24. Контракт у зед .

Під зовнішньоекономічним договором (контрактом) розуміють матеріально оформлену угоду двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, що спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішній економічній діяльності. Зовнішньоекономічні договори відзначаються різноманітністю. До них відносять договори (контракти) купівлі-продажу, зустрічних поставок, договори-застави, страхування, виконання робіт, надання послуг, консигнації, ліцензійні договори тощоПоложенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) передбачено, що в разі укладення зовнішньоекономічного договору фізичною особою потрібен підпис лише цієї особи. Від імені юридичних осіб такий договір підписує особа, яка має таке право за посадою відповідно до установчих документів, та особа, яка уповноважена довіреністю, виданою за підписом керівника суб’єкта ЗЕД.У світовій практиці уже склалася стабільна структура зовнішньоекономічних контрактів. З врахуванням її згаданим Положенням передбачені умови, які повинні бути відображені у такому договорі (контракті), в тому числі і бартерному: назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення; преамбула; предмет договору (SubjectoftheContract); кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг) (QuantityandQualityofgoods); базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або наданих послуг) (BasisofDelivery); ціна та загальна вартість контракту (Priceandpriseofgoods); умови платежу (TermsofPayment); умови здавання (приймання) товару (робіт, послуг) (Taxing-overofthegoods); упаковка та маркування (PackingandMarking); форс-мажорні обставини (ForceMajeure); санкції та рекламації (SanctionsandReclamations); арбітраж (Arbitration); юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін (LegalAddresess).

У договорі за взаємною згодою сторін можуть передбачатися й додаткові умови, кількість і зміст яких нерегламентуються. Такими умовами можуть бути: гарантії якості; умови збереження торгових марок ізалучення агентів та перевізників; порядок сплати податків, мита та зборів; різного роду захиснізастереження; умови передачі технічної документації; можливість і порядок внесення доповнень та зміндо контракту тощо.

25. Нетрадиційні форми експортного кредитування : форфейтинг.

Форфейтинг — кредитування експортера через придбання векселів чи інших боргових зобов’язань. По суті, міжнародні кредити, які надаються у валюті, де форма трансформації комерційного кредиту у банківський, внаслідок якої експортер отримує ряд переваг. Насамперед прискорюється одержання ним коштів за товар, що експортовано, а значить і обіг усього капіталу. Експортер звільняється від ризику неплатежу та валютного ризику, а також ризику, пов'язаного з коливанням ставок відсотка. Спрощується баланс підприємства за рахунок часткового звільнення від дебіторської заборгованості. Форфейтинг - це одна із нових форм кредитування зовнішньої торгівлі. Її поява зумовлена швидким зростанням експорту дорогого устаткування з тривалим терміном виробництва, посиленням конкурентної боротьби на світових ринках та зростанням ролі кредиту у розвитку світової торгівлі. Якщо факторинг використовується для кредитування короткострокової заборгованості усередині країни та за кордоном і, як правило, через придбання усіх вимог, то форфейтування є інструментом кредитування окремих експортних вимог, зазвичай середньострокових. Спільні риси між факторингом та форфейтингом полягають у тому, що ці методи використовуються для скорочення заборгованості у балансі в результаті продажу вимог. Форфейтування з’явилося у відповідь на постійно зростаючий попит на міжнародні кредити, який не задовольнявся. На початку 60-х років, коли почав формуватися механізм форфейтингу, ринок продавців товарів виробничого призначення поступово перетворювався на ринок покупців цих товарів. Значний розвиток міжнародної торгівлі супроводжувався посиленням тенденції зростання вимог імпортерів подовжити термін традиційного 90 - 180-денного кредиту. Відродження торговельних відносин між країнами Західної та Східної Європи та зростаюча значущість у світовій торгівлі країн Азії, Африки та Латинської Америки створили багато фінансових перешкод для західних експортерів. Виникнення цих нових ринків припало на час, коли обтяжуючі інвестиційні зобов'язання фірм, що експортують, перешкоджали фінансуванню ними середньострокових кредитів постачальника за рахунок власних коштів. Банки, що існували тоді, були не в змозі запропонувати послуги, яких потребували експортери.