4.4. Методика визначення впливу окремих (сукупності) техніко-економічних чинників на зміну поточних витрат

Планування зниження собівартості продукції здійснюють шляхом планування зменшення витрат на 1 грн товарної продукції. Всі фактори, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднані в окремі групи.

Методика визначення впливу окремих (сукупності) техніко-економічних чинників на зміну (зменшення, збільшення) поточних витрат здійснюється в такій послідовності.

1. Визначають витрати на 1 грн товарної продукції (ТП) в базовому році:

С_ТП – собівартість товарної продукції в базовому році;

Qтп – обсяг виробництва товарної продукції в базовому році.

2. Визначають вихідну собівартість ТП в плановому році (С_{вих пл}):

С_{вих пл.} = В_{1грнТПбаз} × Q_{тп. пл}

Q_{тп. пл} – плановий обсяг товарної продукції підприємства, грн.

3. Визначають економію витрат за техніко-економічними чинниками методом прямого розрахунку:

– підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат за рахунок зниження норми витрат матеріалів (Ем):

Е_м = (Н_б × Ц – Н_і × Ц_і)×N_і, грн,

Н_б і Н_і – норми витрат матеріалів до і після здійснення заходу в натуральних одиницях;

Ц – ціна одиниці ресурсу; N_і – обсяг випуску продукції після здійснення заходу, у натуральних одиницях;

– зростання продуктивності праці. Тобто зниження трудомісткості виготовлення продукції (Е_Т):

Е_Т=[t₀×С_2б – t_і×С_2і)(1 + %_дод :100)(1 + %_{соц.зах} : 100)]×N_і

t₀ t_і – трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н.-год;

С_2б і С_2і – середньогодинна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, грн/год;

%_дод – середній відсоток додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;

% _{соц. зах} – встановлений відсоток відрахувань на соціальні заходи;

— удосконалення організації виробництва і праці спричиняє економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування виробництва (Е_{с к}):

Е_{с к} = [(С – (Ц_с + Т_в)] × N_к,

де С – собівартість виробів, виробництво яких планують розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн/од.;

Ц_с – оптова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізованому підприємстві, грн/од.;

Т_в – транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн/од.;

N_к – кількість виробів, що отримують в результаті кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, натуральних одиниць;

— зміна структури і обсягу продукції спричиняє відносне зниження умовно постійних витрат (Е_{у п}):

де Q _пл – приріст обсягу продукції в плановому році, %;

Σ_{у п} – сума умовно-постійних витрат в базовому році, грн.

4. Визначають планову собівартість продукції (С_ТПпл)

С_ТПпл = С_{вих пл.} ± Е_сум

де С_{вих пл.} – собівартість вихідної товарної продукції за планом;

Е_сум — сума економії витрат за всіма техніко-економічних чинниках, грн.

5. Визначають рівень витрат на 1 грн товарної продукції в плановому році (В_{1грнТПпл}):

6. Розраховують відсоток зниження витрат на 1 грн ТП в плановому році порівняно з базовим (V):

7. Щоб визначити вплив усіх чинників на зниження собівартості продукції укрупненим способом, застосовують індексований метод:

— зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат мате ріалів і зміни цін на них (ΔС_М):

ΔС_М = (1 – І_н ×І_ц)×Ч_мВ

де І_н – індекс змін норм витрат матеріалів на 1 виріб; І_ц – індекс змін цін на одиницю матеріального ресурсу; Ч_мВ — частка матеріальних витрат у собівартості продукції, %;

— зниження собівартості продукції за рахунок зростання продуктивності праці (ΔС_{пр. п}):

,

де І_зп – індекс зростання середньої заробітної плати; І_пл – індекс зростання продуктивності праці; Ч_зп – частка заробітної плати у собівартості продукції, %;

— зниження собівартості продукції за рахунок зниження умовно-постійних витрат (ΔС_{у. п}):

,

де І_у.п – індекс зростання умовно-постійних витрат; І_{о в} – індекс зростання обсягу виробництва продукції; Ч_{у п} – частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції, %.