1.5. Цінова політика монополістів

Іноді, з метою одержання додаткового доходу, монополія, використовуючи своє ринкове положення, продає той самий товар за різними цінами на різних ринках. Це ні в якій мірі не зв'язано з диференціацією цін у залежності від якості товарів і послуг, а також з розходженнями у витратах на доставку і збереження в різних регіонах.

Цінова дискримінація - практика застосування різних цін з боку фірми-монополіста.

Застосування таких цін не тільки можливо в силу відокремлення ринків один від одного географічно або тарифними бар'єрами, але і стає необхідним для одержання максимального прибутку внаслідок різної реакції попиту на зміну ціни (еластичності попиту) на цих відособлених ринках, а отже, і готовності окремих споживачів придбати необхідну кількість товару за ціною вище середньої ринкової.

Звичайно цінову дискримінацію підрозділяють на два типи.

1. Дискримінація по одиницях продаваної продукції.

Суть її полягає в різних умовах покупки товару або оплати послуги споживачем у залежності від кількості що купляється. Так, ціни на товари, що купляються вроздріб, вище, ніж на ті ж товари при оптових закупівлях. Ціна на залізничний квиток буде зростати зі збільшенням шляху проходження, але ціна перших кілометрів буде дорожче, ніж наступних. Як правило, така цінова дискримінація зв'язана з постійними витратами виробництва і розподілу товарів і послуг.

2. Дискримінація серед покупців.

Покупці мають різні доходи і, відповідно, здатні платити за той самий товар різну ціну. Звичайно, якби фірмі удалося продати весь товар усім покупцям за високою ціною, то загальний доход був би вище, але фірма програла б в обсязі продажів, що при подальшому підвищенні ціни привело б до зниження доходу фірми. Тому продавці встановлюють диференційовані ціни за той самий товар на різних ринках Ці ринки можуть розрізнятися по групах споживачів, по територіях, у часі і т.п. Так, багато покупців воліють робити покупки під час сезонних і інших розпродажів, що в кінцевому рахунку вигідно фірмам. Цінова дискримінація також часто використовується фірмою в ході конкурентної боротьби для переманювання покупців в інших фірм, що бажають відібрати право монополії в першої фірми.

Цінова дискримінація можлива при обов'язковому виконанні трьох умов:

1. Фірма повинна володіти достатньою монопольною силою, щоб контролювати виробництво і ціноутворення;

2. Повинна бути виключена можливість перепродажу товару. Якщо можна купити товар на одному ринку за низькою ціною і продати на іншому по високої, то це приведе до зміни попиту та пропозиції, а в результаті - і до вирівнювання цін, що підірве цінову дискримінацію;

3. Здатність виробника до визначення структури ринку. Багато фірм систематично займаються аналізом поводження покупців, класифікуючи їх з урахуванням характеру роботи, доходів, статі, віку, родиного стану, смаків, місця проживання і т.д., виділяючи покупців в окремі групи, кожна з яких готова платити різну ціну за товар.

Розглянемо наслідки цінової дискримінації. З одного боку, диференціюючи ціни, фірми збільшують свої прибутки за рахунок покупців. Але з іншого боку - монополістові стає вигідно збільшувати обсяг виробництва. У такому випадку цінова дискримінація може сприяти росту ефективності функціонування ринку, оскільки вона веде до росту обсягів пропозиції та попиту. І позитивним є те, що ті ділянки ринку, що не одержали б ніяких товарів і послуг у випадку єдиної ціни, також обслуговуються.

1.6. Особливості сучасної монополізації народного господарства, її позитивні і негативні фактори.

Монополістичні тенденції в народному господарстві на сьогоднішній день виділяються рядом факторів. До них відноситься насамперед науково-технічна революція (НТР), що почала розвертатися в країнах з розвинутою промисловістю із середини 50-х років. Удосконалюючи всю систему продуктивних сил, НТР обумовила значне скорочення матеріалоємності, енергоємності, капіталоємності продукції, зменшення масштабів високоефективних підприємств в окремих галузях. Названі процеси привели до того, що в розряд високоефективних рентабельних підприємств стали попадати не тільки монополістичні об'єднання, але і середні і частина малих підприємств. НТР також підсилює конкуренцію, оскільки створює умови для погіршення положення тієї або іншої монополії шляхом появи на ринку нового продукту замість традиційного. Потік наукових відкриттів і нововведень підриває стабільність позицій окремих монополістичних об'єднань.

Особливістю сучасної монополізації народного господарства є її міжнаціональний характер, посилення ролі транснаціональних корпорацій, особливо — міжгалузевих. У рамках багатогалузевих транснаціональних концернів створюється своєрідний “управлінський холдинг”, що передає господарське керування виробництвом, реалізацію продукції своїм підрозділам, філіям, тобто підсилює їхню самостійність. Основні економічні показники американських ТНК у національному господарстві США за період з 1982 р. по 1990 р. приведені нижче ( у млрд. дол.)

Таблиця 1.1.

Показники	1982	1986	1990
Активи	2741,6	3792	4905
Продажа	2348,4	2544	3278
Чистий прибуток	102	108,2	156
Зайнято (млн. чіл)	18,55	18,7	17,84

Однієї з особливостей сучасної монополізації є також її прихований характер, тобто введення в сферу залежності від гігантських монополістичних об'єднань формально самостійних середніх і малих підприємств через систему підконтрактів, підпостачальників і т.п. Зокрема, на початку 80-х років спостерігається поступовий ріст ступеня монополізації ризикованого капіталу. Процес монополізації активно відбувається не тільки в сфері промисловості, але і за її межами — у роздрібному товароббігу, суспільному харчуванні, сфері послуг, у тому числі соціальних, сільському господарстві. Крім того, у сучасних умовах підсилюється роль таких форм співробітництва між монополістами, як організація спільних підприємств, обмін патентами, науково-технічною інформацією і т.д.

Ще одна особливість сучасної монополізації — посилення централізації капіталу, перерозподіл власності. Основний виграш при цьому одержують власники монополії-інтегратора. Це підсилює монополізацію власності, сприяє її прилученню до розвитку продуктивних сил, тобто до структурних змін в економіці. Характерно, що такі процеси відбуваються насамперед на міжгалузевому рівні.

Процеси монополізації внесли істотні зміни в соціальне і господарське життя суспільства. Вони обумовили зміну господарського механізму, підсиливши в ньому свідомі регулюючі сили. Прискорене виникнення великих господарських об'єктів, координація діяльності в масштабі галузі і міжгалузевому просторі розширюють сферу планомірного розвитку економіки. Монополія, використовуючи фактор масового виробництва, веде до економії витрат виробництва, забезпечує споживачів дешевими і якісними товарами. Доведено, що збільшення обсягів виробництва в два рази зменшує витрати на одиницю продукції на 20%.

Таким чином, монополії на сучасному етапі — це переважно великі підприємства з максимальною ефективністю і мінімальними витратами. Монополії, реалізуючи переваги великого виробництва, забезпечують економію суспільних витрат виробництва і звертання.

З іншого боку, кількість негативних факторів існування монополій значно більше і перший з них — практика утворення монопольних цін. Монопольні ціни відхиляються від ринкових, створюють додаткові прибутки монополістам і одночасно обкладають споживача своєрідною “даниною” у свою користь. Покупці змушені купувати товари за цінами, що вище, ніж в умовах конкурентного ринку. При цьому ріст цін спостерігається в основному на внутрішньому ринку, і створюється така ситуація, коли ціни на внутрішньому ринку вище, ніж на зовнішньому. Для зміцнення такого положення монополісти створюють штучний дефіцит на товари і послуги. Отже, найбільш явним зовнішнім проявом існування монополії є ріст цін і наявність дефіциту, стимулювання інфляційних процесів.

Ще одним негативним фактором наявності монополій є гальмування ними розвитку науково-технічного прогресу. Послабляючи конкуренцію, монополія створює економічні передумови для обмеження введення у виробництво нововведень. Монопольне положення і вигоди, що випливають з його, зводять нанівець стимули постійного удосконалення виробництва, збільшення ефективності. Можливість обійти конкуренцію приводить до уповільнення економічного розвитку.

Монополізація також приводить до деформації господарських відносин і процесів. Створюється структура, що відповідає мети монополії — оптимізації монопольних прибутків. У цьому випадку виникає також неправильний розподіл доходів (на користь монополіста), у результаті чого здійснюється неправильне розміщення ресурсів. Крім того, монопольні угоди типу картельних можуть сприяти збереженню економічно “кволих” підприємств, виділяючи їм відповідні пільги і встановлюючи ціни на високому рівні. Монополії фактично не дають зникнути нежиттєздатним підприємствам.

Таким чином, монополія обумовлює застій і загнивання господарського механізму, гальмує конкуренцію, є погрозою для нормального ринку. Проаналізувавши позитивні і негативні фактори і наслідки монополій, можна прийти до висновку, що монополія наносить велику шкоду народному господарству.

РОЗДІЛ 2. АНТИМОНОПОЛЬНА ПОЛІТИКА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ