Тема: “Вади серця”

Вади серця – дефект клапанного апарату, перегородок серця та судин, що відходять від серця.

Вади серця поділяються на уроджені та набуті. До уроджених належать такі, що виникли внаслідок порушення ембріоморфогенезу на грунті генних та хромосомних мутацій. Спричиняють розвиток уроджених вад серця фактори, які впливають на організм матері у період вагітності (вірусні інфекції, різні інтоксикації- куріння, вживання алкоголю, іонізуюча радіація, травми , ліки, недостатність харчування, кисневе голодування). В клінічній практиці вади з ціанозом називають- синіми, а без ціанозу- білими. При синіх вадах кровообіг здійснюється аномальним шляхом справа наліво. Кров обминає мале коло кровообігу або проходить через нього лише частково. При білих вадах гіпоксія відсутня, кровообіг здійснюється зліва направо.

Природжені вади серця мають три фази клінічного перебігу:

1. адаптації; 2)відносної компенсації; 3) декомпенсації.

Дефект міжшлуночкової перегородки – найбільш поширена вада серця.

При цьому кров із лівого шлуночка поступає в правий і визиває підвищення

кровонаповнення в малому колі кровообігу. З часом формується гіпертрофія правого шлуночка . Малі дефекти порушення загальної гемодинаміки не визивають. При значному дефекту, або високому дефекту міжшлуночкової перегородки рано прогресує легенева гіпертензія, гіпертрофія правого шлуночка. Виникає зворотнє скидання крові справа наліво. Проявляється задишкою, ціанозом.

Відкрита артеріальна (боталова) протока. В нормі артеріальна протока, це судина, яка з’єднує аорту і легеневий стовбур, і закривається зразу ж після народження. Клінічна картина і тяжкість пороку залежить від ширини протоки і скидання крові із аорти в легеневий стовбур.

При широкій артеріальній протоці мале коло кровообігу переповнюється кров’ю, велике коло збіднюється . У ліві відділи серця поступає багато крові, навантаження на лівий шлуночок збільшується, внаслідок чого гіпертрофується ліве передсердя і лівий шлуночок. З часом зміни в легенях, внаслідок переповнення кров’ю малого кола кровообігу , зумовлюють гіпертрофію правого шлуночка.

Тетрада Фалло. В основі зміни при тетраді Фалло належать 4 компоненти:

1. стеноз легеневого стовбура;

2. високий, великий дефект міжшлуночкової перегородки;

3. декстрапозиція аорти, яка висить верхи над дефектом міжшлуночкової перегородки;

4. гіпертрофія правого шлуночка.

Ця вада серця належить до синього типу, кровообіг здійснюється справо наліво

Набуті вади серця виникають внаслідок склеротичної деформації стулок вони не закривають отвори, або звуження антріовентрикулярного отвору ураження сухожильних хорд, сосочкових м’язів. Незворотні склеротичні зміни клапанів виникають внаслідок хронічного запалення. Причина набутих вад серця – ревматизм, атеросклероз, сифіліс, бруцельоз, ендокардити, міокардити. Найчастіше (44-70%) трапляються вади мітрального клапану, рідше (14-23%) –аортальні вади. У 18% випадків виявлені органічні зміни тристулкового клапану, але завжди в комбінації з мітральними або аортальними вадами серця.

Набуті вади можуть бути компенсованими - гемодинамічні розлади виражені незначно, за рахунок гіпертрофії відповідного відділу серця, декомпенсованими (дистрофічні зміни кардіоміоцитів приводить до серцевої недостатності, які виражаються венозним застоєм, ціанозом, набряками, склерозом органів і тканин).

Мітральний стеноз (стеноз лівого антріовентрикулярного отвору) – патологічне звуження отвору мітрального клапану, що ускладнює кровообіг із лівого передсердя в лівий шлуночок. Виникає легенева гіпертензія, у зв’язку з чим гіпертрофується правий шлуночок.

Недостатність мітрального клапану – стулки нещільно закривають мітральний отвір, внаслідок чого під час систоли шлуночків виникає зворотня течія крові із лівого шлуночка в ліве передсердя ( мітральна регургітація).

Це приводить до розширення лівого передсердя. Внаслідок чого у лівий шлуночок надходить надмірна кількість крові, що приводить до його гіпертрофії. При зниженні функції лівого шлуночка підвищується тиск у лівому передсерді, а надалі в малому колі кровообігу, що в свою чергу викликає дистрофічні зміни у правому шлуночку, зниження його скоротливої функції і підвищення тиску у венозній частині великого кола.

Стеноз устя аорти – звуження аортального отвору, при якому перешкоджається рух крові під час систоли в аорту. Підвищується навантаження на лівий шлуночок, в результаті він гіпертрофується. При зниженні скоротливої функції лівого шлуночка підвищується тиск у лівому передсерді, а надалі- в малому колі кровообігу.

Недостатність аортального клапану – патологічний стан при якому стулки півмісяцевих клапанів щільно не змикаються і не закривають повністю аортальний отвір, що спричиняє повернення крові із аорти в лівий шлуночок під час діастоли шлуночків. Зворотній рух (регургітація) крові з аорти в лівий шлуночок спричиняє його розширення і гіпертрофію. При послабленні скоротливої функції міокарда лівого шлуночка розвивається недостатність лівого шлуночка, а згодом приєднується і правошлуночкова недостатність.

Ізольована недостатність клапанів зустрічається дуже рідко. У більшості випадків вона поєднюється із стенозом того самого клапана. Це називається комбінованою вадою серця. Можливо поєднання ураження кількох клапанів, наприклад аортального і мітрального. Таку патологію називають поєднаною вадою серця.

Поряд з органічним ураженням клапанів у клініці часто зустрічається відносна (функціональна) вада, коли розширення отвору клапанів пов’язане із зниженням тонусу міокарда, наприклад при міокардіодистрофії або кардіоміопатії.