- •Лекція Культура студентської наукової роботи
- •Вибір і затвердження теми наукового дослідження
- •Основні вимоги, що ставлять до дипломних та кваліфікаційних робіт
- •3. Організація дослідження. Етапи дослідження
- •Обєкт дослідження і кінцевий результат
- •5. Ознайомлення з основними елементами, які необхідно включити в завдання дослідження
- •Структура дипломної, кваліфікаційної роботи
- •Загальноприйняті правила при описі використаної літератури
- •Літературне оформлення дипломної роботи
- •Лекція Принципи контролю і оцінки знань студентів
- •Основні функції та принципи контролю й оцінки знань студентів
- •2. Основні принципи перевірки учбової роботи і оцінки знань студентів, як регулятори контролю учбової роботи
- •Види перевірки контролю знань. Основні завдання різних видів перевірки
- •Основні форми контролю контролю знань. Заліки, іспити, курсові.
- •Критерії і норми оцінки знань
- •Рейтингова система оцінки знань студентів
Критерії і норми оцінки знань
Оцінювання знань – визнаення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оцінних судженнях викладача знань, умінь і навичок студентів відповідно до вимог навчальних програм.
У сучасній педагогіці вищої школи спостерігаються різні підходи до визначення критеріїв оцінювання результатів пізнавальної діяльності студентів. Так, Бойко пропонує за об’єкт оцінювання брати структурні компоненти навальної діяльності, а саме:
- змістовний компонент. При оцінюванні підлягають аналізу такі характеристики знань: повнота, правильність, логічність, усвідомленість, вербалізація, тобто словесне оформлення; вміння застосовувати знання тощо.
-Операційно-організаційний компонент – здатність студента обирати способи дій з огляду на навальну програму з оцінюваної дисципліни; індивідуальні розумові здібності, тобто вміння порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати; навики аналізувати, планувати, організовувати, контролювати процес і рузульати виконання завдань, діяльність загалом. Підлягають також аналізу правильність, самостійність виконання за умов новизни; розуміння та словесне оформлення: відтворення, пояснення, застосування в умовах новизни тощо.
- емоційно-мотиваційний компонент – ставлення до навчання (байдуже, недостатньо позитивне, зацікавлене,яскраво виражене, позитивне).
Критеріями оцінювання можуть бути також(Алексюк):
- характер засвоєння вже відомого знання
- якість виявленого студентом знання, логіка мислення, аргументація, послідовність, самостійність викладу, культура мовлення;
- ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;
- оволодіння досвідом творчої діяльності;
- якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп виконання, ретельність тощо).
Деякі педагоги основними критеріями оцінювання вважають рівень знань:
- репродуктивний (знання є свідомо сприйнятою, зафіксованою в пам’яті та відтворюваною об’єктивно інформацією про предмети пізнання)
- реконструктивний (знання виявляються в готовності і вмінні студента застосовувати їх у подібних, стандартних, або варіативних умовах).
- творчий (студенти можуть продуктивно застосовувати знання і засвоєні способи дій у нетипових ситуаціях).
Норми оцінок – 0-100 балів…
При розробленні критеріїв системи оцінювання якості навчання необхідно враховувати 3 основні компоненти:
1) рівень знань;
2) навички самостійної роботи;
3) вміння застосувати знання на практиці.
Рівень знань.
Слід брати до уваги:
- глибину і міцність знань;
- рівень мислення;
- уміння синтезувати знання за окремими темами;
- уміння складати розгорнутий план відповіді;
- давати точні формулювання;
- правильно користуватись понятійним апаратом;
- культуру відповіді (грамотність, логічність і послідовність викладу);
- виконання навичок і прийоми виконання практичних завдань.
Навички самостійної роботи.
1. Навички пошуку необхідної літератури;
2. Орієнтація в потоці інформації з обраної спеціальності;
3. Навички ведення записів (складання простого і розгорнутого плану, конспекту, реферату, виступу, а також навички науково-пошукової роботи.
Уміння застосувати знання на практиці.
- реалізація на практичних, семінарських заняттях;
- виконання індивідуальних завдань під час проходження практики.
