджет, державне обов'язкове страхування і позабюджетні цільові фонди.

Бюджет — це форма утворення і витрати коштів для забезпечення функціонування державної влади.

Ринкове ціноутворення може відбуватися в умовах вільного ринку, під впливом конкуренції й в умовах установлення монополії. Регулююча діяльність держави в області ціноутворення переслідує дві основні цілі:

• недопущення монополізації ринку;

• приборкання інфляції.

Це здійснюється шляхом контролю з боку державних органів за торговими надбавками і встановлення рівня цін у випадку, якщо відбувається явний обвал ринку, а також шляхом висновку угод з підприємцями про контроль за ростом цін.

З метою регулювання грошового обігу держава проводить грошову політику. Грошова політика покликана орієнтувати емісію грошей на досягнення фінансових і економічних задач уряду.

Кредитна політика є складовою частиною єдиної грошово-кредитної політики. Держава покликана забезпечити розподіл кредитів на користь приватних осіб, підприємств і при необхідності держави в такому обсязі, під такий відсоток і на такі терміни, що найбільше відповідають інтересам суспільства.

Держава здійснює регулювання і зовнішньоекономічної діяльності, використовуючи для цього різні засоби, іншими словами, держава проводить відповідну його інтересам зовнішньоекономічну політику. Існує досить велика кількість засобів зовнішньоекономічного регулювання, який можна розбити на дві основні групи: тарифні, нетарифні.

Усі ці форми і методи державного регулювання економіки покликані забезпечити остаточний перехід на ринкові рейки господарювання, зайнявши гідне місце серед розвинутих країн Європи.