80. Порядок застосування штрафних (фінансових) санкції органами Міністерства доходів та зборів України

штрафна (фінансова) санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, а також відповідно до законодавчих актів, якими надано право органам державної податкової служби застосовувати штрафні (фінансові) санкції, на підставі рішення контролюючого органу; ( Підпункт 2.3 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Наказами ДПА N 98 ( z0327-02 ) від 11.03.2002, N 326 ( z0924-05 ) від 10.08.2005 )

2.4) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу)

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - це рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право органам державної податкової служби застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

81 Класифікація адмі. Послуг

Узагальнюючи погляди науковців стосовно класифікації адміністративних послуг, слід виділити основні критерії їхнього розподілу залежно від: змісту адміністративної діяльності; рівня встановлення повноважень щодо надання адміністративних послуг та правового регулювання процедури їх надання; форми їх реалізації; предмета (характеру) питань, за розв'язанням яких звертаються особи до адміністративних органів; оплати (безоплатності); суб'єкта, що надає адміністративні послуги..

Залежно від змісту адміністративної діяльності щодо надання адміністративних послуг виділяють

оведення мітингів, демонстрацій; на розміщення реклами; на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї; у тому числі акредитація, атестація, сертифікація (наприклад, акредитація вищих навчальних закладів, закладів охорони здоров'я; атестація підприємств, робочих місць; сертифікація товарів, робіт і послуг);

б) реєстрацію з веденням реєстрів (наприклад, реєстрація актів цивільного стану, суб'єктів підприємницької діяльності, автомототранспортних засобів), у тому числі легалізація суб'єктів (наприклад, легалізація об'єднань громадян);

в) легалізацію актів (консульська легалізація документів), нострифікація (визнання дипломів, виданих в інших країнах) та верифікація (встановлення достовірності сертифікатів про походження товарів з України);

ІІ. Залежно від рівня встановлення повноважень щодо надання адміністративних послуг та правового регулювання процедури їх надання, зокрема:

а) адміністративні послуги з централізованим регулюванням (закони, акти Президента України, Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади);

б) адміністративні послуги з локальним регулюванням (акти органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади);

в) адміністративні послуги зі "змішаним" регулюванням (коли відбуваються водночас централізоване і локальне регулювання).

ІІІ. Залежно від форми їх реалізації поділяють на такі групи:

а) послуги, пов'язані з реальним здійсненням конституційних прав і свобод громадян (медичні послуги, послуги у сфері культури, соціального захисту, освіти та ін.);

б) власне адміністративні послуги, пов'язані з юридичним оформленням умов, необхідних для реалізації прав і свобод громадян (видача свідоцтв, ліцензій).

IV. Залежно від предмета (характеру) питань, за розв'язанням яких звертаються особи до адміністративних органів:

1) підприємницькі (або господарські);

2) соціальні;

3) земельні;

4) будівельно-комунальні;

5) житлові та інші види адміністративних послуг.

82.

83.Вимоги до свернень громодян

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями  громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі  пропозиції  (зауваження),  заяви  (клопотання)  і скарги.

Пропозиція (зауваження)    —    звернення    громадян,     де висловлюються   порада,   рекомендація   щодо діяльності  органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових  осіб,  а  також висловлюються  думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи  державного  і громадського життя,  соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання)  —  звернення  громадян  із  проханням про сприяння   реалізації   закріплених  Конституцією    та    чинним законодавством їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства  чи  недоліки  в  діяльності   підприємств, установ,   організацій  незалежно  від  форм  власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення  думки  щодо  поліпшення  їх діяльності.  Клопотання — письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга — звернення з вимогою про  поновлення  прав  і  захист законних  інтересів  громадян,  порушених  діями (бездіяльністю), рішеннями державних  органів,  органів  місцевого  самоврядування, підприємств, установ, організацій,  об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» у зверненні має бути зазначено прізвище,  ім'я,  по батькові, місце  проживання громадянина,  викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Звернення може   бути   усним   (викладеним   громадянином  і записаним посадовою особою на особистому прийомі)  чи  письмовим, надісланим  поштою  або  переданим  громадянином  до  відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

Письмове звернення   повинно   бути    підписано    заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Звернення, оформлене без дотримання цих  вимог,  повертається заявникові  з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів  від  дня  його  надходження.