4. Еволюція управління якістю. Основні етапи розвитку управлянні якістю.

Управління якістю як самостійний науковий напрям сформувався наприкінці ХІХ століття. Прийнято в розвитку його виділяти такі етапи:

• механічний контроль ( до 1900 р. );

• контроль майстра (1900 – 1920 р. );

• інспекційний контроль ( 1920 – 1940 рр. );

• статистичний контроль ( 1940 – 1960 рр. );

• забезпечення якості ( 1960 – 1980 рр. );

• всебічне управління якістю ( 1980 – 2000 рр. );

• майбутня досконалість життя ( 2000р. і далі ).

На першому етапі кожний робітник сам відповідав за продукцію власного виробництва, вироблену за допомогою ручної або машинної праці.

Сутність другого етапу в тому, що головна відповідальність за якість лежала на майстрові. На цьому етапі якістю називалася відповідність стандартам.

На третьому етапі управління якістю здійснювалась 100% інспекція готової продукції. Контроль якості переходив до рук спеціально навчених незалежних інспекторів з якості. Якість визначалася як відповідність стандартам та стабільність процесів.

Четвертий етап відзначається розповсюджуванням статистичних методів контролю якості, які були розроблені у США, де не отримали признання, але активно почали використовуватися на японських підприємствах, звідки і прийшли до нас. Якість продукції, послуг та процесів визначалася як відповідність ринковим вимогам. На цьому етапі починає здійснюватися контроль проектування та виробництва.

На п’ятому етапі була розроблена ідея комплексного управління якістю, яка складалася з обліку усіх факторів, які впливають на якість, управління якістю на усіх етапах виробництва. Також отримала розповсюдження концепція “систем забезпечення якості”, яка вже забезпечувала якість усієї діяльності фірми. Якість визначалася, як задоволення потреб та вимог замовників.

На шостому етапі починають розповсюджуватися принципи TQM та розроблятися міжнародні стандарти ISO 9000, головною метою яких є забезпечення якості продукції та надання споживачам доводів у можливості виконати це за допомогою сертифікатів якості. На цьому етапі було сформульовано нову концепцію якості, яка фокусувалася на споживачеві, а якість визначалася як задоволення вимог та потреб суспільства, володарів, споживачів та підлеглих.

На сучасному етапі розповсюджується світове бачення якості, інтеграція до європейських напрямків забезпечення якості, прагнення до перевищення вимог стандартів та перевищення характеристик кращих зразків продукції та послуг. Тобто, з’являється ще одна концепція якості – прагнення досконалості продукції та послуг.

Наприкінці 1970–х років минулого століття ринкову економіку почали характеризувати такі риси у сфері забезпечення якості:

• неухильне підвищення вимог з боку споживачів не тільки до рівня якості, але й до забезпечення його стабільності;

• високі економічні ризики споживачів, пов’язані з можливістю придбання продукції нестабільної якості;

• високі економічні ризики постачальників, пов’язані з можливістю відмови споживачів від продукції та послуг внаслідок їх нестабільної якості;

• відсутність загальноприйнятого підходу до оцінювання здатності постачальників гарантувати стабільну якість продукції.