2.8. Антимонопольне законодавство України

В Україні правове регулювання діяльності монополій здійснюється за допомогою Закону України „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18.02.92р. та ряду доповнень та роз”яснень до нього. Цей Закон визначає правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності та здійснення державного контролеві за додержанням норм антимонопольного законодавства.

Для цілей цього Законові вживаються такі терміни:

товар - продукт діяльності (включаючи роботи, послуги, а також цінні папери), призначений для реалізації;

ринок товару (товарний ринок) - сфера оборотові товарові однієї споживчої вартості, у межах якої визначається монопольне становище;

органи влади й управління - центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування, органи управління громадських організацій, а також асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання підприємств при виконанні ними функцій управління в межах делегованих їм повноважень";

органи адміністративно-господарського управління та контролю - об'єднання підприємств, інші суб'єкти господарювання, громадські організації при виконанні ними функцій управління та контролю в межах делегованих їм повноважень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування;

господарюючий суб'єкт (підприємець) - юридична особа незалежно від форми власності, що займається діяльністю по виробництву, реалізації, придбанню товарів (робіт, послуг), громадянин, який здійснює самостійну підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, група зазначених юридичних та (або) фізичних осіб, якщо одна або декілька з них здійснює контроль над іншими, тобто має вирішальний вплив на їх господарську діяльність, у тому числі на прийняття управлінських рішень на підставі: володіння їх акціями (паями, частками); володіння або права використання їх активів; прав, зафіксованих в установчих документах або угодах (контрактах); збігу більш як чверті складові органів управління та (або) спостережних радий тощо

конкуренція — змагання підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач;

монопольне становище - домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Монопольним визнається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товаруперевищує 35 відсотків. Рішенням Антимонопольного комітету України може визначатися монопольним становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товарові менше 35 відсотків;

монопольна ціна — ціна, яка встановлюється суб’єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку, і призводить до обмеження конкуренції або порушення прав споживача;

монопольна діяльність - дії (бездіяльність) суб'єктів господарювання за умови монопольного становища на ринку одного суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання) у виробництві та реалізації товарів, а також дії (бездіяльність) органів державної влади, органів місцевого самоврядування та органів адміністративно-господарського управління та контролеві, спрямовані на недопущення, істотне обмеження чи усунення конкуренції;

монопольне утворення - підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку;

суб’єкт господарювання — юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, яка займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншою господарською діяльністю; будь-яка юридична або фізична особа, яка здійснює контроль над суб’єктами господарювання, група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролеві в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності;

інформація — відомості в будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відеофільми, мікрофільми, звукові запису, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості;

контроль - вирішальний вплив юридичної або фізичної особи на господарську діяльність суб'єкта господарювання, який здійснюється, зокрема, завдяки:

• праву володіння чи користування всіма активами або їх значною частиною;

• праву, яку забезпечує вирішальний вплив на формування складові, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання;

• укладенню угод, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові для виконання вказівки або виконувати функції органові управління суб'єкта господарювання;

• заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної заради чи правління, іншого наглядового чи виконавчого органові суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання;

• займанню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання.

Цей закон застосовується до відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання і не поширюється на відносини, що випливають із прав на об'єкти інтелектуальної власності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Монопольне становище підприємців на ринку для усіх видів товарів виробничого призначення (продукції виробничо-технічного призначення), а також в обігу капіталів (фінансів, цінних паперів тощо) визначається в межах території України.

Монопольне становище підприємців на ринку для усіх видів товарів народного споживання, а також для усіх видів робіт і послуг визначається Антимонопольним комітетом України та його територіальними управліннями в межах адміністративної області або автономії (район, населений пункт).

Зловживаннями монопольним становищем вважаються:

• нав'язування таких розумів договорові, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових розумів, що не відносяться до предмета договорові, у тому числі нав'язування товарові, не потрібного контрагентові;

• встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів;

• встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції

• обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з оборотові товарів, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на чи ринку встановлення монопольних цін;

• часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товарові при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на чи ринку встановлення монопольних цін;

• інші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання;

• встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;

• встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;

• встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.

Антиконкурентними узгодженими діями визнаються погоджені дії (угоди), що призвели або можуть призвести до:

• встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок,надбавок (доплат), націнок;

• розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи за іншими ознаками, що призвели або можуть призвести до їх монополізації;

• усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Дискримінацією суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролеві визнається:

• заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво певних видів товарів, що призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції

• примушення підприємців до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання підприємств, а також до пріоритетного укладання договорів, першочергової постачання товарів певному колові споживачів

• прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призвело або може призвести до монопольного становища на ринку;

• встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону республіки в інший;

• надання окремим суб'єктами господарювання податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призвело або може призвести до монополізації ринку певного товарові;

• обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;

• встановлення чи заборін обмежень відносно окремих суб'єктів господарювання або груп суб'єктів господарювання.

Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісною конкуренцією вважається:

• неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упакування

• неправомірне використання товарові іншого виробника

• копіювання зовнішнього вигляду виробу

• дискредитація господарюючого суб'єкта (підприємця) ,поширення в будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю господарюючого суб'єкта (підприємця), які завдалині або могли завдати шкоди діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

• купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом

• схилення до бойкотові господарюючого суб'єкта (підприємця)

• схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника)

• схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договорові з конкурентом

• підкуп працівника постачальника

• підкуп працівника покупця (замовника)

• досягнення неправомірних переваг у конкуренції

• неправомірне збирання комерційної таємниці

• розголошення комерційної таємниці

• схилення до розголошення комерційної таємниці

• неправомірне використання комерційної таємниці

Демонополізація економіки і розвиток конкуренції в Україні забезпечуються згідно із спеціальною програмою, яка розробляється Кабінетом Міністрів України та затверджується Верховною Радою України

Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень, у тому числі від зловживання монопольним становищем та недобросовісної конкуренції, здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції

Антимонопольний комітет України утворюється Верховною Радою України в складі Голови Комітету та десяти державних уповноважених.

У своїй діяльності Антимонопольний комітет України підпорядкований Кабінету Міністрів України та підзвітний Верховній Раді України.

Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, якові очолює Голова Комітету. З метою запобігання монопольному становищу окремих підприємців на ринку створення, реорганізація (злиття, приєднання), придбання активів, ліквідація господарюючих суб'єктів, створення асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об'єднань підприємств, перетворення органів управління в зазначені об'єднання у випадках, передбачених чинним законодавством, здійснюються за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету України.

У випадках, коли суб'єкти господарювання зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення мають право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень.

Примусовий поділ не застосовується у випадках:

• неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

• наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць, якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприємства (об'єднання тощо) становить менше 30 відсотків.

Штрафи на підприємців - юридичних осіб накладаються Антимонопольним комітетом України за:

• вчинення дій, передбачених статтями 4-7 цього Закону, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольного законодавства, відновлення початкового стану або зміну угод, що суперечать цьому Законові, - у розмірі до п'яти відсотків виручки підприємця від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний

рік, що передував року, у якому накладається штраф;

• неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України і його територіальним відділенням - у розмірі до половини відсотка виручки підприємця від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував році, у якому накладається штраф.

У разі, якщо обчислення виручки підприємця неможливе, або виручка відсутня, штрафи, зазначені в абзаці другому цієї статті, накладаються в розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а штрафи, зазначені в абзаці третьому, - у розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі, якщо підприємець працював менше одного року, штрафи

обчислюються від виручки підприємця за рік, що передувала порушенню.

Рішення щодо накладення штрафів у розмірах понад чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України на його засіданнях.

П'ятдесят відсотків сум штрафів зараховуються до державного бюджету, п'ятдесят відсотків - до цільового позабюджетного фонду розвитку і захисту конкуренції.

Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії, державні уповноважені та територіальні відділення Антимонопольного комітету України в межах своєї компетенції розглядають заяви про надання згоди на створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідацію суб'єктів господарювання (у тому

числі господарського товариства, асоціації, концерну та іншого об'єднання підприємств), вступ одного або декількох суб'єктів господарювання в об'єднання, придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) та активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання чи їх структурних підрозділів, а також в оренду цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання чи їх структурних підрозділів і за результатом розгляду приймають рішення в порядкові, передбаченому законодавством. України і його територіальних відділень суб'єкти господарювання, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи адміністративно-господарського управління та контролю та інші заінтересовані особи мають право в тридцятиденний строк звернутися до суду, арбітражного суду з заявою про скасування чи зміну повністю або частково рішень Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень.

Збитки, заподіяні неправомірними рішеннями Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень, відшкодовуються за рахунок державного бюджетові незалежно від звинувачень конкретних посадових осіб Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень.

Відповідно до статті 11 Закону Антимонопольний комітет України має право давати підприємцям обов'язкові для виконання розпорядження про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового стану, про примусовий поділ монопольних утворень, припинення неправомірних угод між підприємцями.

Антимонопольному комітету України надані також право давати органам управління обов'язкові для виконання розпорядження про скасування або зміну прийнятих ними неправомірних актів, про припинення порушень і укладених ними угод, що суперечать антимонопольному законодавству.

Антимонопольний комітет України утворює територіальні управління, повноваження яких визначаються цим Комітетом у межах його компетенції (стаття 9 Закону). Отже, Антимонопольний комітет України має право делегувати свої права щодо дачі підприємцям та органам управління обов'язкових для виконання розпоряджень, передбачених абзацами 3 та 4 статті 11 Закону. Розпорядження Антимонопольного комітету України і його територіальних управлінь підлягають виконанню в передбачені цими розпорядженнями строки (стаття 25 Законові).

Якщо підприємець ухиляється від виконання такого розпорядження, Антимонопольний комітет України або його територіальне управління, яке має відповідне повноваження Комітету і статус юридичної особи, має право на загальних підставах звернутися до арбітражного суду з позовом про примусове усунення порушень антимонопольного законодавства.

У зв'язку з цим слід зазначити, що Антимонопольному комітету України або його територіальному управлінню надані право звернення до арбітражного судові з позовами тільки до підприємця, а не до органа управління, який не виконує їх розпорядження про скасування або зміну прийнятих їм неправомірних актів, про припинення порушень і укладених їм угод, що суперечать антимонопольному законодавству (абзац 8 статті 11 Законові).

У разі порушення суб'єктом підприємницької діяльності -юридичною особою статей 4, 5 і 7 Закону незаконно одержаний їм прибуток підлягає стягненню до державного бюджетові.

Відповідно до статей 11 та 21 Законові таке стягнення здійснює арбітражний суд за позовом Антимонопольного комітету України або його територіального управління.

У випадках, передбачених статтею 19 Закону, Антимонопольний комітет України або його територіальне управління, якому надані такі повноваження, приймають розпорядження про накладання на підприємців штрафів (абз.7 ст.11 Закону).

З дня одержання такого розпорядження підприємці зобов'язані в 30-денний рядків сплатити накладений на них штраф, а в разі відмови від сплати штрафу його стягують у безспірному порядкові (стаття 25 Закону). Таким чином, позови про стягнення штрафів, встановлених статтею 19 Законові, не підлягають вирішенню арбітражним судом.

У випадках незгоди з розпорядженням Антимонопольного комітету України і його територіальних управлінь, підприємці, органи влади й управління та інші зацікавлені особи мають право звернутися до арбітражного суду із заявою про скасування чи зміну повністю або частково розпорядження Антимонопольного комітету України і його територіальних управлінь.

Неправомірні розпорядження Антимонопольного комітету України або його територіальних управлінь можуть заподіяти збитки. Такі збитки відшкодовуються за рахунок державного бюджетові незалежно від звинувачень конкретних посадових осіб Антимонопольного комітету України і його територіальних управлінь

Антимонопольним комітетом у судновому порядкові також відшкодовуються в повному обсязі збитки, заподіяні розголошенням відомостей, що становлять комерційну таємницю .

У випадку відхилення претензії про відшкодування заподіяних збитків, заінтересована особа має право на загальних підставах звернутися до арбітражного суду з відповідним позовом до Антимонопольного комітету України або його територіального управління.

Зловживання монопольним становищем та недобросовісна конкуренція (статті 4 та 7 Закону можуть заподіяти збитки іншим господарюючим суб'єктам. Такі збитки підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб відповідно до норм цивільного законодавства України, тобто Частини 40 Цивільного кодексу України