Розділ 1

Ядро сучасного міжнародного права становлять його прин­ципи. Вони не утворюють окремої галузі, оскільки пронизу­ють усі галузі й інститути цієї системи права. Більшість загаль­новизнаних принципів міжнародного права закріплені в Ста­туті ООН, Декларації про міжнародні принципи відповідно до Статуту ООН 1970 р. та Підсумковому акті НБСЄ (нині ОБСЄ), підписаному в Гельсінкі 1975 р. Згідно зі ст. 2 Статуту ООН принципами її діяльності є:

1. Суверенна рівність всіх її членів.

2. Добровільне виконання зобов'язань, прийнятих держа­ вами згідно зі Статутом.

3. Вирішення міжнародних спорів мирними засобами.

4. Утримання від погрози силою і використання сили в міжнародних відносинах проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави.

5. Надання всілякої допомоги ООН в діях, які організація чинить згідно зі Статутом, і утримання від надання допомоги державі, проти якої ООН чинить запобіжні (превентивні) чи

силові дії.

6. Держави, які не є членами ООН, повинні діяти згідно з цими принципами, якщо це необхідно для підтримання миру

і безпеки.

7. Невтручання у внутрішні справи будь-якої держави.

Не всі із вказаних принципів є однозначними. Так, хоч пер­ший принцип і проголошує суверенну рівність всіх членів ООН, очевидно, що йдеться про юридичну рівність, а не про формаль­ну. Попри проголошення відмови від використання сили у ви­рішенні міжнародних конфліктів, навіть у Статуті ООН перед­бачено випадки правомірного використання сили, а саме в ці­лях самооборони (ст. 51) та за рішенням Ради Безпеки (ст. 39, 42). Нарешті, якщо події, що відбуваються в межах території певної держави, загрожують міжнародному миру і безпеці, такі події перестають бути внутрішньою справою даної держави.

Можна помітити суперечність деяких принципів, сформу­льованих у Статуті ООН та в Підсумковому акті НБСЄ 1975 р., оскільки в останньому поряд з принципами непорушності дер­жавних кордонів, територіальної цілісності проголошується принцип самовизначення народів та націй.

Важливим компонентом системи міжнародного права є га­лузеві принципи і принципи міжнародно-правових інститутів, які ще називають спеціальними принципами. Серед принци­пів тієї чи іншої галузі, як правило, виділяють основний прин­цип галузі (наприклад, принцип свободи відкритого моря у міжнародному морському праві, принцип повного і виключ­ного суверенітету держави над повітряним простором у межах її території у міжнародному повітряному праві тощо).

29.

Поняття та особливості сучасного міжнародного права

Суттєвим складовим елементом системи міжнародного права є норми міжнародного права, тобто юридично обов'язкові пра­вила поведінки суб'єктів міжнародно-правових відносин, які містяться в міжнародних договорах і правових звичаях, рі­шеннях і резолюціях міжнародних організацій, рішеннях та висновках міжнародних судових органів.

Складовим елементом системи міжнародного права вважа­ються також інститути міжнародного права, тобто система взаємопов'язаних норм, що регулюють відносно відокремлену сукупність суспільних відносин. Зокрема, це такі інститути, як інститут міжнародного визнання, інститут міжнародної від­повідальності тощо.

Усі згадані елементи в різних сполученнях утворюють га­лузі міжнародного права - сукупність узгоджених юридичних норм, що регулюють більш-менш автономно міжнародні від­носини певного виду і характеризуються відповідним предме­том правового регулювання ¹. Це такі галузі, як право міжна­родних договорів, права людини, дипломатичне та консульське право, міжнародне морське право тощо.

Отже, міжнародне право - це система, яка має свої прин­ципи, галузі, інститути та норми, однак вона відрізняється від внутрішньодержавних (сіотезйс) правових систем тим, що не має владних органів для їх забезпечення. Кожна держава повинна висловити свою згоду на дію міжнародного права.

Н а думку багатьох юристів-міжнародників, міжнародне право - це спроба створити нор- .~ - . ми та забезпечити їх втілення. На жаль, у між-

ч-^СООЛИВОСТІ народному праві є багато норм без механізму та проблеми імплементації, наприклад, декларуються права без механізмів їх забезпечення. У багатьох ви-сучасного падках норми не дотримуються. Використан­ня сили у міжнародних відносинах - один з иродно о прикладів цього. Такий стан із застосуванням Права норм міжнародного права можна до певної міри пояснити тим, що відповідні норми хоч і існу­ють, проте часто неадекватно сформульовані. Професор С. Туп робить висновок про те, що міжнародне право має обов'язкову силу, але слабкий механізм імплементації. Найчастіше міжнародне право впроваджується на добровільних засадах.