1. Стероїдні протизапальні засоби.

До цієї групи належать глюкокортикоїди (гідрокортизон, преднізо­лон, метил- преднізолон, дексаметазон, тріамценолон). Вони захищають клітини від руйнуван­ня різними речовинами, що утворюються при запаленні, виявляють неспецифічну протизапальну дію, сприяють збереженню функцій клітин, запобігають їх гибелі, гальмують синтез та звільнення "медіаторів запалення", обмежують ексудацію, зменшують вміст рідини у вогнищі запалення. Лікувальну дію виявляють при ревмати­змі, ревматоїдному артриті, хворобі Бехтерова, поліартриті, подагрі, тромбофле­біті, нефриті, гепатиті тощо. Їх призначають при тяжкому перебігу неспецифічних запальних процесів, особливо при наявності алергічного та автоімунного компонентів, за умови, що всі інші можливості вичерпані (викликають гормонозалежні форми захворювань).

2. Нестероїдні протизапальні засоби (нпз).

До цієї групи належать ненаркотичні анальгетики (ацетилсаліцилова кислота, бутадіон, індометацин, ібупрофен, ортофон, піроксикам, мефенамова кислота, мова ліс, німесулід тощо). Вони виявляють протизапальну, болезаспокійливу, жарознижувальну, помірну десенсибілізуючу дію, гальмують агрегацію тромбоцитів. Механізм протизапальної дії пов’язаний із порушенням синтезу простагландинів, пригніченням активності медіаторів запалення, із зменшенням проникності капілярів, енергетичного забезпечення запальних процесів, покращенням процесів мікроциркуляції.

Характеристика протизапальної активності НПЗ (по мірі зниження актив-ності): індометацин > диклофенак > піроксикам > кетопрофен > напроксен > фенілбутазон > ібупрофен > анальгін > ацетилсаліцилова кислота.

Механізм болезаспокійливої дії пов’язаний зі зменшенням кількості простагландинів, брадикініну, гістаміну, які беруть участь у виникненні болю, з послабленням механічного тиску на больові рецептори в тканинах, з попередженням розвитку гіпералгезії.

Характеристика анальгезуючої активності НПЗ (по мірі зниження актив-ності): кеторолак > диклофенак > індометацин > анальгін > піроксикам > напроксен > ібупрофен > фенілбутазон > ацетилсаліцилова кислота > кетопрофен.

Механізм жарознижувальної дії НПЗ проявляється тільки при її підвищені і пов’язаний із пригніченням синтезу простагландину Е₁ і зменшенням його впливу на центр терморегуляції, з підсиленням тепловіддачі й потовиділення, внаслідок чого знижується температура тіла.

Характеристика жарознижувальної активності: диклофенак > піроксикам > анальгін > індометацин > напроксен > ібупрофен > фенілбутазон > ацетилсаліцилова кислота.

Застосовують НПЗ у тих випадках, коли біль пов'язана із запаленням: артрити, поліартрити, подагра, ревматизм, ревматоїдний артрит, спондиліт, міозити, тромбофлебіт, невралгія, при необхідності для зниження температури.

Основний побічний ефект НПЗ: при любому шляху введення негативний вплив на шлунково-кишковий тракт – підвищення кислотності шлункового соку, диспепсичні розлади, шлункова кровотеча, загострення гастриту, виникнення виразок (ульцерогенна дія). Найбільш виражений у бутадіону, індометацину, саліцилатів, помірно у піроксикаму, напроксену, менш за все у ібупрофену, диклофенаку, анальгіну.

Профілактика: при любому шляху введення препарати приймати тільки після їди, запиваючи великою кількістю води.

ПРОТИАЛЕРГІЙНІ ЗАСОБИ.

Алергія - це стан підвищеної чутливості організму до речовин, які мають антигенні властивості.

Під алергічною реакцією розуміють відповідну реакцію організму на імунологічний конфлікт, що відбувається в організмі з утворенням комплексу AgAt, виділенням в кров біологічно активних речовин і порушенням проникності клітинних мембран.

Причиною розвитку алергічних реакцій є алергени - речовини, які зумовлюють стан підвищеної чу­тливості організму (сенсибілізацію). Алергічні реакції розвиваються при повторному попаданні в організм антигену, однак можлива і неспецифічна провокація (травма, інтоксикація, УФО). Важкість алергічної реакції визначається ступенем сенсибілізації організму.

Заведено виділяти алергічні реакції негайного і уповільненого типу. Реакції негайного типу розвиваються через декілька хвилин або годин після попадання антигену в організм (анафілактичний шок, сироваткова хвороба, набряк Квінке, сінна пропасниця, кропив'янка тощо). Реакції уповільненого типу розвиваються через 6–15 діб (реакція відша­рування пересаджених тканий, дерматит, автоімунна реакція).

ПРЕПАРАТИ.