112.Управління та самоуправління, їх співвідношення.

У процесі соціалізації і активної діяльності особи формується найважливіша її характеристика – самосвідомість, яка несе в собі відбиток реальних, ідеальних і фантастисних образів та уявлень. Стадії формування самосвідомості визначаються реальними стадіями розвитку людини ( дитинство, юність, зрілість). Перехід людини від однієї стадії до іншої є дуже складним, він зазвичай супроводжується руйнуванням попередніх форм саморозуміння, виникненням, формуванням якісно нових уявлень індивіда про себе, про своє місце, роль і відповідальність у суспільстві, в соц. групі, у реальних умовах життєдіяльності, що впливають на утвердження або зміну самооцінки, самосвідомості, соц.статусу та норм поведінки особи, тобто вибору і дотримання доцільних норм життєдіяльності у даному конкретному соц.середовищі, в своїй країні та у світі. М.С.Грушевський у праці “На порозі нової України. Гадки і мрії”, звертаючи увагу на необхідність формування нац.свідомості, писав: “Далеко цінніше розгорнути своє індивідуально корисне з місцевих і власних задатків і засобів, ніж укластися в готову чужу форму”.

У сучасних умовах, коли поширюються можливості вільного самовизначення і самоформування індивіда, його самоорганізації і самоуправління, роль самосвідомості й саморегуляції постійно зростає, треба приділяти особливу увагу формуванню самосвідомості кожного громадянини, особливо молодого покоління- майбутнього України.

113.Предмет та структура соціології політики.

Політика – це одна з основних сфер громадського життя, пов’язана з відносинами з приводу встановлення, організації, функціонування і зміни публічної влади; діяльність соціальних суб’єктів по здійсненню політичної (державної і суспільної) влади.

Як галузь соціології соц.політики вивчає:

1. соціальне в політиці, взаємовідносини всіх політ.організацій, установ та інститутів з іншими соц.інститутами.

2. проблеми повязані безпосередньо з державою, політ.партіями, громадськими обєднанями, рухами, організаціями, творчими спілками, аналізує соц.аспекти.

3. соціальні закономірності виникн.і функціон.політ.відносин, принципи регулюв.і управл.сусп., здійсн.політ.влади, сутність політ.явищ і процесів.

Найважливішою проблемою для соціології політики є взаємозвязок і взаємодія соціального та політ-го в політ.житті.Суспільству природно притаманна його організаційна контрольно-регулятивна сфера, яка визначається поняттям політики.

Політика має складну структуру:

1) політична свідомість-усвідомлення людиною суті та змісту політики, раціональне або нераціональне ставлення до неї.

2)політичні відносини-стійкі політ.звязки і взаємодії, що формуються спільно з функці-ням політ.влади.

3) політ.організація - сукупн.державних /недержавн.установ і організацій, що реалізують політ.владу, беруть участь у регул.взаємовідносин соц. спільностей.

в політичній соціо­логії досліджуються такі проблеми:

• місце і роль політичної підсистеми суспільства і його взаємовідно­сини з іншими підсистемами (економічною, соціальною, духовно-ідеологічною), а також із зовнішніми стосовно даного суспільства системами (наприклад, із природою — екологічна політика, інтими державами й об'єднаннями і світом у цілому — зовнішня політика);

• політика як соціальний інститут;

• влада і політика;

• політика і соціальна стратифікація;

• легітимність політичної влади шляхом її досягнення і визначення;

• соціальний зміст, соціальна роль і соціальні наслідки поділу по­літичної влади на законодавчу, виконавчу і судову;

• сутність політичної культури як частини соціальної культури і її роль як особливої ціннісно-нормативної системи в забезпе­ченні нормативного функціонування суспільства, його інтегра­ції і збереженні цілісності й ін.;