64. Характеристика вербальної форми подання наукової інформації.

Під описом розуміється будь-яка форма подання інформації про отримані результати в ході дослідження. Розрізняють наступні варіанти подання інформації: вербальна форма (текст, мова), символьна (знаки, формули), графічна (схеми, графіки тощо), предметно-образна (макети, фільми, моделі і т.д.).

Основним способом передачі інформації є слово, тому будь-яке наукове повідомлення ― це, перш за все, текст, який організовано за визначеними правилами. Розрізняють два види текстів: на природній (буденній) мові і науковій мові. Будь-яке подання результатів дослідження за своїм змістом є текстом „змішаного” виду, де в природно-мовну структуру включені „куски”, сформульовані на строго понятійній мові. Ці мови не можна чітко розмежувати, тому що увесь час відбувається взаємопроникнення мов буденної і наукової: наукові терміни входять у щоденне спілкування, а наука бере з природної мови слова для позначення нових сторін реальності.

У педагогіці в якості наукових термінів використовуються такі слова: „дидактика”, „оцінювання”, „навчання”, „знання” та інші, а в психології − „пам’ять”, „мислення”, „увага”, „воля” і т.д. І разом з тим, на відміну від повсякденної мови, науковий термін має однозначний предметний зміст. А головне ― значення наукового терміну визначається його місцем в системі термінів певної науки, теорії чи моделі. У педагогіці і психології грань між науковою і повсякденною термінологією дуже тонка, тому що читач завжди може по-своєму інтерпретувати науковий текст. Це породжує додаткову складність для автора-психолога чи педагога.

Головна вимога до наукового тесту ― послідовність і логічність викладу. Автор повинен, по можливості, не перевантажувати текст надлишковою інформацією, але може використовувати метафори, приклади і „ліричні відступи” для того, щоб привернути увагу до особливо значимого для розуміння суті ланцюжка міркувань. Науковий тест, на відміну від літературного тексту і повсякденної мови, дуже клішований ― в ньому переважають стійкі структури і звороти. В цьому він подібний до „канцеляриту” ― бюрократичної мови ділових паперів. Роль цих штампів надзвичайно важлива ― увага читача не відволікається на літературні пошуки або невірності викладу, а зосереджується на значимій інформації: судженнях, умовисновках, доказах, цифрах, формулах. „Наукоподібні” штампи, насправді, грають важливу роль „рамок”, стандартної установки для нового наукового змісту. Зрозуміло, що зустрічаються вчені − чудові стилісти (наприклад, Лурія А.Р., Тєплов Б.М., Клімов Є.О., Макаренко А.С., Сухомлинський В.О. та ін.).

Текст складається з висловлювань, які мають визначену логічну форму. Причинна залежність, наприклад, висловлюється імплікативною формою, „якщо А, то В”, ... хоча, як показав Ж. Піаже, в психології імплікативне пояснення і причинне пояснення зовсім не тотожні. Існують основні логічні форми висловлювань: 1) індуктивне ― узагальнююче деякий емпіричний матеріал; 2) дедуктивне ― логічний висновок від загального до часткового або опис алгоритму; 3) аналогія ― „трансдукція”; 4) тлумачення або коментар ― „переклад”, розкриття змісту одного тексту шляхом створення іншого.

Зведення результатів дослідження, одержаних на основі проведеного експерименту − це їх систематизація та встановлення якісних і кількісних залежностей між факторами, що досліджувались. Для обробки результатів досліджень найчастіше застосовують статистичні, табличні й графічні методи.