6. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.

Культу́ра мо́ви — рівень володіння нор­мами усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майс­терне використання мовно-виражальних засо­бів залежно від мети й обставин спілкування. Наука про культуру мови — окрема галузь мовознавства, яка, використовуючи дані історії літературної мо­ви, граматики, лексикології, стилістики, сло­вотвору, виробляє наукові критерії в оцінці мов­них явищ.

Важливими складовими частинами культури мови є ортологія, лінгвостилістика (функціональна та експресивна оцінка мовних засобів). Головне за­вдання культури мови — виховання навичок літературного спілку­вання, засвоєння і стабільне використання літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мо­ви, у вимові та наголошуванні, неприйняття спотвореної мови або суржику.

Культура мови безпосередньо пов'язана із станом нормування, кодифікації літератур­ної мови, відбитим у словниках, граматиках, практичних курсах мови. Регулювальна функція культури мови полягає, зокрема, в досягненні діалектичної рівноваги між нормативною та історичною граматикою, між практичними і теоретичними курсами мови. Вона по-різному реагує на закономірності усної і писемної мо­ви.

Культура усної мови — це традиції усного спілкування інтелігенції, освічених кіл суспільства, багатого на варіанти порівняно з культурою писемної мови. У прагненні громадськості регулювати мовні процеси, берегти чистоту мови, визначати мі­ру вживання іншомовних слів, неологізмів, взага­лі мовних змін часом діють тенденції пуризму, коли через настійні заборони вживати певні слова й вислови культивується мова дистильо­вана, навіть штучна, далека від живомовної прак­тики. Тому культуро мовні рекомендації мають постійно враховувати різноманітність стилів і форм висловлювання, спиратися на факти історії літературної мови для того, щоб уникати суб'єктив­них, заборонних правил. Увага громадськості до культури мови визначається загальним рівнем розвитку національної культури.

Культура мовлення під час ведення дискусій

Важливе місце після логіки та організації дискусії має культура мовлення. Адже не так вже й багато людей у ході суперечки вміють дотримуватися елементарної культури мовлення. Це в першу чергу стосується використання необразливих, дипломатичних формулювань і т.п., це стосується вмінню висловлювати лаконічно свою думку, не припускатися двохзначного трактування своїх висловлювань і позицій.

Важливе місце також слід приділити часу виступів сторін, які ведуть дискусію. Не можна, щоб одна сторона мала більше часу для виступів.

Не можна, щоб хтось зі сторін переходив на силові методи ведення дискусії. Сила голосу – це ще не вирішення проблеми, це не наближення до найкращого розв’язання суперечки.

Не можна у жодному разі під час дискусій використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні негативні сторони один одного, не маючи конкретних доказів чи відносячи до суперечки речі, які не мають логічного відношення до розглядуваних питань.

7. Мова і професія.

Мова нації — універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ, його духовність. «По ставленню кожної людини до своєї мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську цінність» (К. Паустовський). На повістці дня сьогодні — розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов'язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона — елемент соціальної сфери.

У сучасному житті по-новому розглядаються питання функціонування мови. Старий поділ на професії «інтелігентні» та «неінтелігентні» зникає. Основний критерій — знання свого фаху, рівень володіння професійною термінологією.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.

У зв'язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник професійної термінології новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою.

Що означає знати мову професії? Це — вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися.

Мовні знання — один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.

8. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.

2. Правила успішного публічного виступи

Кілька правил успішного публічного виступи:

1. Підготовка промови

Як відомо, усі хороші імпровізації старанно готуються заздалегідь. Виступ без попередньої підготовки, особливо початківця оратора, майже напевне буде провальним. Пам'ятаєте афоризм Марка Твена: «Потрібна понад три тижні, щоб самому підготувати хорошу коротку мова експромтом».

Спочатку зробіть «каркас» чи «скелет» майбутнього публічного виступи:

· Визначте мотивацію слухання людьми вашого виступи. Навіщо це ним потрібно? Що корисного чи цікавого вони дізнаються собі?

· Виділіть головну ідею вашої промови.

· Виділіть підзаголовки, розділивши вашу ідею сталася на кілька складових частин.

· Визначте ключове слово, що ви повторіть кілька разів, щоб присутні краще запам'ятали, що ви їм розповідаєте.

· Старанно продумайте план і структуру майбутньої промови. Вона має включати запровадження, основну частину і деякі висновки (закінчення)

Підготувавши «скелет», починайте нарощувати у ньому «м'язи».

· Знайдіть яскраві приклади «піти з життя», з історії, літератури, які використовуєте у процесі виступи.

· Підготуйте необхідні схеми, ілюстрації, графіки для зорового закріплення інформації.

· Визначте той час у ході виступи, як ви зверніться до аудиторії із якоюсь питанням, з проханням щось назвати, перелічити — це присутнім сконцентрувати свою увагу обговоренні теми і підвищить ефективність сприйняття вашого матеріалу.

· Напишіть повний текст. Особливу увагу приділіть його початку і закінчення.

Особливістю запровадження і те, що аудиторія у ній нас дуже швидко становитиме враження про вас, і це враження домінуватиме протягом усього виступи. Якщо на вступної частини допустити помилки, їх важко виправити. Важливо від початку зацікавити публікуудачностью вашого першого пострілу. І тому у вступної частини можна використовувати якусь дотепну жарт, розповісти цікавий факт чи згадати видатне історичну подію, обов'язково пов'язуючи його з темою виступи.

Заключна частина публічного виступи передбачає підбиття підсумків. У закінченні потрібно нагадати ключові проблеми, порушені у мові, обов'язково повторити все основні ідеї. Успішність конструкції останніх фраз, посилена їх емоційністю, виразністю, як викликає оплески слухачів, а й перетворить в ваших прихильників.

Головний ваш контролер — час. Уважно слухати і сприймати ваші ідеї публіка може лише обмежений термін, обумовлений психофізіологічними причинами (звичайно більш 15-20 хвилин, потім увагу аудиторії починає слабшати). Від вас очікують коротких, чітких, зрозумілих, переконливих і доступних фраз. Ідітьчеховскому: «Стислість — сестра таланту». Враховуйте темпоритм вашої промови. Найсприятливіша швидкість до — приблизно 100 слів за хвилину. При плануванні виступи обов'язково враховуйте час, яку треба буде витратити для відповіді питання.

Бажано дізнатися заздалегідь, до кого вам доведеться виступати: чисельність аудиторії, її інтереси, погляди, що хоче жде від оратора, яку реакцію необхідно одержати від нього. Залежно від результатів цих показниківоткорректируйте окремі моменти свого виступу. Потрібно перебувати однією культурному рівні за аудиторією, спілкуватися їхньому мові, лише цього разі можна прогнозувати встановлення психологічного контакту між оратором і слухачами. Не слід торкатися теми, які за рамки розуміння аудиторії.

Перевірте по словникам значення «розумних» слів, якими користуєтеся. З'ясуйте правильність їх вимови. Мовні помилки можуть викликати глузування вас і погубити весь виступ, хоч би яким геніальним воно не було за змістом.

Коли мова підготовлена, її основні тези чи тези краще записати на невеликі картки.Расположите їх послідовно. Такими картками зручне користуватися під час виступу. Якщо це двох- тригодинної доповідь, то читати текст категорично не рекомендується, бажано вивчити його напам'ять і промовляти з пам'яті, лише раз у раз заглядаючи у свої нотатки.

Вимовте мова кілька разів вголос (краще перед дзеркалом), щоб звикнути до тексту і добре відчути всі можливі нюанси. Для шліфовки фраз, інтонації, міміки бажана роботу з магнітофоном чивидео-камерой. Така попередня тренування знизить ваше хвилювання, дозволить відчути себе яка й набагато збільшить можливість успіху публічного виступи.