Основні терміни, цілі і задачі вивчення курсу «технологія будівельного виробництва»

Капітальне будівництво являє собою самостійну галузь матеріального виробництва, головною задачею якої є створення основних фондів народного господарства промислового та непромислового призначення.

Капітальне будівництво підрозділяється на:

– промислове, яке включає будівництво підприємств з видобування та обробки сировини, палива та виробництва готової продукції;

– сільськогосподарське, що включає будівництво будівель та споруд для утримання тварин, зберігання та обробки сільськогосподарської продукції, а також робіт з покращення сільськогосподарських угідь;

– транспортне, яке включає будівництво залізниць і автомобільних доріг, морських і річних портів, аеропортів, каналів, підприємств і споруд зв'язку;

– житлово-громадське, яке включає будівництво об'єктів житла, соціально-побутового та культурного призначення та комунального господарства.

Нове будівництво – будівництво головних або допоміжних будівель і споруд або їх комплексів із заданими техніко-економічними показниками та призначенням, які споруджуються за одним проектом в першу та наступні черги на виділених нових майданчиках або звільнених від старих будівель.

Розширення – додаткове будівництво до наявних приміщень, будівель, споруд, які зводяться в рамках єдиного комплексу за окремими проектами, яке веде до збільшення будівельних габаритів або покращення його техніко-економічних показників.

Реконструкція – комплекс будівельних робіт, пов'язаних зі зміною техніко-економічних показників або використанням об'єкта за новим призначенням без зміни наявних будівельних габаритів. Складовою частиною реконструкції об'єкта може бути його капітальний ремонт.

Капітальний ремонт – комплекс будівельних робіт, пов'язаних із відновленням або покращенням експлуатаційних показників із заміною або відновленням несучих або огороджуючих конструкцій, інженерного обладнання без зміни будівельних габаритів об'єкта та його техніко-економічних показників.

Реставрація – повне або часткове відновлення пошкоджених або загублених будівельних і художніх характеристик об'єкта в первинному або відновленому вигляді на пам'ятках архітектури. Складовою частиною реставрації може бути консервація або капітальний ремонт.

Консервація – комплекс будівельних робіт, призначених для збереження об'єкта, на якому на деякий час припинено або не ведеться будівництво, включаючи тимчасові і постійно діючі захисні та конструктивні заходи, які упереджують його пошкодження.

Будівельний майданчик – земельна ділянка, яку відведено у встановленому порядку для забудови та спорудження об'єкта будівництва.

Будівельне виробництво – складова частина капітального будівництва, яка включає сукупність виробничих процесів, що виконуються безпосередньо на будівельному майданчику, включаючи будівельно-монтажні та спеціальні процеси в підготовчий та основний періоди будівництва. Кінцевий результат будівельного виробництва – будівельна продукція – це окремі частини об'єктів і закінчені будівлі та споруди. Головні питання будівельного виробництва – його організація та технологія виконання будівельних процесів.

Технологія (техно-майстерність) – це наука про методи виконання будівельних процесів у їх необхідній послідовності, які забезпечують обробку будівельних матеріалів, напівфабрикатів і виробів з якісною зміною їх стану для отримання будівельної продукції необхідної якості. Вирішує питання: як і чим будувати. Забезпечує отримання будівельної продукції потрібної якості в установлені терміни безпечними методами.

Подальший технічний прогрес у будівельному виробництві може забезпечити його індустріалізація. Її основні напрямки – використання ефективних матеріалів, напівфабрикатів і виробів підвищеної заводської готовності, комплексні механізація та автоматизація виконання будівельних процесів на базі використання прогресивних технологій, нових і удосконалених знарядь праці, машин і механізмів. Тільки на базі нових ефективних технологій з комплексною механізацією всіх, особливо трудомістких, процесів можна досягти суттєвого підвищення продуктивності праці та якості будівельної продукції.

Дисципліна «Технологія будівельного виробництва» передбачає вивчення технологій та методів виконання будівельних процесів при зведенні, ремонті та реконструкції будівель і споруд. Головна увага приділяється вибору необхідних ланок і бригад робітників потрібної кваліфікації, комплекту машин, механізмів, засобів, пристроїв, інструменту для виконання робіт, необхідної кількості та якості будівельних матеріалів, виробів і напівфабрикатів. Вивчаються питання основи організації виконання будь-якого будівельного процесу, контролю якості на всіх етапах одержання будівельної продукції, а також забезпечення охорони праці, навколишнього середовища та пожежної безпеки при виконанні конкретних робіт.

Технологічні процеси викладаються в тій же послідовності, в якій зводяться будівлі та споруди. Дисципліною передбачено визначення необхідного для виконання робіт комплекту машин і механізмів без вивчення їх конструкцій. Матеріали, що застосовуються при виконанні робіт, надаються без характеристик. Тільки у випадку змінення характеристик матеріалів при виконанні будівельних процесів програма передбачає вивчення впливу технологічних факторів на характеристики матеріалів.

Вивчивши дисципліну, студент повинен:

 знати загальні напрямки технічного прогресу в будівництві, наукові основи технології, будівельні норми та правила виконання робіт, послідовність виконання операцій та процесів, можливості їх суміщення, шляхи та методи підвищення продуктивності праці та забезпечення якості робіт у будівництві;

– вміти проектувати виробничі процеси та здійснювати будівництво будь-яких цивільних та промислових об'єктів, виконувати технічне і тарифне нормування будівельних робіт, здійснювати контроль за якістю робіт, забезпечувати безпечність робіт у будь-яких умовах їх виконання;

– мати уявлення про спеціальні будівельні роботи, про вплив технологічних процесів на надійність будівель та споруд і їх основні експлуатаційні параметри, про дію технологічних процесів на організм людини, охорону навколишнього середовища в період будівництва.

Для вивчення дисципліни «Технологія будівельного виробництва» необхідно мати хороші знання з усіх раніше вивчених дисциплін, а особливо таких: «Інженерна геодезія», «Інженерна геологія», «Будівельне матеріалознавство», «Архітектура будівель та споруд», « Будівельні машини і основи автоматизації» та ін.

«Технологія будівельного виробництва» необхідна для вивчення дисциплін: «Організація і планування будівельного виробництва», «Управління в будівництві», «Економіка будівництва» та ін.

Навчальний посібник «Технологія будівельного виробництва» підготовлений на кафедрі будівельного виробництва факультету «Промислове та цивільне будівництво» Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна у відповідності з робочою програмою для студентів будівельних спеціальностей. У посібнику викладено комплекс питань з технології робіт, які виконуються на будівельному майданчику, з обов’язковим забезпеченням необхідної якості, виконання законів, норм і правил охорони праці та довколишнього середовища в сучасних умовах ринкової економіки.

розділ 1

Основні положення індустріальної технології будівельного виробництва

1.1. Зміст і структура будівельних процесів, їх особливості, нормативна база

Особливості будівельних процесів (вони багатофакторні і специфічні):

– будівельна продукція нерухома, а переміщуються робітники з машинами, механізмами, засобами підмощування, інструментом;

– будівельна продукція дуже різноманітна за призначенням, формою, розмірами і т. ін.;

– застосовуються різноманітні матеріали, вироби та напівфабрикати;

– природно-кліматичні умови виконання робіт різноманітні.

Для забезпечення необхідної якості будівельної продукції, підрахунків її трудомісткості та необхідної кількості матеріалів, виробів і напівфабрикатів розроблено систему державних, галузевих і місцевих норм, правил та інструкцій. Вони розробляються відповідно до чинного законодавства, а їх невиконання карається від накладання штрафних санкцій, позбавлення права на виконання робіт /ліцензій/ до переслідування за кримінальним кодексом. Виконання діючих нормативів обов'язкове для всіх учасників будівельного комплексу.

Система СНиП: ІІІ частина містить правила виконання робіт в різноманітних умовах, вимоги щодо якості матеріалів, виробів та напівфабрикатів, а також їх зберігання, транспортування та використання, правила приймання робіт, допуски щодо відхилення від проектних розмірів, правил безпечного виконання робіт, використання машин, механізмів, пристроїв, засобів підмощування та ін.

Поступово СНиП замінюються на державні будівельні норми України на всі види робіт. Норми витрат труда  трудомісткості робіт машин і робітників, а також виробів, матеріалів і напівфабрикатів на всі види робіт приведені в Ресурсних елементних кошторисних нормах на будівельні роботи ДБН Д.2.2, ДСТУ Б Д.2.2.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2009 № 1050 з 01 січня 2011 року діють національні стандарти України у галузі будівництва ДБН та ДСТУ (дивись Перелік діючих нормативних документів та Перелік міждержавних стандартів (ГОСТ), прийнятих до 1992 року, які замінено на ДСТУ (2006-2010 роки) на сайті Мінрегіонбуду України – www.minregionbud.gov.ua.

На всі види матеріалів, напівфабрикатів та виробів, які використовуються в будівництві, розроблені державні стандарти, технічні умови, які регламентують умови щодо їх якості, правил зберігання, транспортування та використання.

Діють також відомчі та місцеві норми та правила виконання тих специфічних видів робіт, що не входять до загальнодержавних норм і правил.

Кваліфікаційні характеристики розроблені у відповідності до восьмирозрядної тарифної сітки, установлені завдання, обов’язки, знання та кваліфікаційні вимоги.

Всю діючу нормативну документацію треба поступово вивчати в процесі самостійного освоєння дисципліни та керуватися нею при проектуванні та виконанні будь-яких будівельних процесів.

1.2. Трудові ресурси будівельних процесів

Зважаючи на велику специфіку і різноманітність будівельних робіт, їх виконавці мають багато професій. Професія – це постійна діяльність, яка потребує спеціальної підготовки, визначається видом і характером робіт: бетонники, муляри, монтажники, машиністи екскаватора. Більш вузька спеціальність – наприклад, муляр по цегляній кладці. Для виконання робіт різної складності та урегулювання їхньої оплати робітники мають різну кваліфікацію, яка оцінюється розрядом від І до VIII. Але не всі види робіт мають 8 розрядів. Більш складні, наприклад, машиніст екскаватора, – від IV до VIII. Номенклатура професій та спеціалізацій встановлена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Кваліфікаційні характеристики розроблені у відповідності до восьмирозрядної тарифної сітки, установлені завдання, обов’язки, знання та кваліфікаційні вимоги. По мірі впровадження нових технологій Довідник доповнюється відповідними професіями. Навчання робітників (теоретичне і практичне) проводиться в спеціальних навчальних закладах. По закінченні здаються екзамени з теоретичних знань та практичних навичок, у тому числі обов'язково перевіряються знання та вміння виконувати роботи безпечними методами – обов'язкові знання правил та вміння їх виконувати. Робітникам присвоюється відповідний розряд з тієї чи іншої професії або спеціалізації.

Організація будівельних процесів і розподіл праці при виконанні їх. Будівельні процеси виконуються ланками і бригадами. У ланці робітники однієї професії, але, як правило, різної кваліфікації, виконують один процес – штукатурення, мурування та ін. Обов'язковий розподіл процесів за видами робіт, їх спеціалізація для підвищення продуктивності праці та якості будівельної продукції. Ланки із 2-5 робітників об'єднуються в бригади: якщо однієї професії, то це спеціалізовані бригади – наприклад штукатурів. Тоді краща продуктивність та якість. Якщо об'єднуються робітники різних професій, то це комплексні бригади, яким доручається, наприклад, комплекс робіт з мурування стін, монтажу залізобетонних елементів та віконних і дверних блоків – в цілому зі зведення каркасу надземної частини будівлі. При використанні комплексних бригад легше організувати процес, менше простоїв. Залежно від конкретних умов вибирають той чи інший варіант, але краще орієнтуватися на кінцевий продукт – закінчену будівельну продукцію. Із бригадою укладається договір підряду на виконання всього комплексу робіт у відповідні строки, відповідної якості.

Робоче місце повинно оснащуватися необхідними пристроями, засобами підмощування, мати необхідний інструмент, потрібної якості та кількості матеріали, напівфабрикати та вироби, щоб дати можливість робітникам працювати безпечними методами та видавати будівельну продукцію належної якості в задані терміни за умови установленої продуктивності праці.

Продуктивність праці оцінюється виробкою – кількістю виробленої будівельної продукції, наприклад м² штукатурки, м³ кладки за зміну, чи інший установлений термін часу робітником або машиною (м³/люд.-зміну). Продуктивність праці може також оцінюватися у відсотках (%) реальної виробки ( ) від нормативної ( ).

Форма оплати праці може бути почасова (почасово-преміальна) – ставка залежно від відпрацьованого часу. Така форма оплати не стимулює кількість та якість продукції. Застосовується рідко (наприклад, охорона об'єкта). Більш ефективна – від виробки (залежно від кількості та якості продукції). Найефективніша – за кінцевим результатом, на підставі договору підряду після закінчення та приймання всього дорученого бригаді комплексу робіт. За домовленістю можуть видаватися аванси в установлені договором терміни.

Величина, зворотна виробці, – трудомісткість . Це витрати робочого часу робітником або машиною на одержання одиниці будівельної продукції (люд.-год./м³), (люд.-зміна/м³), (маш.-зміна/100м³) і т. ін.

Технічне нормування. Трудомісткість може нормуватися – установлюватися технічно обґрунтовані норми витрат труда робітником або машиною на одиницю продукції . Ці норми витрат труда виражаються нормами часу за ДБН та ДСТУ, а зворотна нормі часу величина – нормативна виробка.

Норма часу – кількість часу робітника, необхідного для виготовлення одиниці продукції належної якості при використанні сучасної технології .

Норма машинного часу – кількість часу роботи машини, необхідна для виготовлення одиниці машинної продукції при правильній організації з максимальним використанням експлуатаційної продуктивності.

Нормативна виробка – це кількість продукції, яку повинен виробити робітник або машина за одиницю часу (зміна, година) при виконанні установлених норм часу: , а фактична виробка, відповідно кількість продукції, яку фактично виробляє робітник або машина за одиницю часу: .

Рівень продуктивності праці:

% за часом;

% за виготовленою продукцією.

Нормативні витрати часу та нормативну виробку використовують для планування робіт, оцінки ефективності прийнятих рішень, розрахунків з робітниками.

Тарифне нормування – установлення диференційованої оцінки якості праці, матеріального заохочення вищої кваліфікації та спроможності виконувати більш складні операції в робочому процесі. Установлена тарифна система, що складається із тарифних мереж і визначає розмір оплати за одиницю часу, за яку видається установлена кількість продукції заданої якості. Установлені відповідні коефіцієнти між розрядами: 1 – 1,0; II – 1,08; IIІ – 1,19; IV – 1,34; V – 1,54; VI – 1,8. Розміри оплати можуть установлюватися різні, зараз договірні, але коефіцієнти між розрядами, як правило, зберігаються. Держбуд установлює середні рекомендовані розміри оплати за розрядом 3,8. За установленими розрядними коефіцієнтами ведеться розрахунок у бригаді. Наприклад, бригада у складі 2 чол. II розряду, І чол. IIІ розряду, 2 чол. IV розряду, І чол. V розряду заробила 1000 грн, кожен член бригади відпрацював однакову кількість часу. Який заробіток кожного?

Загальна сума коефіцієнтів: 2·1,08+1·1,19 + 2·1,34 + І·1,54 = 2,16 + + 1,19 + 2,68 + 1,54 = 7,57. Зарплата на одиничний коефіцієнт робітника І розряду 1000:7,57 = 132,1 грн. Зарплата за розрядами: II – 132,1·1,08 = = 142,7 грн; IIІ – 132,1·1,19 = 157,2 грн; IV – 132,1·1,34 = 177,0 грн; V – 132,1·1,54 = 203,4 грн.

Перевіримо: 142,72 + 157,22 + 177,02 + 203,4 = 1000 грн.

Крім єдиних норм, діють також відомчі норми, які можуть суттєво відрізнятися залежно від складності робіт, наприклад, на електромонтажні роботи, монтаж устаткування та ін. На роботи, які не входять в єдині, складаються та затверджуються місцеві норми. Різноманітні умови виконання робіт, використовувані матеріали та ін. враховуються коефіцієнтами. Наприклад роботи на висоті, в утруднених умовах, роботи з мурування з вапняним і цементним розчином і т. ін.

На основі діючих єдиних норм, якими передбачено виконання тільки окремих операцій, наприклад мурувальних робіт, за умови, що всі матеріали знаходяться на робочому місці не далі 5 м від місця укладання цегли і передбачено тільки укладання цегли на розчин з перевіркою якості, можуть складатися укрупнені норми. Але вони теж складаються на одиницю продукції. Та при цьому враховуються всі допоміжні роботи, які доручаються цій же ланці чи бригаді, наприклад, подача матеріалів, улаштування засобів підмощування та ін. Останнім часом користуються більш укрупненими нормами, що враховують також вантажно-розвантажувальні та всі інші допоміжні роботи, які виконуються на будівельному майданчику та наведені в ДБН Д.2.2.1-99. По суті, всю кошторисну заробітну плату з урахуванням трудомісткості певного виду робіт віддають бригаді, добавляючи договірну частину заробітної плати. Тоді розрахунок ведуть за кінцевим результатом.

Наукова організація праці вирішує задачі з удосконалення методів труда та покращення його умов. Зокрема, вирішуються проблеми більш раціональної організації робочих місць, використання ефективних прийомів і методів труда, досконалих інструмента та інвентарю. Особливо ефективно ці проблеми можуть вирішуватися при кардинальній зміні використовуваних матеріалів і методів праці. Наприклад, штукатурка замінюється монтажем збірних елементів – гіпсокартонних. При цьому трудомісткість процесу зменшується в декілька разів, відповідно виробка збільшується з одночасним покращенням умов праці, підвищується якість будівельної продукції.

Найкраще розробляти нові та досконалі методи виконання робіт і розповсюджувати їх в картах трудових процесів. Це результат наукових пошуків з використанням ефективних знарядь праці, перевіркою різноманітних варіантів розташування матеріалів, засобів механізації та підмощування, послідовності операцій з детальним хронометражем всіх операцій та визначенням найбільш продуктивних варіантів. Останні використовуються для розповсюдження передового досвіду та навчання робітників найбільш ефективним методам виконання робіт.

Головними напрямками підвищення продуктивності праці в будівництві є:

– використання нових комплектів машин, механізмів і пристроїв, які забезпечують комплексну механізацію всіх процесів, особливо найбільш трудомістких, з використанням малої механізації; використання нових ефективних виробів, напівфабрикатів і матеріалів з максимально можливою заводською готовністю, які забезпечують виконання найбільш трудомістких процесів в заводських умовах з використанням високопродуктивних конвеєрних технологій та дозволяють перетворити будівельний майданчик в місце монтажу таких елементів із мінімальними об'ємами трудомістких, особливо мокрих процесів;

– використання найбільш ефективних проектних рішень, в яких закладаються сучасні технології та відповідні їм вироби, матеріали та напівфабрикати з сучасними засобами механізації цих процесів;

– використання передових методів організації праці з впровадженням підрядів із комплексними бригадами та економічним заохоченням на своєчасне виконання всього комплексу робіт і здачі «під ключ» закінченої будівельної продукції.