Тема 8 проектування пасажирських станцій

8.1 Розрахунок колійного розвитку пасажирських станцій.

При визначенні кількості колій на пасажирських станціях основними вихідними матеріалами для розрахунків є графік руху поїздів і технологічний процес роботи станції, для нових і реконструюємих пасажирських станцій - намічувані розміри руху на перспективу.

Кількість колій на пасажирських станціях визначають графічним способом, що дозволяє найбільш точно встановити необхідний колійний розвиток станції. Графічний спосіб розрахунку дозволяє врахувати нерівномірність руху та взаємозв'язок між елементами станції. Кількість колій залежить від тривалості стоянки поїзда на даній станції, графіка руху поїздів, інтервалу прибуття поїздів на станцію, взаємного розташування колій і платформ, тривалості заняття поїздом окремих елементів станції та готування маршрутів проходження поїздів. Колійний розвиток приймально-відправного парку пасажирської станції повинен забезпечувати безперешкодне приймання пасажирських поїздів за найкращих умов обслуговування пасажирів. Графічний розрахунок виконують на періоди інтенсивного руху тривалістю 4…6 год.

Аналітичний розрахунок колійного розвитку пасажирської станції, виконаний також на період інтенсивного руху, дає наближені значення. Кількість перонних колій на пасажирських станціях наскрізного типу визначається за формулою:

(8.1)

де – тривалість заняття колії пасажирським поїздом, год.;

I – інтервал прибуття поїздів, год.

Внаслідок того, що пасажирські поїзди прибувають на станцію пачкою, формула для розрахунку перонних колій повинна задовольняти умові

(8.2)

де n_п – кількість пасажирських поїздів у пачці;

I – інтервал проходження поїздів у пачці, год.

При схрещенні пачок поїздів протилежних напрямків кількість перонних колій на пасажирській станції подвоюють. Крім розрахункової кількості колій, на пасажирських станціях передбачається ходова колія для забезпечення маневрових пересувань поїзних і маневрових локомотивів.

Розрахунок кількості перонних колій за формулами (8.1) і (8.2) не дозволяє враховувати коливання потоку пасажирських поїздів, які викликаються прагненням пристосувати розклад руху поїздів до внутрідобових коливань потоків пасажирів, а також прокладкою пасажирських поїздів за схемою «вечір-ранок». Нерівномірність потоку пасажирських поїздів може бути охарактеризована коефіцієнтом нерівномірності k_н, що визначається як відношення максимальної кількості поїздів N_max прибуваючих на станцію в період часу Т, до середньої їх кількості за той же період N, тобто

(8.3)

Знаючи величину коефіцієнта нерівномірності, необхідна кількість колій у перонному парку

(8.4)

де t - тривалість заняття колії одним поїздом, хв.;

П_д - кількість додаткових колій для пропуску вантажних поїздів і інших;

 – щільність потоку пасажирських поїздів (середня кількість поїздів, що приходиться на одиницю часу)

де N – кількість пасажирських поїздів, що прибувають або відправляються зі станції протягом доби;

t_с – час, протягом якого станція не може приймати пасажирські поїзди, що прибувають за добу, год.;

Т_р – час роботи пасажирської станції протягом доби, год.

Величина часу t_с залежить від кількості та схеми пропуску вантажних поїздів пасажирською станцією, кількості підходів й ін. і в кожнім окремому випадку визначається індивідуально.