1. Роль науки, наукової інформації та наукової комунікації у розвитку суспільства.

Наука – це динамічна система достовірних найбільш суттєвих знань про об’єктивні закони розвитку природи, суспільства, мислення. Наука – це засіб вимірювання та перетворення світу. Вона впливає на пізнання природи людиною не лише через емоційне сприйняття,а шляхом систематизованої логічної взаємодії інтелекту, природи, суспільства. Наука – це спеціально організована діяльність людей, яка є складним соціальним інститутом.

Наука як діяльність людей включає:

• Формування знань,яке відбувається внаслідок спеціально організованих наукових досліджень.

• Передавання знань, що виникає внаслідок комунікацій вчених та інших осіб, зайнятих науково-дослідною роботою.

• Відтворення знань полягає у підготовці наукових кадрів, формуванні наукових шкіл.

Функції науки:

• Пізнавальна – це вияв найбільш суттєвих знань про закони розвитку природи, суспільства, мислення та їх взаємодії.

• Критична – полягає в оцінці виявлених закономірностей, властивостей з метою підсилення позитивних сторін і усунення негативних.

• Практична – полягає у вдосконаленні навколишнього світу.

2. Поняттійний апарат науки.

Поняттійний апарат:

• Терміни – це поняття, що мають відтінок спеціального наукового значення, це може бути слово чи словосполучення, що несе конкретний науковий зміст.

• Категорії – це поняття, які набувають широкого змісту і вживаються у різних значеннях з різними відтінками.

• Принципи - певні ключові вихідні положення, І ступінь систематизації знань. Різновидом принципів є постулати (твердження, які приймаються в межах певної наукової теорії за істину, хоча не можуть бути доведені засобами цієї теорії).

• Закони – це твердження, які відображають необхідні суттєві, стійкі і повторювані явища та зв’язки у природі, суспільстві, мисленні. Існує 3 основні групи законів: а) специфічні або часткові, б) загальні, в) універсальні.

• Теорія – це найвищий ступінь узагальнення і систематизації знань. Це певна система основних ідей, законів, положень у тій чи іншій галузі знань, яка дає цілісне уявлення про закономірності та класифікацію.

3. Історія зародження науки.

Вважається, що наука як знання і діяльність людей з вироблення усіх знань виникла у сиву давнину, з початку людської культури. Як форма суспільної свідомості наука виникла у Давній Греції, як соціальний інститут – в 15-17 ст, як система підготовки кадрів – з середини 19 ст, як безпосередня виробнича сила – в другій половині 20 ст.

На думку французького філософа Гастола Башлара, формування науки проходить у три етапи:

• Донауковий стан (від античності до 17-18 ст.)

• Науковий (останні десятиліття 18-початок 19 ст.)

• Стан нового наукового духу (1905 - до сьогодні)

Кожна галузь проходить кілька етапів розвитку:

• Теоретичний (стан вимислу)

• Метафізичний (абстрактний)

• Науковий (позитивний)