29. Морські перевезення .

Морські судна класифікуються залежно від видів вантажів, що перевозяться, регулярності рейсів, форм договорів перевезення. Найбільший інтерес становить поділ ринку морських перевезень на трампове і лінійне судноплавство.

ТРАМПОВЕ СУДНОПЛАВСТВО. Трамповими (англ, "tramp" - бурлака) називаються судна, що здійснюють нерегулярні рейси, без чіткого розкладу, і скеровуються судновласниками туди, де з боку фрахтувальників є попит на тоннаж. Трампові судна перевозять в основному масові вантажі: ліс, руду, вугілля, зерно, нафтопродукти й інші вантажі, перевезені навалом або наливом. Більшість трампових суден універсальні і можуть за необхідності перевозити генеральні вантажі - упаковані й неупаковані товарно-штучні вантажі (устаткування, хімікати, апаратуру, металовироби, автомобілі, трактори, вагони, сільськогосподарську техніку). Таким чином, на цих суднах під вантаж може бути надане все судно або його частина, або певні вантажні приміщення.

ЛІНІЙНЕ СУДНОПЛАВСТВО - форма транспортних послуг, що забезпечує регулярні перевезення між установленими портами генеральних вантажів за заздалегідь оголошеним розкладом. Сполучення регулярними лініями підтримується одним або кількома судноплавними компаніями.

Розрізняють три типи ліній:

* односторонні, що обслуговуються одним судновласником;

* спільні, які обслуговуються кількома транспортними компаніями на основі угод між ними або міжурядовими угодами;

* конференціальні, організовані для перевезення вантажів на океанських напрямках на основі угод конференцій судновласницьких компаній.

КОНТЕЙНЕРНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ МОРЕМ. У міжнародній торгівлі останнім часом часто для перевезень генеральних вантажів морем використовуються контейнери.

Стандартний контейнер - це металевий ящик (із сталі або алюмінію) з подвійними дверцятами з одного кінця. У нього може бути вміщено вантаж загального призначення і тоді транспортований. Більшість контейнерних перевезень здійснюється в контейнерах двох типів.

30. Нетарифні методи регулювання зед.

До поняття нетарифні обмеження включають цілу групу адміністративних, фінансових, кредитних, технічних та інших заходів, які обмежують імпорт та експорт товарів і послуг. Це може бути система ліцензування, квотування, створення невиправданих стандартів якості продукції, бюрократичні перешкоди в митних процедурах і под.Метою нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є:• покращення (погіршення) конкурентних умов в імпортуючій країні;• захист національної економіки, охорона навколишнього середовища, здоров'я населення, моралі, релігії і національної безпеки. Особливістю використання нетарифних заходів регулювання є те, що вони застосовуються, як правило, органами державної влади краї¬ни і мають автономний характер, тобто не пов'язані з міжнародними зобов'язаннями країни. Тому їхні обсяги і методика застосування пов¬ністю регулюються національними органами і національними прави¬лами. Це свідчить про підвищення ролі національного законодавства як регулятора міжнародних економічних зв'язків.

Найважливішими нетарифними обмеженнями є:

• державна монополія на зовнішню торгівлю, що забезпечує дер¬жавні потреби тільки товарами вітчизняного виробництва;

• адміністративно-бюрократичне зволікання;

• складний валютний контроль і под.

На сьогоднішній день не існує єдиної класифікації нетарифних об-межень.

Найбільш поширеною є класифікація нетарифних обмежень, яку розроблено Секретаріатом ГАТТ. Вона включає п'ять груп регуляторів:

• участь держави в зовнішньоторговельних заходах (субсидування виробництва і експорту товарів, система державних закупівель това-рів, державна торгівля в країнах з ринковою економікою);

• митні, адміністративні імпортні формальності (антидемпінгове мито, методи оцінки митної вартості товарів, митні і консульські формальності, товаросупровідні документи, товарна номенклатура зовніш¬ньоекономічної діяльності);

• стандарти і вимоги, пов'язані з охороною здоров'я, промисловіс¬тю та технікою безпеки (в тому числі промислові стандарти, вимоги до упаковки і маркування товарів, санітарно-ветеринарні норми);

• обмеження, які закладаються в механізм платежу (імпортні депо¬зити, прикордонний податковий режим, ковзні збори);

• кількісні обмеження імпорту і експорту.

Показниками ефективного використання нетарифних засобів ре-гулювання зазвичай використовується один із таких індексів: індекс частоти, індекс покриття торгівлі, індекс впливу на ціни.