19. Опубліковані та неопубліковані наукові видання

Кожний вид літератури, - а вид « наукова література» належить до понятійного, або функціонального, роду, - об’єднує твори писемності як в опублікованому, так і в неопублікованому, вигляді. І неопубліковані документи, так само як видання та публікації, відіграють значну роль у наукових дослідженнях, у науковій комунікації. Через це, за усталеною практикою (хоча й переважно неофіційно, неформально), вони також стають об’єктами редакторського контролю – аналізу й опрацювання (щоправда, готують їх не до видавничого втілення та тиражування, а до виконання інформаційних та свого роду (представницьких) функцій в обмеженому колі фахівців).

Однаковість (або близькість) виконуваних функцій при значній різниці кінцевої форми дозволяє, насамперед, здійснити поділ всіх складових наукової літератури на дві групи – опубліковані та неопубліковані.

Щоправда, до цього поділу додається ще один, автор якого С. Кулешов. Наукова література перестала бути єдиним носієм наук. інформації,тому запропоновано розглядати не твори літератури, а документальні джерела наукової інформації (ДДНІ). Суттєвою ознакою у цій класифікації є «зовнішня форма документа» - вона об’єднує підпорядковані ознаки: «вид документа», «матеріал носія інформації» та «спосіб фіксації інформації». Відтак за ознакою « вид документа» у системі комунікацій дослідник виділяє три групи ДДНІ: видання, рукописи, нетрадиційні види документів. До видань належать ДДНІ, випущені за планами видавництв або позапланово на підставі угод з авторами поліграфічним чи будь-яким іншим способом (засобами оперативної поліграфії, копіювально-множильної техніки, засобами друку ЕОМ та ін..). Матеріальна конструкція диктує книжкову, журнальну або аркушеву форму видань, в яких можуть бути втілені наукові твори різних жанрів ( монографії, наукові статті, тези тощо). До «рукописів» умовно належать документи, одержані в результаті роздруку на друкарській машинці або на принтері комп’ютера. Як правило, в рукописній формі репрезентуються дисертації, звіти про науково-дослідну роботу, переклади, депоновані праці.

24-25. Дисертація як вид неопублікованого наукового видання. Автореферат дисертації як жанр наукової літератури.

Дисертація – індивідуальна науково-дослідницька праця, підготовлена автором для публічного захисту перед спеціалізованою вченою радою з метою здобуття наукового ступеня (магістра, кандидата або доктора наук). зміст дисертації віддзеркалює основні етапи. Методику та результати завершеного дослідження, а також включає деякі формальні елементи, необхідні для оперативної оцінки роботи та проведення стандартизованої процедури її захисту. Вимоги до змісту, структури й оформлення тексту, та, при потребі, нетекстових елементів дисертації розробляє, постійно оновлюючи і затверджує Вища атестаційна комісія (ВАК) України, - вона ж, в особі своїх експертів, після захисту дисертації перевіряє її на відповідність цим вимогам. Дисертація створюється у кількох (до 5-6) примірниках і, разом з електронним носієм, зберігається за місцем захисту і у ВАК, а також, у паперовому вигляді, у деяких найбільших наукових бібліотеках, де до неї можуть звернутися зацікавлені особи (інформацію про майбутній захист дисертації уміщує одне з періодичних видань ВАК – «Бюлетень ВАК України» або «Світ науки»).

В основному про зміст дисертації наукова спільнота дізнається з автореферату – він є коротким авторським викладом основних положень дисертації (до 1 авт. арк. – кандидатської і до 2 авт. арк. – докторської) і належить до опублікованих праць (видань). Хоча наклад автореферату невеликий 100-150 примірників – він є доволі доступним джерелом інформації, оскільки обов’язково надсилається до Книжкової палати, в усіх наукових бібліотеках та окремих, провідних для профілю конкретної спеціалізованої ради., наукових установ і навчальних закладів України (за спеціальним переліком).