2. Технологія виготовлення двотаврових балок.

2.1 Полиці, стінки, ребра жорсткості та інші елементи зварних балок можуть бути виготовлені на гільйотинних ножицях, газовим або плазмовим різанням, а також на дискових ножицях i на прес-нажицях для профільного прокату.

Стругання кромок i фасок під зварювання здійснюється на стругальних та фрезерних верстатах i можливе використання газового різання.

2.2 Індивідуальне виробництво. Складання елементів балок проводять на стелажах. Полиця розташовується в горизонтальній площині. На неї (полицю) наносять poзміточні лінії. Потім встановлюють вертикальну стінку так, щоб між полицею i стінкою був кут 90 . Його виставляють за допомогою кутників (катаних профілів). Після перевірки перпендикулярності стінки, прихвачують кутники i саму стінку до полиці. Кутники розташовують на віддалі 1 метр один від одного. Після чого на стелажі розташовують верхній пояс i складають його із раніше складеним тавром за допомогою кутників та

прихвачують. Після цього балка передається на зварювання. Це малопродуктивний спосіб i використовується в умовах одиничного виробництва.

Складання балки в кондукторі з гвинтами-притискачами. Попередньо кондуктор налагоджують на певний розмір балки на довжину і ширину стінки. Стінка балки вкладається на нерухомі та рухомі опори, потім встановлюють полиці у вертикальне положення, а стінка лежить у горизонтальному. Після цього елемент балки притискують гвинтами-затискачами один до одного, проводять прихвачування i балка передається на зварювання.

Балка складається в спеціальному кондукторі з гідравлічним чи пневматичним притискачами.

а – при прийманні елементів; б – при складанні; в – при видачі складеної балки

Рисунок 4 – Схема розміщення опорних баз та притискачів складального стану

2.3 При зварюванні електрод дуговим методом, якщо балка має ребра жорсткості, то спочатку назначають місця, де будуть ребра жорсткості, потім виконують зварювання поясних швів, а потім встановлюють ребра жорсткостi і їx прихвачують. Спочатку проводять зварювання ребер до стінки в послідовності від середини ребра до країв. Для запобігання прогину балки її закріпляють на кінцях. Після зварювання ребер жорсткості з одного боку балку кантують на 180 , виконують зварювання ребер із стінкою iз зворотного боку. Зварювання проводиться в «човник» або в «кут» з використанням двох

зварників від середини до країв балки.

3. Методи та послідовність зварювання швів на балці.

Технологія зварювання балок повинна забезпечити мініімум деформації, зміни форми балки. Величина деформації визначається властивостями металу, товщиною стінок i полиць, режимом зварювання (величиною погонної енергії) I послідовністю виконання швів. Наприклад: напруження i повздовжні залишкові деформації в конструкціях iз маловуглецевої cталі будуть тим менші, чим менша величина погонної енергії i більша площа поперечного перерізу балки і товщини полиць. Балки зварені вручну мають менші деформації, ніж зварені автоматично. Залишкові деформації будуть також менші при зварюванні балки в закріпленому стані. При накладанні одночасно двох швів автоматичним зварюванням, одержимо високу продуктивність, але при цьому виникають значні деформації згину. Кращим варіантом є зварювання у вертикальному положенні.

О дним з кращих варіантів є зварювання в «човник».

а, б – зварювання нахиленим електродом; в – зварювання в «човник»

Рисунок 5 – Способи укладання швів при зварюванні балок

Метод зварювання в «човник» дозволяє одержати якісні шви і забезпечити повне проплавлення стінок товщиною до 20 мм без розроблення кромок стінки. Крім деформації повздовжнього згину виникають деформації полиць від поперечної усадки швів і нерівномірного нагріву. Цей вид деформації називають грибовидністю. Виправити цей дефект можна шляхом пластичного деформування полиці, притискаючи полицю струбциною або після зварювання на спеціальних правильных машинах. Уникнути грибовидність можна створивши антидеформацію полиць.