- •1.Поняття,види юридичного процесу та його класифікація
- •3.Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб
- •4.Порядок прийняття нормативних актів управління
- •2.Призначення та види реєстраційних процедур
- •5.Правові засади здійснення реєстраційних процедур
- •6.Особливості адмін..Відповідальності іноземців та осіб без громадянства
- •7.Структура адміністративного процесу
- •9.Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх
- •10.Поняття,сутність та характеристика адміністративно-процесуальної норми
- •11.Поняття та цілі дозвільно-ліцензійної системи
- •12.Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб
- •13.Сутність адміністративно-процесуальних відносин та їх характеристика
- •15.Підстави настання адміністративної відповідальності
- •16.Поняття та характеристика адмін.-процесуального статусу суб’єкта адмін..Процесу
- •17. Дозвільно-ліцензійна діяльність Міністерства доходів і зборів України.
- •18. Стадії провадження в справах про адміністративні правопорушення
- •19 . Принципи адміністративного процесу
- •20.Контрольні провадження
- •22. Співвідношення понять: "адміністративний процес", "адміністративне провадження" "адміністративна процедура".
- •23. Поняття та призначення контрольно-наглядових процедур у адм і н і страти в н о му су до ч и нств і.
- •24. Процедура проведення особистого огляду та огляду речей.
- •25.Обставини, що обтяжують відповідальність при вчиненні адміністративного правопорушення.
- •26. 26.Об'єкти контролю та нагляду, а також система органів, які здійснюють контрольно-наглядові процедури.
- •Поняття, сутність та процедура адміністративного затримання правопорушника.
- •28. Поняття та правові основи адміністративно-юрисдикційної діяльності в органах Міністерства доходів і зборів України
- •29. Форми контролю та стадії контрольних проваджень.
- •30. Порядок вилучення речей і документів
- •31. Поняття та загальна характеристика організації адміністративної ю р и сд и к ці й н ої д і ял ь н ості.
- •32. Місце органів Міністерства доходів і зборів у загальній системі суб'єктів контрольно-наглядових процедур.
- •33. Порядок відшкодування матеріальних збитків, які заподіяні адміністративним правопорушенням
- •34.Характеристика неюрисдикційних адміністративних проваджень.
- •35.Плата за адміністративні послуги.
- •36. Строки адміністративного затримання.
- •37. Характеристика додаткових стягнень за вчинення адміністративних правопорушень.
- •38. Класифікація адміністративних послуг.
- •39. Підстави відкриття провадження у справах про адмін. Правопорушення
- •40. Охарактеризуйте стадії провадження у адмінсуді першої інстанції.
- •41. Особливості розгляду звернень народних депутатів України
- •42. Поняття адмін. Процесу
- •43. Структура правового акту управління
- •44. Поняття контролюючих органів в адміністративному процесі.
- •45. Види судових рішень та порядок їх перегляду і адмін..Судочинстві.
- •46. Процедура прийняття індивідуального акту управління
- •47. Процесуальні документи в провадженні по справах про адмін. Правопорушення
- •48.Характеристика апеляційного провадження в адмін..Судочинстві
- •49. Стадії нормотворчого процесу
- •50.Докази та доказування по справах про адмін. Правопорушення
- •Стаття 251. Докази
- •51. Характеристика касаційного провадження в адміністративному судочинстві
- •52. Поняття та види звернень громадян
- •53. Порушення справи про адміністративні правопорушення та його процесуальне формування.
- •54. Характеристика адміністративного-процесуального статусу відповідача в адміністративному судочинстві.
- •55. Характеристика порядку прийому та розгляду звернень громадян.
- •56. Особи, які беруть участь у провадженні в справах про адміністративні правопорушення.
- •Глава 21 особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення
- •57. Характеристика адміністративного-процесуального статусу позивача в адміністративному судочинстві
- •58. Характеристика адміністративно-процесуального статусу інших осіб в адміністративному судочинстві.
- •59. Зміст протоколу про адміністративні правопорушення та особи, які право його складати
- •60. Порядок прийому та розгляду звернень громадян в органах дпс України.
- •61. Відповідальність за порушення порядку розгляду звернень громадян
- •62. Підготовка справи про адміністративне правопорушення до розгляду, її слухання та прийняття постанови по справі
- •63. Структура адміністративного процесу.
- •64. Характеристика проваджень за зверненнями громадян.
- •65. Порядок оскарження і опротестування постанови по справі про адміністративний проступок
- •67. Вимоги до позовної заяви в адміністративному судочинстві.
- •68. Загальна характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •69. Особливості розгляду окремих звернень громадян
- •71 Провадження по забезпеченню безпеки працівникам Мінестерства доходів та зборів України
- •72 Загальна характеристика дисциплінарного провадження
- •73 Порядок провадження службового розслідування
- •74 Поняття та види заходів процесуального примусу
- •75 Поняття адміністративне правопорушення
- •76.Провадження по справах адміністративно-господарських санкцій.
- •77 Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу в адміністративному судочинстві.
- •78 Поняття та види оскарження рішення, дії та бездіяльності виконавчох влади
- •79 Процесуальний порядок розгляду заяви в адміністративному судочинстві
- •80. Порядок застосування штрафних (фінансових) санкції органами Міністерства доходів та зборів України
- •81 Класифікація адмі. Послуг
- •84. Підстави настання дичциплінарної відповідальності
- •85 Види строків в адміністративному судочинстві
- •85.Види строків в адміністративному судочинстві. Що встановлються рішенням суду.
- •86. Процедура адміністративного оскарження.
- •87. Вимоги до звернень громадян. Зве́рнення громадя́н — викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і Законодавче регулювання права на звернення
- •Заборона відмови в прийнятті та розгляді звернення
- •88. Справи про адміністративні правопорушення підвідомчі органам Міністерства доходів і Зборів України.
- •89. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
- •90. Відмінності між різними видами звернень громадян.
- •92. Підстави проведення огляду речей та документів.
- •93. Строки провадження у справах про адміністративні правопорушення
- •94. Форми звернень громадян
- •95. Поняття контролю і нагляду.
- •96. Види проваджень про адміністративні правопорушення.
- •97. Діяльність що підлягає ліцензуванню відповідно з чинним законодавством.
- •98. Адміністративні послуги суть призначення специфіка.
- •99. Строки в адміністративному судочинстві.
64. Характеристика проваджень за зверненнями громадян.
Право громадян на звернення є Конституційним. Види: індивідуальне чи колективне, письмове або усне; пропозиція, зауваження, скарга. Розгляду не підлягають: анонімні звернення; повторні звернення від одного й того самого громадянина, з одного і того самого питання, до одного і того самого органу за умови, що перше звернення вирішено по суті; звернення з порушенням встановлених законодавством термінів; звернення осіб визнаних судом недієздатними. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Оскаржені можуть бути дії або рішення: - внаслідок яких порушено права, законні інтереси, свободи громадян; - створено перешкоди для реалізації громадянином його прав, законних інтересів, свобод; - незаконно покладено на громадянина будь – які обов’язки; - громадянина незаконно притягнуто до відповідальності. Стадії провадження: - подання громадянином звернення та прийняття його до розгляду органом, що веде провадження; - розгляд справи; - ухвалення рішення; - перегляд рішення у зв’язку з його оскарженням або опротестуванням; - виконання рішення; Види суб’єктів провадження за зверненням громадян:
- суб’єкти, що звертаються (Дієздатні громадяни України, іноземці та особи без громадянства); - суб’єкти, що розглядають звернення (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об’єднання громадян,засоби масової інформації, прокурори); - допоміжні суб’єкти (адвокат, представник, представник трудового колективу, представник організації, особи з вини яких було допущено правопорушення); - патронатні суб’єкти (законні представники неповнолітніх та недієздатних осіб, трудові колективи).
65. Порядок оскарження і опротестування постанови по справі про адміністративний проступок
Стаття 287. Право оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладенняадміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом. Стаття 288. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: 1) постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом; 2) рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради - у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративногосудочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом; 3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення. Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати. Постанову уповноваженого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути скасовано або змінено за протестом прокуроракерівником відповідного органу, а також незалежно від наявності протесту прокурора - керівником вищестоящого органу. Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Стаття 289. Строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропускузазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Стаття 290. Опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Стаття 293. Розгляд скарги і протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення Орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
66. Поняття та сутність адміністративного позову Позов – один з основних засобів порушення адміністративного процесу у конкретній справі, в даному випадку – позовного провадження, який приводить в дію механізм судової діяльності і здійснення правосуддя. Позовне провадження є універсальним по своїй юридичній природі. Процесуальний регламент розгляду справ позовного провадження застосовний не тільки до справ, віднесених до даного виду провадження, але і до справ, що розглядаються у провадженні з публічних правовідносин, в особливому провадженні, певною мірою – в інших провадженнях, передбачених КАС України. Тому вивчення позовного провадження дозволяє одночасно отримати інформацію і зрозуміти основні правила розгляду практично всіх справ, підвідомчих судам загальної юрисдикції. Адміністративний позов може бути визначений як вимога до юрисдикційного органу про перевірку законності адміністративного акту, захист суб'єктивних публічних прав і законних інтересів або публічного правопорядку, що виходить з вказаного заявником спірного публічно-правового відношення і припускаючий дозвіл конфліктної ситуації за допомогою застосування правовідновлювальних або адміністративно-каральних заходів. Адміністративним позовом як процесуальний засіб є вимога заявника до суду про захист публічного права, як суб'єктивного, так і об'єктивного. Захист об'єктивного публічного права за допомогою адміністративного позову може і повинна здійснюватися, принаймні, в двох ситуаціях: а) у зв'язку з суперечками про законність нормативно-правових актів (суперечками про абстрактне право); б) у зв'язку із здійсненням адміністративної провини, що порушує правила поведінки і заборони у сфері публічного управління. Адміністративний позов як процесуальний засіб, що переносить матеріально-правову суперечку на дозвіл юрисдикційного органу, в теоретичному плані необхідно відрізняти від публічно-правової претензії, що заявляється органу, що видав акт. Публічно-правова претензіяє засобом врегулювання спірної ситуації самими сторонами охоронного адміністративного правовідношення без втручання якої-небудь третьої сторони. Вона реалізується в матеріально-правовій процедурі, а не в процесуальних стосунках, як адміністративний позов. На відміну від публічно-правової претензії (адміністративного заперечення) позов виступає як засіб вирішення суперечки за участю нейтральної третьої сторони, здатної застосовувати примус до сторін суперечки, тобто за участю держави в особі юрисдикційного органу.