
- •2. Річковий флот
- •3. Річкові порти і судноремонтні пристрої.
- •4. Основи організації руху.
- •Тема 8. Основи взаємодії видів транспорту.
- •1. Елементи перевізного процесу і їхній технологічний зв'язок.
- •2. Форми технологічної взаємодії
- •3. Наскрізна маршрутизація перевезень.
- •Тема 9. Взаємодія залізничного і водного транспорту.
- •1.Основи взаємодії та умови ефективного застосування прямого варіанту перевалки вантажів.
- •2. Переробна спроможність пункту перевалки.
- •Тема 10. Взаємодія залізничного й автомобільного транспорту.
- •1. Основи взаємодії.
- •2. Взаємодія при концентрації вантажних операцій.
- •3. Єдиний технологічний процес роботи і застосування прямого варіанта перевантаження.
- •4. Транспортно-експедиційне обслуговування підприємств.
- •Тема 11. Взаємодія промислового і магістрального залізничного транспорту.
- •1. Основи взаємодії.
- •2. Єдиний технологічний процес роботи
- •Тема 12.Взаємодія видів транспорту при безперевантажувальних сполученнях.
- •12.1. Основи взаємодії.
- •12.2. Техніко-експлуатаційні особливості морських шляхів, флоту, портів та основ експлуатації.
- •12.2. Поромні переправи.
2. Переробна спроможність пункту перевалки.
Сумарна переробна спроможність пункту перевалки визначається кількістю тонн вантажу, що може бути перевантажена за добу з одного виду транспорту на інший. Залежить вона від переробної спроможності кожного причалу і їхньої кількості. У свою чергу переробна спроможність причалу зв'язана з довжиною фронту перевалки, кількістю і продуктивністю використовуваних механізмів.
Максимальну добову вантажопереробну здатність причалу у тоннах у залежності від продуктивності перевантажувальної лінії можна розрахувати за формулою:
Рдоб=24qгод, (9.7)
де qгод- годинна продуктивність перевантажувальної лінії, т;
- коефіцієнт використання робочого часу, що враховує тривалість зміни бригад, перестановки судна, підготовки механізмів, перерви для зміни суден біля причалу й ін.;
- число рівнобіжно діючих ліній.
Максимальну добову вантажопереробну здатність причалу визначають не тільки в тоннах, але й у судах і вагонах. Максимальну кількість суден, що може бути оброблена біля причалу за добу, знаходять за формулою:
, (9.8)
де
- мінімальний інтервал між обробкою
двох судів на вантажному фронті того
самого причалу, год. Мінімальний інтервал
включає час на підхід і швартування
судна, відшвартування, вантажні операції,
огляд судна та оформлення його відправлення
год.
Тривалість стоянки судна під вантажними операціями визначається за формулою:
=
; (9.9)
–
вантажопідйомність
судна, т;
-
годинна продуктивність перевантажувальної
лінії (установки), т;
Переробна спроможність причалу у вагонах:
=
=
. (9.10)
Максимальна кількість подач у добу:
=
, (9.11)
де Т0 - тривалість роботи пункту перевалки за добу, год.;
tм - час, необхідний для маневрів подачі, розстановки і збирання групи вагонів, год.;
mпод- число вагонів в одній подачі;
tван- час на завантаження (розвантаження) групи вагонів однієї подачі з урахуванням витрати часу на підготовчі і заключні операції, год.
Максимальна переробна спроможність причалів повинна бути не менше потрібної.
Потрібна добова перероблювальна спроможність причалу у вагонах:
=
, (9.12)
де P - кількість тонн вантажу, що повинен бути перероблений відповідно до добового плану, т;
кн - добовий коефіцієнт нерівномірності (>1);
pст - статичне навантаження вагона, т;
Тм - кількість робочих днів у місяці.
Пункт перевалки повинний мати необхідну кількість причалів, що визначається в залежності від середньої переробної спроможності причалу, розмірів майбутньої за планом перевалки вантажів у порту за експлуатаційний період Рекс, тривалості цього періоду Текс, коефіцієнта нерівномірності підведення судів кн і використання їхньої вантажопідйомності:
=
. (9.13)
До збільшення кількості причалів приступають після того, як використані всі резерви підсилення переробної спроможності існуючих причалів.
Витрату часу на навантаження-вивантаження групи вагонів установлюють для кожного вантажного фронту. Для кращого використання переробної спроможності причалу велике значення має строге дотримання раціональних інтервалів між подачами як вагонів, так і судів. Інтервали ці є основою для складання графіка подачі вагонів, погодженого з графіком руху судів. Допустимі мінімальні і максимальні інтервали при розрідженому чи згущеному підведенні вагонів і судів визначаються пропускною здатністю перевантажувального фронту і місткістю оперативного складу (при перевантаженні через склад).