1. Імуностимулятори.

Це лікарські речовини, які активують (відновлюють) функцію системи клітинного або гуморального імунітетів. препарати підвищують виразність імун­них реакцій організму та застосовуються при інфекційних і паразитарних процесах з в'ялим хронічним перебігом, опікової хворобі, лейкопенії, променевих ураженнях, передпухлинних станах, пухлин­них процесах, при інтенсивному лікуванні антибіотиками, глюкокортикоїдами.

ПРЕПАРАТИ:

- левамізол (декарис) - нормалізує імунну систему у разі її надмір­ної активізації або послаблення. Його вплив на імунну систему пов'язаний із впливом на диференціювання, метаболізм і функції Т-лімфоцитів; він під­вищує вироблення лімфоцитами ендогенних чинників взаємного регулю­вання, утворен-ня антитіл, сприяє активізації неспецифічних механізмів за­хисту (фагоцитозу, продукції інтерферону), стимулює процеси репаративної регенерації. Призначають у разі первинних та вторинних імунодефіцитних процесів, при хронічних та рецидивуючих інфекціях.

- ліпосахариди (пірогенал) - сприяють підвищенню утворення антитіл і плазматичними клітинами, активізують Т-лімфоцити, стимулюють фагоцитарну активність макрофагів, підвищують вміст ен­догенного інтерферону. Застосовують при гострому та хронічному перебігу різних інфекційних хвороб, особливо на тлі зни­женої імунологічної реактивності до антибіотиків, при стафілококовій інфекції, тубер­кульозі, ранах, що погано гояться.

- метилурацил - позитивно впливає на репаративну регенерацію, підвищує внутрішньоклітинну активність фермен­тів, які сприяють активізації нуклеїнового обміну, стимулюю фагоцитозу. Застосовують при опікових та променевих ураженнях, лей­копенії, гепатиті, коліті, виразковій хворобі шлунку, хронічному гастриті з секреторною недостатністю.

- натрію нуклеїнат - позитивно впливає на специфічні та неспеци­фічні механізми імунної системи, стимулює системи Т- і В-лімфоцитів, процеси регенерації, лейкопоез, фагоцитоз. Застосовують при лейкопенії, хронічних запальних процесах.

- тималін – високоочищений гормоноподібний препарат, сприяє відновленню імунологічної реактивності, активізує клітинний і Т-залежний гормональний імунітет, нормалізує співвідношення Т- і В-лімфоцитів, посилює фагоцитоз. Призначають при гострій і хронічній гнійній інфекції, опіковій хворобі, трофічних та променевих виразках, хронічній пневмонії, інтенсивній антибіотикотерапії.

2. Імуносупресанти (імунодепресанти).

Це препарати, що гальмують реакції імунітету і пригнічують імунну відповідь організму. Усі відомі імуносупресанти мають різну активність. М’яку імуносупресивну дію справляють НПЗ, препарати золота, гепарин, пеніциламін; помірний імуносупресивний ефект виявляють середні дози глюкокортикоїдів; найпотужнннішими імуосупресантами є цитостатики.

- глюкокортикоїди (преднізолон) - гальмують біосинтез білку, по­силюють його катаболізм, що сприяє зниженню регенеративних процесів, пригніченню лімфоїдної тканини та процесу утворення імунних тіл, пригнічують імунну систему. Застосовують при лікуванні тяжких патологічних процесів: запалення, алергії, дифузного ураження сполучної тканини, при автоімунній гемолітичній анемії, гострому гломерулонефриті, системному червоному вовчку, при трансплантації нирок, печінки, кісткового мозку.

- протипух­линні засоби (меркаптопурин, циклофосфамід) - пригнічують імунітет, гальмують синтез ДНК, РНК, пору­шують життєдіяльність злоякісних (але й здорових) клітин. Застосовують при автоімунній гемолітичній анемії, гострому гломерулонефриті, системному червоному вовчку, гранулематозі, хронічному активному гепатиті, запальних захворюваннях кишечнику, при трансплантації нирок, печінки, серця, кісткового мозку.